Постанова

Іменем України

20 травня 2019 року

м. Київ

справа № 237/747/16-ц

провадження № 61-15609св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Український фінансовий світ»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області у складі судді Ліпчанського С. М. від 14 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Кішкіної І. В., Гапонова А. В., від 31 січня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Український фінансовий світ» (далі - ПАТ КБ «Український фінансовий світ», банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву мотивовано тим, що 26 березня 2012 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 80 000 грн зі сплатою 23,50% річних, строком повернення до 25 березня 2017 року.

Посилаючись на неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, банк просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на 28 січня 2016 року складала 62 139,51 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 14 серпня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Донецької області від 31 січня 2018 року, у задоволенні позову ПАТ КБ «Український фінансовий світ» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не довів належними та допустимими доказами існування між сторонами договірних правовідносин, укладення договору на певних умовах та обставин щодо неналежного виконання зобов`язань з боку відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року, ПАТ КБ «Український фінансовий світ» просить скасувати судові рішення із ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що на підтвердження наявності між сторонами договірних правовідносин банк надав виписку з рахунку позичальника, з якої вбачається надання кредиту та рух коштів за цим кредитом. Відсутність у банку оригіналу або копії кредитного договору зумовлено його викраденням невідомими особами.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 12, 11, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ «Український фінансовий світ» посилалось на те, що на підставі укладеного між ним та ОСОБА_1 договору № 008/2059 Кс про надання споживчого кредиту відповідачу

26 березня 2012 року наданий споживчий кредит у розмірі 80 000 грн зі сплатою 23,50% річних, строком повернення до 25 березня 2017 року.

В обґрунтування своїх вимог, банк надав заяву на видачу готівки, яка не містить підпису відповідача, а також виписку з рахунку щодо руху кредитних коштів. При цьому матеріали справи не містять ані оригіналу кредитного договору, ані його копії.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд відмовляючи у задоволенні позову, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (статті 77, 89 ЦПК України), дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем позовних вимог.

Зокрема, суд правильно виходив із того, що єдиним належним та допустимим доказом укладення між сторонами кредитного договору є сам договір, який повинен бути укладений в письмовій формі та зі змісту якого суд має встановити умови надання кредиту, суму, строк та порядок його повернення, річну відсоткову ставку за кредитом, строки та порядок її сплати, відповідальність за порушення виконання кредитних зобов`язань, у тому числі розмір та порядок нарахування пені за прострочення їх виконання.

Ні оригінал, ні належним чином посвідчену копію договору про надання відповідачу споживчого кредиту, заборгованість за яким просить стягнути, позивач не надав, так само як і доказів виконання ОСОБА_1 або банком цього договору. При цьому останній заперечував факт укладення кредитного договору (а. с. 143).

Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що банківська виписка з рахунку не може бути доказом укладення кредитного договору у письмовій формі.

Аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки,що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що суди надали неправильну оцінку доказам, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки судів щодо недоведеності позовних вимог вони не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» залишити без задоволення, а рішення Мар`їнського районного суду Донецької області

від 14 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 31 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта