РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

15 лютого 2010 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Кротенко Ю.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради, ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_3 про визначення частки у спільному майні та визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Новомосковської міської ради про визначення частки у спільному сумісному майні та визнання права власності в порядку спадкування , -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новомосковської міської ради, ОСОБА_2, в якому просить визначити частки співвласників у праві спільної сумісної власності, визнати за нею право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 26.06.2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 набули у приватну спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_2, про що отримали свідоцтво на право власності на житло. 21 січня 2009 року померла її бабуся ОСОБА_4. У встановлений законом строк позивач, як спадкоємець за правом представлення, звернулася до Новомосковської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Третя особа по справі – рідна тітка позивача, у встановлений шестимісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини, відмовилася від її прийняття на користь ОСОБА_1 Відповідач та рідний дядько позивача – ОСОБА_2, проживав разом зі спадкодавцем і вважається таким, що прийняв спадщину. ОСОБА_1 зазначає, що між співвласниками квартири не існувало спору щодо часток у праві спільної сумісної власності, і тому вони повинні бути рівними, однак  у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, так як не виділена частка померлої у спільній сумісній власності. Таким чином, позивач просить визначити частки співвласників у праві спільної сумісної власності та визнати за нею право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4                

В свою чергу ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1, Новомосковської міської ради, в якому просить визначити частки у спільному сумісному майні та визнати за ним право власності на 1/6 частку померлої  ОСОБА_4, в порядку спадкування.

В судове засідання позивачі не з’явилися, надавши заяви про слухання справи у їх відсутність, одночасно позовні вимоги підтримали та просять задовольнити у повному обсязі (а.с.26,27).

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надавши заяви про слухання справи у його відсутність (а.с. 24) .

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.

Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України, ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводяться в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу, тобто у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 26.06.2007 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить квартира № 80 в будинку № 7, розташованого по вул. Українська в м.Новомосковську Дніпропетровської області (а.с. 9).

21 січня 2009 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.8), в зв’язку з сим припинилося її право власності.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється спадкоємицею померлої ОСОБА_4 за правом представлення, оскільки її мати ОСОБА_5 померла 06.02.1996 року (а.с. 15), а позивач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3  є спадкоємцями першої черги.

Матеріалами спадкової справи стверджується, що ОСОБА_1 звернулася до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, ОСОБА_3 відмовилася від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 В свою чергу ОСОБА_2, відповідно до вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки проживав разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

Згідно ч.2 ст. 370 та ч.2 ст. 372 ЦК України, у разі виділення частки чи поділу майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, частки вважаються рівними, якщо інше не встановлено договором.

В судовому засіданні не встановлено наявність іншого договору щодо спірного майна.

Таким чином, суд вважає, що частки осіб, які є власниками квартири на праві спільної сумісної власності, є рівними і кожен з них має право власності на 1/2  частину квартири.

Однак, враховуючи ту обставину, що один із співвласників квартири – ОСОБА_4 померла, інший співвласник, а також спадкоємці померлої ОСОБА_4 позбавлені можливості визначити частки, суд вважає за необхідне визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину  квартири АДРЕСА_3, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, визначити частку ОСОБА_2 у спільній сумісній власності та визнати за ним право власності на 1/6 частину зазначеної вище квартири, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4

    Керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, ч.2 ст. 370, ч.2 ст. 372, 1261,1269 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – задовольнити.

Визначити частки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у спільному сумісному майні – квартирі № 80 будинку № 7, розташованого по вул. Українська в м.Новомосковську Дніпропетровської області рівними в розмірі 1/2 частини вказаної квартири кожному.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири № 80 будинку № 7, розташованого по вул. Українська в м.Новомосковську Дніпропетровської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, померлої 21.01.2009 року.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину квартири № 80 будинку № 7, розташованого по вул. Українська в м. Новомосковську Дніпропетровської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, померлої 21.01.2009 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області в слідуючому порядку: заява на апеляційне оскарження надається протягом 10 днів до Новомосковського міськрайонного суду, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після надання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                         О.В. Сорока