ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року  Справа № 160/3570/19

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІ-ТРЕЙД КОМПАНІ» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 19.04.2019 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІ-ТРЕЙД КОМПАНІ» (далі – ТОВ ««ЮНІ-ТРЕЙД КОМПАНІ», позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі – ГУ ДФС в Одеській області, відповідач), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 04 січня 2019 року №0000374004.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем в рамках камеральної перевірки досліджено інші, ніж передбачено чинним законодавством дані, що є порушенням п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі – ПК України). Також, позивач зазначає, що операції з реалізації скретч-карток на пальне не є операціями з реалізації пального у розумінні абз.2 п.п.14.1.212 п.14.1 ст. 14 ПК України, крім того у останнього відсутні власні та орендовані АЗС, а отже ним не здійснюється фактичного отримання та відпуску пального кінцевому споживачу. Тому, на думку позивача, у ТОВ ««ЮНІ-ТРЕЙД КОМПАНІ» не виникає обов`язку щодо реєстрації платником акцизного податку. У зв`язку із зазначеними обставинами, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників справи на 21.05.2019 року о 11:00 год.

В судове засідання 21.05.2019 року з`явився представник позивача, представник відповідача належним чином повідомлений в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив. Розгляд справи було відкладено на 04.06.2019 року для повторного виклику представника відповідача.

Засобами поштового зв`язку 22.05.2019 року від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов та клопотання про участь в судовому зсіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2019  року в задоволенні клопотання ГУ ДФС в Одеській області відмовлено у зв`язку з тим, що відповідно до графіку проведення судових засідань в режимі відеоконференції Одеського окружного адміністративного суду на 04.06.2019 року з 14 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв. заброньовано для проведення інших судових засідань суду в режимі відеоконференції, що підтверджено витягом з сайту «Бронювання систем відеоконференцзв`язку».

Від позивача через канцелярію суду 28.05.2019 року надійшла відповідь на відзив з додатками.

У судове засідання 04.06.2019 року прибув представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Зазначив, що з відзивом на адміністративний позов ознайомлений, додаткові докази, заяви та клопотання по справі відсутні.

Матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття рішення по суті справи, у зв`язку з відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта суд ухвалив перейти до подальшого розгляду справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДФС в Одеській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у декларації акцизного податку за результатами якої складено акт від 10.12.2018 року №567/15-32-40-04/42297745 та встановлено порушення порядку взяття на облік (реєстрації) у контролюючих органах – здійснення операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку. Відповідальність передбачена п.117.3 ст.117 ПК України.

Встановлені порушення мали наслідком прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.01.2019 року №0000374004 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 140 810,40 грн.

Позивачем до Державної фіскальної служби України було направлено скаргу на податкове повідомлення-рішення від 04.01.2019 року №0000374004.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 19.03.2019 року за №22636/6/99-99-11-06-01-25 скаргу ТОВ «ЮНІ-ТРЕЙД КОМПАНІ» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 04.01.2019 року №0000374004 - залишено без змін.

Отже, правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, винесеного ГУ ДФС в Одеській області, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

В даному випадку, позивачем не заперечується того, що він не зареєстрований платником акцизного податку, тоді як заперечується сам факт реалізації пального у розумінні положень ПК України.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

Між ТОВ «ЮНІ-ТРЕЙД КОМПАНІ» (постачальник) та ТОВ «Агріколь – Самара» (покупець) укладено договір поставки від 29.09.2018 року №2809 п.1.2  - 1.4 якого визначено, що найменування, ціна, кількість, асортимент товару вказуються в накладних на його відвантаження. Кількість літрів товару дорівнює загальній кількості літрів, що вказана на скретч-картках. Відпуск товару здійснюється з АЗС за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою КМУ №1442 від 20.12.1997 р.  Пунктом 4.2 договору передбачено, що місце поставки (передачі товару): передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС «Авіас» шляхом заправки автомобілів покупця при пред`явленні довіреними особами покупця скретч-картки.

На виконання умов договору позивачем на адресу покупця було виписано видаткову накладну від 05.10.2018 року №14 на товар дизпаливо Energy, в кількості 4920 літрів на загальну суму 140 810,40 грн.

В матеріалах справи також міститься копія податкової накладної від 05.10.2018 року №5 на загальну суму 140 810,40 грн. Номенклатура товару: дизпаливо Energy, код товару згідно УКТ ЗЕД 2710194300, кількість - 4920 літрів. Реєстрація означеної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується квитанцією про реєстрацію ПН/РК від 25.10.2018 року.  

Тобто, є безпідставним посилання позивача на факт передачі своїм контрагентам скретч-карток на пальне, а не власне пального, так як відповідно до укладених бухгалтерських документів передавалось саме таке пальне.

При цьому, суд вважає, що використання зазначених позивачем скретч-карток при здійсненні досліджуваних операцій не змінює їхньої суті та спрямоване на передачу такого пального.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

В частині доводів позивача про порушення відповідачем вимог діючого законодавства щодо проведення камеральних перевірок, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються ПК України. Зокрема, ПК України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (абз. 1 п. 1.1 ст. 1 ПК України).

Згідно п.п.75.1.1. п.75.1 ст.75 ПК України (в редакції чинній на час проведення перевірки) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Судом встановлено, що 10.12.2018 року відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у декларації за жовтень 2018 року. В акті перевірки зазначено, що предметом перевірки були дані системи електронного адміністрування ПДВ за жовтень 2018 року, податкова накладна №5 від 05.10.2018 року (а.с.21), що не суперечить п.п.75.1.1. п.75.1 ст.75 ПК України.

В частині доводів позивача щодо відсутності обов`язку реєстрації платником акцизного податку, суд зазначає наступне.

Відповідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 ПК України платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне.

Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками. (абз. 2 пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Тому, суб`єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені пп. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 ПК України, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку.

Згідно з п.2 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року №1442 (далі - Правила №1442), роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу АЗС, що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів.

Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міненергетики, Мінекономіки, Мінтрансу, Держспоживстандарту від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України  2 вересня 2008 року за №805/15496 талон – це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Відповідно до п. 10 Правил №1442 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку.

З вказаного визначення можливо дійти висновку, що власник талону (як продавець, так і покупець) є власником відповідного палива, зазначеного у ньому, та отримує/витрачає кошти у зв`язку з продажем/придбанням товару за номіналом, зазначеним у довірчому документі.

З огляду на те, що талони на пальне підтверджують право їх власника на отримання на АЗС нафтопродукту, операції з передачі/реалізації талону є за своєю суттю продажем пального.

Згідно з пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.

Отже, особа (платник податку), яка планує здійснювати будь-які операції з пальним на митній території України, які визначені в абз.2 пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України, має до початку здійснення таких операцій зареєструватися платником акцизного податку з реалізації пального та в подальшому складати акцизні накладні на обсяги реалізації.

Позивачем вказаних дій проведено не було, що не заперечується останнім.

Відповідно до п. 117.3 статті 117 ПК України здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою  накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.

Враховуючи, що позивач фактично здійснив операції з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку, суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача штрафу передбаченого п.117.3 ст.117 ПК України.

Позивач зазначає, що у нього не виникло обов`язку щодо реєстрації платником акцизного податку оскільки у позивача відсутні власні (орендовані) АЗС, ним не здійснено фактичного та фізичного відпуску пального кінцевим споживачам.

Проте, суд критично ставиться до таких тверджень позивача, так як реєстрація платником акцизного податку та проведення операцій з реалізації пального, які мають оподатковуватись акцизним податком, є не тотожними в розумінні ПК України.

Так, метою здійснення реєстрації платником акцизного податку є контроль за обігом підакцизного товару - пального, та виявлення об`єкта оподаткування акцизним податком, а тому законодавець визначив, що обов`язковій реєстрації підлягають особи (платники податку) лише за однієї умови - такі особи планують здійснювати операції з реалізації пального, інші ж умови (обставини), зокрема такі як фактичне отримання пального і його фізичний відпуск кінцевим споживачам, тобто рух пального через суб`єкта господарювання, наявність АЗС тощо, не є умовами такої реєстрації, такі обставини мають значення для оподаткування акцизним податком.

Таким чином, облік отриманого та витраченого (реалізованого) пального має вестись з метою виявлення об`єкта оподаткування акцизним податком, а саме: обсягів перевищення витраченого (реалізованого) пального над отриманим.  При цьому, якщо обсяги реалізованого (витраченого) пального не перевищують обсяги отриманого пального від інших платників акцизного податку, за які сплачено акцизний податок, то у платника податків не виникатиме і об`єкта оподаткування відповідно до пп. 213.1.12 п. 213.1 ст. 213 ПК України.

Проте, такий облік можливий лише за умови реєстрації суб`єкта господарювання платником акцизного податку.

Отже, враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що, оскільки позивач здійснив операції з поставки пального, він мав у відповідності до вимог пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Податкового кодексу України зареєструватись як платник акцизного податку.

Вказана позиція підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.03.2018 року по справі №815/2461/17.

Положеннями ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність свого рішення.

Суд, відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи зазначене вище та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 243 - 246, 257 - 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІ-ТРЕЙД КОМПАНІ» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.  

Суддя                                                                          О.В. Маковська