Справа № 2-1487,2009 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2009 року місто Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого -судді - Марченка М.М. при секретарі Павленко В.М.
з участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ніжина цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, пені,-
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, пені, в якому зазначає, що 21 серпня 1995 року Ніжинським міським судом винесено постанову про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на утримання неповнолітньої дитини. З 01.07.1995 року до 21.07.2006 року стягнення по виконавчому листу проводилось за місцем постійної роботи ОСОБА_2 ТОВ «Сяйво», де платник водночас займав посаду директора, з офіційним заробітком, який не на багато перевищував мінімальну заробітну плату, з яких і проводилось утримання аліментів. В той же час тільки в період з 2002 до 2006 року ОСОБА_2 було нараховано і ним отримано у ТОВ «Сяйво» 45485 грн. у вигляді дивідентів на його частку майна, як співзасновника цього підприємства. Утримання аліментів з цих сум, згідно виконавчого листа, який знаходиться на цьому підприємстві, проведено не було. Так, як ст.200 СК України передбачає стягненя судом розміру аліментів на неповнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) частці від заробітку (доходу) платника аліментів, а ст.1.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дає означення доходу : дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, що мають вартість одержаних платником податку, або нарахованих на його користь, то утримання аліментів з нарахованих дивідентів законодавчо обумовлено. Крім того, за ст.1.3 цього ж закону «дохід з джерел походження в Україні – будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі; б) дивідентів, нарахованих резидентам-емітентом корпоративних прав, що також підтверджує визначення отриманих дивідентів, як отриманого доходу. Згідно постанови КМУ від 26.02.1993 р. і Переліку № 146 також передбачено стягнення аліментів по виконавчих листах з доходів від підприємницької діяльності…кооперативів, об»еднання громадян п.16, інших видів заробітку (доходу) п.18. Не забороняє проводити таке стягнення, за цією ж Постановою і Перелік видів доходу, з яких стягнення не проводиться. Заборона проводити стягнення аліментів з нарахованих дивідентів у даній постанові відсутня. Законодавчо підтверджену необхідність стягнення адміністрацією ПВКФ «Сяйво» було зумисно проігноровано, адміністрацією підприємства було порушено ст.6 Закону 606 «Про виконавче провадження» щодо обов»язковості виконання вимог, зв»язаних з виконанням судових рішень. Від державної виконавчої служби ОСОБА_2 було приховано велику суму отриманих доходів, що передбачає притягнення до кримінальної відповідальності за ст.164 КК України. З вини платника аліментів та адміністрації підприємства виникла заборгованість по аліментах у сумі 11374.43 грн. Ця сума розрахована судовим виконавцем, з нею ознайомлений боржник і вона підлягає стягненню. За ст. 196 СК України одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день. За розрахунком, наданою нею, сума заборгованості по аліментам з врахуванням неустойки (пені) на 01.07.2007 року складає 183521.73 грн. В зв»язку з виходом зі складу співзасновників ТОВ «Сяйво» ОСОБА_2, йому передбачається виплата коштів, що складає 39 % від вартості майна ТОВ «Сяйво», пропорційно частці в установчому фонді цього підприємства. Матеріальний стан боржника дозволяє провести стягнення заборгованості по аліментах з урахуванням пені (неустойки), як передбачено ст.196 СК України в повному обсязі. Згідно ст.196 СК України просить провести розрахунок і задовольнити позов щодо стягнення заборгованості по несплачених аліментах з ОСОБА_2 з врахуванням неустойки (пені).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги уточнила, їх підтримала і просила стягнути з ОСОБА_2 тільки неустойку (пеню) заборгованості по аліментам з дивідентів в сумі 16944 грн. 24 коп. за період з 01 січня 2004 року по день погашення заборгованості.
Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що відповідач не ухилявся від сплати аліментів і не приховував своїх доходів. Відповідач стверджує, що його вини в тому, що не утримувалися аліменти з дивідентів немає.
- 2 -
Утримання з його заробітної плати за час перебування засновником ТОВ фірма «Сяйво» та на роботі у фірмі проводилось бухгалтером, який володів даними про розмір всіх отриманих ним доходів, в тому числі і дивідентів. Він свої доходи ні від кого не приховував. Просили в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і матеріали виконавчого провадження, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із слідуючих підстав.
В постанові судді Ніжинського міського суду Чернігівської області від 21 серпня 1995 року зазначено, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше ніж 25 % мінімальної заробітної плати, починаючи з 31 липня 1995 року і продовжуючи до повноліття дитини.
На виконання даної постанови Ніжинським міським судом був виданий виконавчий лист № АЕ-110, 1995 , на підставі якого ТОВ «Просвітньо-виробнича комерційна фірма «Сяйво» протягом всього періоду роботи в ньому ОСОБА_2 утримувало аліменти лише з його заробітної плати .
Як учасникові ТОВ «Просвітньо-виробнича комерційна фірма «Сяйво» ОСОБА_2 було нараховано й виплачено дивіденти, що підтверджуєтьсмя довідкою зазначеного товариства від 27.04.2007 року за № 04/015-07, а саме: 04.07-19.07.2002 р. в сумі 28119.00 грн., 01.09.2004 р. в сумі 7800.00 грн., 04.11.2005 р. в сумі 1170.00 грн., 29.12.2005 р. в сумі 752.70 грн., 13.01.2006 р. в сумі 4719.00 грн., 12.02.2006 р. в сумі 2925.00 грн., з яких аліменти на користь позивача не утримувалися.
Згідно з розрахунком заборгованості за аліментами від 23.05.2007 року за № 01-29/743, виконаного державним виконавцем, розмір цієї заборгованості, що виникла внаслідок несплати ОСОБА_2 позивачеві аліментів з вищенаведених сум становить 11374 грн.43 коп., у тому числі у вересні 2004 року в сумі 1950.00 грн., в листопаді 2005 року в сумі 295 грн.50 коп., в грудні 2005 року в сумі 188 грн.18 коп., в січні 2006 року в сумі 1179 грн.75 коп., в лютому 2006 року в сумі 731 грн.25 коп., в загальній сумі 4344 грн. 68 коп. за вказаний період.
В копії заяви ОСОБА_2 до начальника відділу ДВС Ніжинського міськрайонного управління юстиції від 11.06.2007 року ОСОБА_2 зазначає, що 24.05.2007 року він отримав від ДВС розрахунок заборгованості по аліментам з дивідентів, виплачених йому за період з липня 1995 року по квітень 2007 року. В судовому засіданні ОСОБА_2 також не заперечував, що він отримав зазначений розрахунок саме 24 травня 2007 року.
З листа начальника відділу ДВС Ніжинського міськрайонного управлінння юстиції від 30.10.2009 року за № 02-36/12523 вбачається, що 03.07.2008 року згідно платіжного доручення № 756 на рахунок стягувача ОСОБА_1 перераховано заборгованість по аліментам у сумі 11374 грн.43 коп., яка була нарахована відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам з дивідентів, виплачених боржнику ОСОБА_2 за період з липня 1995 року по квітень 2007 року.
В ст.196 СК України , який набув чинності з 01 січня 2004 року, передбачена відповідальність за прострочення сплати аліментів, а саме:
1. При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
2. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Чинний до 01 січня 2004 року КпШС України такої відповідальності не передбачав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 дізнався про заборгованість по аліментам з дивідентів тільки 24 травня 2007 року, коли отримав розрахунок заборгованості по аліментам з дивідентів, направлений йому державним виконавцем 23 травня 2007 року, про що підтвердив сам в судовому засіданні. При цьому заборгованість по аліментам з дивідентів добровільно не сплатив, а вказана заборгованість з нього була стягнута на користь ОСОБА_1 тільки 03.07.2008 року. Суд погоджується, із твердженням відповідача в тій частині, що його вини немає, що за місцем роботи відповідача не нараховувались і не стягувались аліменти з дивідентів, так як згідно ст.63 Конституції України він не зобов»язаний подавати показання або пояснення щодо себе. Стягувач і державниий виконавець мають збирати відомості про доходи боржника, що вони зробили і було встановлено, що відповідач не сплатив аліментів з отриманих дивідентів за період з липня 1995 року по квітень 2007 року в сумі 11374 грн.43 коп., в тому числі з 2004 року в сумі 4344 грн. 68 коп., де ст.196 ч.1 СК України з 01 січня 2004 року передбачена відповідальність за прострочення сплати аліментів. Про прострочення сплати аліментів по дивідентам з 2004 року відповідач ОСОБА_2 дізнався з 24 травня 2007 року, що було достовірно встановлено в судовому засіданні і добровільно вказану заборгованість не сплачував на протязі 406 днів, тобто до 03.07.2008 року, коли вказана заборгованість була стягнута з нього державним виконавцем примусово і суд вважає, що з вини відповідача з 24 травня 2007 року не сплачувалась заборгованість по аліментам з дивидентів на протязі 406 днів і він за це повинен нести відповідальність, передбачену ст.196 ч.1 СК України.
В п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 « Про
- 3 -
застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що передбачена ст. 196 СК (2947-14) відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Відповідно до ст.196 ч.1 СК України позивач ОСОБА_1 мала право на стягнення з відповідача ОСОБА_2 неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми 4344 грн. 68 коп. несплачених аліментів з дивидентів з 2004 року по вині відповідача за кожен день прострочення з 24 травня 2007 року по 03 липня 2008 року на протязі 406 днів в розмірі 17639 гр.40 коп. ( 4344 грн.68 коп. х 1 % х 406 календарних днів прострочки = 17639 грн.40 коп.).
. Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається свїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Позивач ОСОБА_1 розпорядилась своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд і просила в судовому засіданні стягнути з ОСОБА_2 тільки неустойку (пеню) заборгованості по аліментам з дивідентів в сумі 16944 грн. 24 коп. за період з 01 січня 2004 року по день погашення заборгованості. Але в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не працює з 10.04.2008 року, а до цього отримував допомогу по безробіттю, що підтверджується копією його трудової книжки БТ-ІІ № 2342886; не являється підприємцем, що підтверджується довідкою серії АГ № 405316 з Єдиного державного реєстру фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців; на своєму утриманні має малолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження І-ЕЛ № 018771; а дочка сторін ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якої з відповідача стягувались аліменти , досягла повноліття 18 років 17 серпня 2008 року, тому суд вважає можливим з урахуванням матеріального та сімейного стану відповідача застосувати ч.2 ст. 196 СК України і зменшити розмір неустойки (пені), а позовні вимоги задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) заборгованості по аліментам з дивідентів в сумі 3000 грн. 00 коп. за період з 24 травня 2007 року по 03.07.2008 року день погашення заборгованості. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Керуючись ст.ст.196 СК України, ст.ст 10,11,209,212,214,215,218 ЦПК України,суд-
в и р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) заборгованості по аліментам з дивідентів в сумі 3000 ( три тисячі) грн. 00 коп. за період з 24 травня 2007 року по 03.07.2008 року день погашення заборгованості.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 51 /п»ятдесят одну / грн. 00 коп. судового збору, а на користь місцевого бюджету міста Ніжина 7 (сім) грн. 50 коп. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляціне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя