Постанова

Іменем України

29 травня 2019 року

м. Київ

справа № 466/10361/15-ц

провадження № 61-31969св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,

Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - Головне територіальне управління юстиції у Львівській області в інтересах ОСОБА_1 ,

зацікавлена особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного провадження касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Львівській області на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Федоришина А. В., Мельничук О. Я., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог клопотання і рішень судів

У грудні 2015 року Головне територіальне управління юстиції у Львівській області в інтересах ОСОБА_1 звернулося до суду з клопотанням про надання дозволу на примусове виконання рішення польського суду на території України про стягнення аліментів.

Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що 21 лютого 2015 року набрало чинності рішення Районного суду Конськіх, ІІІ Цивільного відділу родини і малолітніх, яким громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язано слачувати аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Боржник рішення суду не виконує, у зв`язку з чим на підставі Конвенції між Україною та Польською Республікою про стягнення аліментів за кордоном, укладеної 24 травня 1993 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про визнання та виконання в Україні рішень польського суду до Міністерства юстиції України, на яке Законом України від 20 липня 2006 року «Про приєднання України до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном» покладено виконання функцій Органу, що приймає, та Органу, що передає документи на підставі Конвенції.

Посилаючись на викладене, заявник просив визнати та надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення районного суду Коньскіх (Польська Республіка) від 30 січня 2015 року, яке набрало законної сили 21 лютого 2015 року, про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 250 злотих із 12 грудня 2014 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 09 лютого 2016 року клопотання Головного територіального управління юстиції у Львівській області, подане до суду в інтересах ОСОБА_1 , задоволено. Визнано і надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення районного суду Коньскіх (Республіка Польща) від 30 січня 2015 року про стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 250 злотих із 12 грудня 2014 року. Постановлено видати виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_2 аліментів за умови набрання ухвалою законної сили. Виконання ухвали в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.

Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції виходив із того, що рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно ухвалене, набрало законної сили; предмет спору за законами України підлягає судовому розгляду; виконання рішення не загрожує інтересам України.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 серпня 2016 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 участі у розгляді справи іноземним судом не брав, а клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення цього суду не містить документа, який би підтверджував отримання ним виклику у судове засідання.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У травні 2018 року Головне територіальне управління юстиції у Львівській областіподало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 серпня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення клопотання, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що клопотання та додані документи були оформлені відповідно до вимог статті З Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, статті 394 ЦПК України 2004 року та пункту 15 Інструкції про порядок виконання в Україні Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2006 року № 121/5, і містили засвідчений переклад українською мовою. Сіньков І. П. приховав від суду інформацію, що 12 грудня 2014 року йому особисто були вручені судові документи у справі № Ш КС 155/14 під час виконання доручення польського суду в Шевченківському районному суді м. Львова.

У липні 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, згідно з яким письмові докази про нібито вручення йому судових повісток подано Окружним судом в Кєльцях спеціально до касаційного суду на оскарження ухвали, інших поважних причин неможливості подати зазначені докази до суду першої інстанції та апеляційної інстанції не вказано.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Судувід 13 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Судом установлено, що 21 лютого 2015 року набрало чинності рішення Районного суду Конськіх, ІІІ Цивільного відділу родини і малолітніх, яким громадянина ОСОБА_2 зобов`язано сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 у розмірі 250 злотих із 12 грудня 2014 року.

Статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Згідно з частиною першою статті 82 вищевказаного Закону визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Відмова у задоволенні клопотання може мати місце лише у випадках, передбачених законом.

У статті 396 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судом, наведено випадки, за яких клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється.

Однією з підстав для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду є те, що сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином повідомлено про розгляд справи (пункт 2 частина друга статті 396 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом).

Відповідно до статті 13 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3941-12 (далі - Договір № 3941-12), якщо в суді однієї з Договірних Сторін буде порушена справа про отримання аліментів від особи, яка перебуває на території іншої Договірної Сторони, установа юстиції тієї Договірної Сторони надає за заявою допомогу по встановленню місця праці і розміру заробітної плати особи, зобов`язаної до сплати аліментів.

Відповідно до статті 51 Договору клопотання про визнання і виконання рішення може бути подане безпосередньо до відповідного суду тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане, або також за посередництвом суду, який розглядав справу в першій інстанції. До клопотання потрібно додати: 1) рішення або його завірену копію разом з підтвердженням, що рішення набрало законної сили і підлягає виконанню, а в справах, що стосуються аліментних зобов`язань, якщо рішення не набрало законної сили, разом з підтвердженням, що воно підлягає виконанню, якщо це не витікає з самого рішення; документ, який підтверджує, що сторона, відносно якої винесене рішення і яка не приймала участь у розгляді справи, отримала виклик у судове засідання своєчасно і належним чином, згідно з законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої рішення було винесене; а в випадку обмеженої процесуальної здатності сторони - документ, який підтверджує, що та сторона була представлена належним чином; 3) завірений переклад клопотання, а також документів, зазначених в підпунктах 1-2, на мову тієї Договірної Сторони, на території якої рішення має бути визнане і виконане.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд справи Районним судом Конськіх, ІІІ Цивільного відділу родини і малолітніх Республіки Польща у порядку судового доручення, отримав позовну заяву ОСОБА_1 з перекладом на українську мову, про що власноручно підписав підтвердження вручення, яке потім було повернуто до запитуючої сторони, суд першої інстанції, врахувавши вимоги вказаних норм права й обставини справи, дійшов правильного висновку, що стягувачем подано всі документи, які необхідні для виконання рішення іноземного суду. При цьому додатковим підтвердженням обізнаності ОСОБА_2 про розгляд справи у Республіці Польща є те, що 25 грудня 2014 року він подав заперечення проти позову ОСОБА_1 .

Судом першої інстанції правильно встановлено, що підстави, передбачені вказаними нормами права, для відмови у задоволенні клопотання стягувача відсутні, а боржник не надав до суду належних і допустимих доказів на підтвердження їх існування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду про стягнення аліментів, оскільки відсутні обставини, передбачені пунктом 2 частиною другою статті 396 ЦПК України 2004 року для відмови у наданні такого дозволу, оскільки у заявці про визнання рішення Районного суду Конськіх, ІІІ Цивільного відділу родини і малолітніх Республіки Польща є відмітка про те, що ОСОБА_2 повідомлений про початок процесу у належний спосіб.

Ухвала суду першої інстанції відповідає установленим принципам і завданням цивільного судочинства, а також вимогам ЦПК України 2004 року щодо законності й обґрунтованості.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилився в застосуванні норм процесуального закону, не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, обставинам справи та залишив поза увагою принципи й завдання цивільного судочинства.

Оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, то рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, оскільки Головне територіальне управління юстиції у Львівській області звільнене від сплати судового збору на підставі пунктів 14, 15 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», то із ОСОБА_2 на користь державипідлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 352,40 грн.

Керуючись статтями 141, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Львівській області задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 серпня 2016 року скасувати, ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 09 лютого 2016 року залишити в силі.

Стягнути із ОСОБА_2 на користьдержави судовий збір за подання Головним територіальним управлінням юстиції у Львівській області касаційної скарги у розмірі 352,40 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко