Справа № 2-а-143, 2010 р.
П О С Т А Н О В А
іменем України
25 лютого 2010 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі :
головуючого - судді Марченка М.М.
при секретарі Чернишові М.В.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката ОСОБА_2
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ніжина справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області про зобов”язання вчинити певні дії ,-
в с т а н о в и в :
27.01.2010 року за вх. № 1288 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області про зобов”язання вчинити певні дії, в якому зазначає, що перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України міста Ніжина Чернігівської області як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов»язаного з виконанням ним обовязків військової служби по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році. Йому, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, станом на 01 жовтня 2009 року пенсію призначено як інваліду, щодо якого встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою ніби відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В результаті таких нарахувань основний розмір пенсії з обмеженням становить 980 грн. 00 коп. Відповідно до ст.ст. 49, 50 вищезазначеного закону йому призначена щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю у розмірі тільки 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто лише 74 грн. 70 коп. Розмір його пенсійних виплат станом на 01 листопада 2009 року склав 1054 грн. 70 коп., не враховуючи інших пенсійних доплат та адресної допомоги на прожиття. Він не погоджується із зазначеними розмірами пенсійних виплат, так як відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 ч.4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір його пенсії, враховуючи додаткову пенсію за шкоду здоров»ю, повинен становити 3237 гривень, не враховуючи інших видів доплат до пенсії, які здійснює відповідач. Відповідач відмовляючи у проведенні перерахунку пенсійних виплат стверджує, що вказані правовідносини стосовно встановлення розмірів пенсійних виплат, регулюються постановами Кабінету Міністрів України. Подібні мотиви відмови у перерахуванні пенсії суперечливі, порушують принцип верховенства права, являються безпідставними, тому незаконними. Якщо виходити з наведених аргументів відповідача, то розміри пенсій визначаються ніби не закономи, а постановами Кабінету Міністрів України, при цьому в період, коли спеціальні закони являються чинними, діють у часі і в законному порядку не змінені та не скасовані. Однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, як зазначено в ст. 22 Конституції України. Частина 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вказує, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Просить визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області щодо відмови у перерахунку і виплаті йому ОСОБА_1 пенсії як інваліду, учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальнимй захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області провести перерахунок і виплату йому ОСОБА_1 пенсії як інваліду 3 групи та учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, виходячи з річного строку давності починаючи з 01 листопада 2008 року відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області привести належні йому ОСОБА_1 пенсійні виплати у відновідність до вимог ст.ст. 49, 50, 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
- 2 -
В судовому засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, просили їх задовільнити та визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області щодо відмови у перерахунку і виплаті ОСОБА_1 пенсії як інваліду, учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальнимй захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії як інваліду 3 групи та учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, виходячи з річного строку давності починаючи з 01 листопада 2008 року відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області привести належні ОСОБА_1 пенсійні виплати у відновідність до вимог ст.ст. 49, 50, 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідач управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області в судове засідання не з’явився, але про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить розписка від 08.02.2010 року про отримання повістки про явку в судове засідання на 24.02.2010 року на 14 год.30 хв. В своєму письмовому клопотанні до суду 15.02.2010 року за вх. № 2619 відповідач просив розглядати справу без участі представника управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Суд вважає можливим розгляд справи без нез’явившогося відповідача, який повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином і відповідач просив розглядати справу без участі його представника.
При цьому відповідач надав 04.02.2010 року за вх. 1776 письмове заперечення, в якому зазначає, що позов не підлягає задоволенню, так як вимоги позивача суперечать нормам чинного законодавства. Позивач отримує пенсію відповідно до Закону України ’’Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи’’. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються Кабінетом Міністрів України. Державні пенсії особам, віднесені до категорії 1, а саме – пенсії по інвалідності - призначаються відповідно до ст.54, якою передбачено, що ці пенсії можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу з зоні відчуження в 1986 -1990 роках,у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством, що встановлюється уповноваженою медичною комісією. У всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для 1 групи інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком: ІІ групи – 8, ІІІ групи – 6 мінімальних пенсій за віком. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 ’’Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету’’ встановлено, що виходячи з розміру 19.91 грн. проводиться розрахунок пенсії, призначеної відповідно до ч.4 ст.54 Закону; додаткової пенсії, передбаченої цим Законом для осіб, віднесених до категорії 1, 2, 3, 4 . Розрахунок пенсії, призначеної за нормами ст.54 Закону, проводиться у встановленому порядку, тобто лише за нормами вищезазначеної постанови. Законом України від 05.10.2006 року № 231-V доповнено ст.67 Закону частиною третьою, якою передбачено, що в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищуються розміри: пенсії, визначеної відповідно до ст.54 Закону; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3 та 4. Тобто розмір пенсії до виплати не може бути меншим прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Щодо обчислення мінімального розміру пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи, вимоги до встановлення розміру пенсії, призначеної відповідно до ст.54 Закону виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність є безпідставними, оскільки Законом України від 05.10.2006 року № 231-V не внесено будь-яких змін до цієї статті. Законом України № 107-VІ від 28.12.2007 року до ст.50 Закону України ’’Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи’’ внесені зміни з 1 січня 2008 року, а саме: до ст.50 в якій було зазначено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах : інвалідам ІІІ групи – 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; до ст.54, в якій було зазначено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими : для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по ІІІ групі інвалідності – 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами. З
- 3 -
01 січня 2008 року після внесення змін в ст. 54 Закону України ’’Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи’’ виключено частину 4, де було зазначено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 10, 8 та 6 мінімальних пенсій за віком. В ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року ( далі закон 1058) зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частиною першою цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом 1058. Відповідно до ст.63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобільської катастрофи» фінансування витрат, пов»язаних з його реалізацією, здійсн.ється за рахунок державного бюджету. Вирішення питання щодо застосування показника прожиткового мінімуму для осіб, які втратили прецездатність, як розрахункової величини для визначення розмірів пенсії, пільг, компенсацій та допомог громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можливо виключно внесенням відповідних змін до Закону. Витрати для призначення та виплати пенсій до вищезазначеного законодавством не передбачені, тому УПФУ в м.Ніжині не може витрачати кошти на цілі, не передбачені законодавством. Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України встановлено річний строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи. Позов ОСОБА_1 може розглядатися лише з 28.01.2009 року, поновленню не підлягає строк для звернення до суду за період з 01.11.2008 року по 27.01.2009 року. Просять в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області відмовити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню із слідуючих підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 і інвалід ІІІ групи безстроково внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії А № 055713 особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та вкладкою до даного посвідчення № 620653 С виданих Чернігівською обласною державною адміністрацією; пенсійним посвідченням № 126012 та посвідченням про пільги серії Б № 198927,виданих управлінням праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради; довідкою сер.МСЕ-ЧНВ № 319695, виданої 25.10.2005 року, експертним висновком № 7/94 від 18.04.1994 року та від 01.10.1999 року № 1360, що хвороба пов»язана з виконанням обов»язків віськової служби по ЛНА на ЧАЕС.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та одержує пенсію по інвалідності, яка призначена відповідно до ст. ст. 49,54 Закону України ’’Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи’’ від 28 лютого 1991 № 796-ХІІ ( далі Закон № 796-ХІІ), розрахунок пенсії проводився із врахуванням розрахункової величини 19 грн. 91 коп. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 ’’ Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремих категорій пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету’’ (далі постанова № 1 від 03.01.2002 року) та у зв»язку із внесенням змін до постанови Кабінету Міністрів Ук раїни від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», про що зазначає відповідач у своєму письмовому запереченні.
Позивач ОСОБА_1 29 жовтня 2009 року звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у розмірах, встановлених ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України ’’Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи’’, але 25.11.2009 року за № 179/05/л-2 за підписом в.о.начальника управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області отримав відмову з посиланням на те, що йому пенсія виплачується згідно діючого законодавства.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильскої катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України ’’Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи’’.
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсії і компенсації особам, віднесених до категорій 1,2,3,4.
- 4 -
Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону України ’’Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи’’ передбачає, що особам, віднесених до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІІ групи – 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст.53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України‘’Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи’’ визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1. Частина четверта статті 54 цього Закону передбачає, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильскою катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі – 6 мінімальних пенсій за віком.
Суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність застосування у спірних відносинах тільки постанову Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 ’’Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремих категорій пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів дежавного бюджету’’ та на інші постанови Кабінету Міністрів України, оскільки, виходячи із приписів пункту першого та шостого статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України ’’Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи’’, дія положень наведеного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Абзацом другим преамбули, частиною 3 статті 4, п.16 прикінцевих положень Закону України ’’Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’ передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Суд не приймає посилання відповідача в запереченні на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частиною 1 статті 28 Закону України ’’Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’ застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною третьою доповнена Законом України № 2505 від 26 березня 2005 року, який набрав чинності 31 березня 2005 року, тоді як частина третя статті 54 Закону України ’’Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи’’ змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108, який набрав чинності 12 грудня 2005 року. Згідно ч.2 ст.67 спеціального Закону у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищуються розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України ’’Про прожитковий мінімум’’ від 15 липня 1999 року № 066-14, а також Закон України ’’Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії’’ від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України ’’Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Законом України ’’Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України’’ від 28 грудня 2007 року № 107-VІ, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня – 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень. Тому для позивача як інваліда ІІІ групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорія, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватись, виходячи з наведених розмірів.
Законом України ’’Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до
- 5 -
деяких законодавчих актів України’’ від 28 грудня 2007 року № 107-VІ були внесені зміни в ст.ст. 50, ст.54 Закону України ’’Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи’’ в яких було зазначено, що відповідно до ст. 50 вказаного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах : інвалідам ІІІ групи – 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а відповідно до ст.54 вищезазначеного Закону встановлені розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, які не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році : по ІІІ групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10 – рп/2008 вказані зміни в ст.ст. 50, 54 Закону України ’’Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи’’ , внесені Законом України ’’Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України’’ від 28 грудня 2007 року № 107-VІ визнані неконституційними і згідно ст.152 ч.2 Конституції України втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тому суд вважає, що ОСОБА_4, віднесеному до 1 категорії, який визнаний інвалідом ІІІ групи безстроково повинна з 22 травня 2008 року призначатись та виплачуватись щомісячна додаткова пенсія за шкоду здоров»ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а державна пенсія повинна бути не нижча за вказаний період 6 мінімальних пенсій за віком.
Після прийняття рішення Конституційним Судом України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачу у розмірах, передбачених Законом, але цього не зробив. Тому суд вважає можливим визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області по відмові ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті державної пенсії по інвалідності і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.ст. 50, 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, із розрахунку 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліду 3 групи за період з 27 січня 2009 року по 27 січня 2010 року. В задоволенні зазначених позовних вимог за період з 01 листопада 2008 року по 26 січня 2009 року слід відмовити, так як позивач подав позов до суду 27 січня 2010 року і не просив поновити йому строк звернення з даним позовом до суду з 01 листопада 2008 року по 26 січня 2009 року, а відповідач наполягає застосувати позовну давність до позовних вимог позивача за період з 01 листопада 2008 року по 27 січня 2009 року, так як в ст.99 ч.2 КАС України передбачений річний строк звернення з адміністративним позовом до суду. Що стосується позовної вимоги зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області привести належні ОСОБА_1 пенсійні виплати у відновідність до вимог ст.ст. 49, 50, 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то згідно ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства захист від порушень, в ст.17 КАС України зазначено, що компетенція адміністративних судів поширюється, коли мається спір, а по даному питанню порушень і спору не має, тому в задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.
У рішеннях Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10- рп/2008 зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звужування змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Суд приходить до висновку, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положення принципу верховенства права, закріпленого як статею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково , а саме: визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області щодо відмови у перерахунку і виплаті ОСОБА_1 пенсії як інваліду, учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальнимй захист громадян, які
- 6 -
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії як інваліду 3 групи та учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 27 січня 2009 року по 27 січня 2010 року, з урахуванням вже виплаченої пенсії, а в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Керуючись ст.ст. 49, 50, 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. ст. 19 ч.2, 22 ч.3, Конституції України, ст. ст. 99 ч.2, 100, 102, 158, 159, 160, 161,162, 163, 167 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області щодо відмови у перерахунку і виплаті ОСОБА_1 пенсії як інваліду, учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальнимй захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Ніжині Чернігівської області провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії як інваліду 3 групи та учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 27 січня 2009 року по 27 січня 2010 року, з урахуванням вже виплаченої пенсії.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - ти денний строк з дня складання постанови в повному обсязі, тобто з 01 березня 2010 року заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя