П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2019 р.м.ОдесаСправа № 486/610/19

Головуючий в 1 інстанції: Франчук О.Д.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Димерлія О.О.,

- Єщенка О.В.,

за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 травня 2019 року, прийняте у складі суду судді: Франчук О.Д. в місті Южноукраїнськ по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського ОСП №3 старшого сержанта поліції Южноукраїнського ВП Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області Ляпала С.О. про визнання протиправними дії інспектора та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

08 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області з адміністративним позовом до поліцейського ОСП №3 старшого сержанта поліції Южноукраїнського ВП Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області Ляпала С.О. про визнання протиправними дії інспектора та скасування постанови від 28 березня 2019 р.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 травня 2019 року залишено постанову серії ДПО18 №895703 СРПП №3 Южноукраїнського відділення поліції Первомайського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області Ляпала Сергія Олександровича без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що постановою серії ДПО18 №895703 від 28 березня 2019 року нібито за порушення вимог п. 15.9 ПДР України, апелянта було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. При цьому, апелянт вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що водій не знаходився в автомобілі, а також те, що у даному випадку інспектором поліції необхідно скласти протокол про адміністративне правопорушення, чим грубо порушив права позивача, а саме ст. 62 Конституції України та ст. 280 КУпАП. Крім того, апелянт вважає, що докази планшета поліцейського не можуть бути доказами по справі, так як фото та відео з таких пристроїв прямо суперечить вимогам ст. 40 Закону «Про національну поліцію», тобто є доказами отриманими з порушенням чинного законодавства. Також апелянт зазначає, що відповідач виніс постанову в неналежному місці розгляду справи про адміністративне правопорушення в порушення положень Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015. Отже, постанова про адміністративне правопорушення винесена відносно нього з порушенням норм Закону, а тому підлягає скасуванню.

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 березня 2019 року постановою серії ДПО18 №895703 поліцейського СРПП №3 Южноукраїнського ВП Ляпала С.О. за здійснення зупинки з порушенням п. 15.9 «е» ПДР України, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. (а.с. 14).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, а саме з наданого позивачем відеозапису, що інспектором поліції було роз`яснено позивачу причину зупинки порушення правил зупинки, зокрема перебування на посадковому майданчику для маршрутних транспортних засобів. Також, ОСОБА_1 було роз`яснено його права, відповідно до ст. 268 КУпАП, та ту обставину, що справи про адміністративне правопорушення зафіксовані не в автоматичному режимі розглядаються за місцем вчинення такого правопорушення та за результатами розгляду виноситься постанова. Окрім того, з наданого відеозапису видно, що транспортний засіб, належний ОСОБА_1 знаходиться на майданчику для маршрутних транспортних засобів, що підтверджується наданими поліцейським СРПП №3 Южноукраїнського ВП Ляпало С.О. фотознімками.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними та не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність спірної постанови, та надано суду достатньо належних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі cт. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З матеріалів справи вбачається, що позивача притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме: здійснення зупинки транспортного засобу ближче 30 м від місця для висадки пасажирів громадського транспорту, що є порушенням вимоги пп. «е» п. 15.9 ПДР України.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачає, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно з п. 8.4 ПДР України дорожні знаки поділяються на групи, зокрема заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Відповідно до розділу 33 ПДР України дорожній забороняючий знак 3.34 «Зупинку заборонено» передбачає заборону зупинки і стоянки транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Згідно з п.п. 15.1, 15.2 ПДР, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).

Пп. «е» п. 15.9 ПДР України передбачає, що зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи міститься лише постанова у справі про адміністративне правопорушення від 28 березня 2019 року, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Крім того, відеозапис з нагрудної камери патрульного, який зазначено в п. 8 постанови про адміністративне правопорушення від 28 березня 2019 року , суду теж не надано (а.с. 14).

При цьому, надана відповідачем фотофіксація порушення позивачем ПДР України, на думку колегії суддів, не є належним доказом, оскільки з такого вбачається лише фіксування транспортного засобу, разом з тим, на фото відсутній знак 5.41.1 «Місце для зупинки автобусів», не має розмітки 1.17, яка є позначенням місця зупинки маршрутних транспортних засобів, не зафіксовано відстань від зупинки громадського транспорту та будь-які інші дані, які дають змогу ідентифікувати місцезнаходження транспортного засобу.

Таким чином, будь - яких належних доказів та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідач не надав.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Вказаний перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний.

Стаття 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачає право особи, щодо якої прийнято постанову в справі про адміністративне правопорушення на оскарження цієї постанови, а у ст. 288 цього Кодексу визначений порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

Колегія суддів зазначає, що юридичною формою рішення суб`єкта владних повноважень є постанова у справі про адміністративне правопорушення, право на оскарження якої передбачено ст. 287 КУпАП.

Отже, предметом судового розгляду є перевірка правомірності постанови у справі про адміністративне правопорушення, а не окремої дії відповідача, вчиненої до та/або під час прийняття оскаржуваної постанови.

Щодо порядку розгляду справ про адміністративне правопорушення колегія суддів зазначає наступне.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, встановлено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395 (далі по тексту Інструкція № 1395).

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції № 1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 2 п. 1 розділу ІІІ Інструкції № 1395 постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно неналежного місця розгляду справи про адміністративне правопорушення в порушення положень Рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015 з огляду на наступне.

Так, пунктом 2 розділу 3 Інструкції №1395 передбачено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене зокрема частинами першою, другою і третьою ст. 122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Колегія суддів зауважує, що дійсно відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 по справі №1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП, яке передбачає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

У свою чергу, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.2015 № 596-VIII, який був прийнятий після винесення рішення Конституційним Судом України 26.05.2015 по справі № 5-рп/2015, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а саме відсутність необхідності складати адміністративний протокол, застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Таким чином, приписи рішення Конституційного Суду України по справі №1-11/2015 від 26.05.2015 р., на які посилається апелянт, повинні застосовуватись з урахуванням законодавчих змін, що відбулися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, внесених Законом України від 14.07.2015 року №596-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення дорожнього руху» щодо надання права органам Національної поліції України виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених ч. 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Враховуючи вказане нормативно-правове обґрунтування, колегія суддів вважає, що розгляд справи на місці вчинення адміністративного правопорушення не є порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке утворює самостійну підставу для скасування постанови, винесеної за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року по справі №592/8797/16-а.

Таким чином, на переконання суду апеляційної інстанції, наявні в матеріалах справи докази не підтверджують тієї обставини, що 28 березня 2019 року за наведених вище обставин позивачем було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення є обґрунтованими і судом першої інстанції безпідставно не враховано вказані обставини при винесенні оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що скільки при розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, а тому постанова в справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №895703 від 28 березня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП, у зв`язку з чим підлягає скасуванню та закриття справи про адміністративне правопорушення.

В силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Положеннями п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладені обставини справи, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, у зв`язку із чим наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення частково адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 317, 321, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22 травня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського ОСП №3 старшого сержанта поліції Южноукраїнського ВП Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області Ляпала С.О. про визнання неправомірним рішення та скасування постанови - скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського ОСП №3 старшого сержанта поліції Южноукраїнського ВП Первомайського ВП ГУНП в Миколаївській області Ляпала С.О. про визнання неправомірним рішення та скасування постанови - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №895703 від 28 березня 2019 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді 255 гривень штрафу, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П.Коваль

Суддя: О.О.Димерлій

Суддя: О.В.Єщенко