Справа № 2-2/10
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
18 лютого 2010 року.
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого – голови суду ОСОБА_1,
за участю секретаря Мельник Л.Я.,
позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачів – представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Камені-Каширському цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4, Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», співвідповідача ОСОБА_8 про визнання рішення сільської ради, свідоцтва про право власності на житловий будинок та договору купівлі-продажу недійсними,
в с т а н о в и в :
19 жовтня 2009 року позивачі звернулися до суду з даним позовом в якому зазначають, що у 1970 році в с. Боровне по вул. Центральна, 20, Камінь-Каширського району Волинської області був збудований житловий будинок, головою якого являвся їх батько ОСОБА_9. У даному будинку проживали їх батьки вони та брат - відповідач по справі ОСОБА_4
Згідно діючого на той час законодавства, на їх думку, вони усі мали рівні частки права власності на згаданий будинок та набули права власності на нього як на майно бувшого колгоспного двору.
З цих підстав вважають, що рішення Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області № 16 від 12 липня 2007 року про оформлення права власності на цей будинок за ОСОБА_4, не відповідає вимогам чинного законодавства.
На підставі згаданого рішення КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» було зареєстроване право власності на спірний будинок за ОСОБА_4, який даний будинок без їх згоди незаконно відчужив ОСОБА_8
На обґрунтування цього зазначили, що виконкому сільської ради в даний час заборонено нотаріально посвідчувати договори відчуження житлового будинку.
Просять винести рішення, яким згадане рішення виконкому Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району, свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане тією ж радою та договір купівлі-продажу визнати недійсними.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала повністю та пояснила, що їх сім’я, вона, її брати та батьки, проживали у старому будинку по вул. Центральній, 20, в с. Боровне Камінь-Каширського району Волинської області. Поряд із старим будинком на прилеглій до нього земельній ділянці вони будували новий за кошти, які вона заробляла на сезонних роботах. Збудувавши даний будинок у ньому залишились проживати ОСОБА_4 з батьками, оскільки брати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пішли в армію, а повернувшись переїхали проживати в інші місця. ОСОБА_3 також переїхав проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1.
Вона сама вийшла заміж та переїхала проживати в Російську Федерацію, після чого розлучилась та повернулась разом із сином в с. Боровне Камінь-Каширського району, де неподалік спірного будинку побудувала власний у якому проживає зараз.
У 2007 році вона хотіла придбати спірний будинок у брата за 17000 доларів США та заплатила йому 12000 гривень. Деякий час проживала у ньому та, оскільки дах протікав, просила брата зменшити ціну за будинок. Однак ОСОБА_4 не погодився, 12000 грн. їй повернув, а будинок продав ОСОБА_8
Вважає, що оскільки будинок будували всі члени сім’ї, ОСОБА_4 не законно зареєстрував право власності на нього та відчужив його.
Позивач ОСОБА_3 позов підтримав та пояснив, що дійсно спірний будинок будувала вся сім’я, після чого переселилися у нього та проживали там деякий час. Вважає, що спадковий будинок належить всім члена сім’ї а не тільки ОСОБА_4
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на судове засідання не з’явились та подали заяви, де просять справу розглянути без їх участі, позов підтримують.
Представник ОСОБА_4 ОСОБА_5 позов не визнав і пояснив, що будинок будував ОСОБА_4 разом із своєю сім’єю. В даному будинку до смерті проживали його батьки. А тому він підставно набув право власності на нього та відчужив його.
Крім того, вважає, що позивачами пропущено строк позовної давності для звернення до суду з питанням визнання права власності на спірний будинок.
Просить у позові відмовити.
Представник Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району ОСОБА_10 позов не визнав та пояснив, що спірний будинок будував ОСОБА_4, який у ньому приписався з 1976 року. Пізніше приписав до себе батьків, які також там проживали і яких він утримував до смерті. Вся технічна документація на будування будинку видавалась на батька ОСОБА_9, який через похилий вік, як і мати, не міг брати участі у будівництві будинку. Після смерті батьків питання про прийняття спадщини ніхто не ставив. На підставі цього і було видане рішення сільської ради про оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна.
На останнє судове засідання не з’явився, подавши заяву, де просить справу розглянути без його участі.
Представник КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» на судове засідання не з’явився, хоча вчасно був повідомлений про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.
ОСОБА_8 проти позову заперечив та пояснив, що він законно придбав даний будинок у ОСОБА_4, а тому просить у позові відмовити.
На останні судові засідання не з’явився.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.
Судом установлено, що дійсно в будинку по вул. Центральна, 20, с. Боровне Камінь-Каширського району народилися і певний час проживали позивачі та відповідач ОСОБА_4
В 1970 році на ОСОБА_9, батька позивачів та згаданого відповідача, було виготовлено технічну документацію, а саме: будівельний паспорт (а.с. а.с. 19-20), свідоцтво на забудову індивідуальної садиби (а.с. а.с. 21-24), акт про відведення в натурі присадибної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку (а.с. а.с. 25-27) та розпочато будівництво нового будинку в якому почали проживати відповідач ОСОБА_4 і батьки.
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 після призову на службу у даному будинку не проживали. ОСОБА_3 у 1960 році переїхав на проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1, де проживає на даний час.
До 1977 року у спірному будинку проживала також позивачка ОСОБА_2, яка виїхала до Російської Федерації, а розлучившись, в 1980 році повернулася у с. Боровне Камінь-Каширського району та разом із сином стала проживати у власному будинку, який побудувала з допомогою братів – позивачів та відповідача по справі ОСОБА_4
Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.95р. N 20, до правовідносин, що виникли до прийняття 15.04.91р. Закону «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.91р., мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15.04.91 не втратили права на частку в його майні.
Відповідно до ст. 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.
З вищенаведеного вбачається, що позивачі протягом трьох років не проживали у колгоспному дворі, не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору, а тому, у відповідності до ст. 126 ЦК Української РСР (в ред. 1963 року), вважаються такими, що втратили право на частку у майні колгоспного двору та, згідно ст. 50 ч. 2 Закону України «Про власність» № 697-ХІІ від 07.02.1991 року, пропустили трирічний строк звернення до суду з питанням витребування своєї частки майна. До суду звернулися лише після того, як ОСОБА_4 зареєстрував право власності на нього та відчужив ОСОБА_8
Відповідач ОСОБА_4 проживаючи у даному будинку разом з матір’ю, яка померла 30 серпня 1994 року (а.с. 15) та батьком, який помер 20 листопада 1995 року (а.с. 16), шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном після їх смерті у відповідності до ст. 549 ч. 1 п. 1 ЦК Української РСР (в ред. 1963 року), як спадкоємець першої черги за законом (ст. 529 цього Кодексу), прийняв спадщину, зареєструвався у даному будинку разом із своєю сім’єю, що стверджено будинковою книгою (а.с. а.с. 67-71) та записами в погосподарських книгах, копії яких приєднані до справи (а.с. а.с. 136-144).
Рішенням Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району № 16 від 12 липня 2007 року (а.с. 31) було оформлено право власності на спірний будинок за ОСОБА_4 та комунальним підприємством «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» зареєстроване право власності за ним.
Позивачка ОСОБА_2 пропонувала відповідачу ОСОБА_4 купити у нього даний будинок та сплатила йому завдаток в розмірі 12000 грн., що свідчить про її згоду з належністю на праві власності цього будинку останньому.
З викладеного вбачається, що позивачі не мають прав на частку у власності на згаданий будинок, а тому і права на оскарження вищезгаданого рішення Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району, свідоцтва про право власності на цей будинок та договору купівлі-продажу його. ОСОБА_8 був добросовісним набувачем майна і правомірно набув право власності на спірний будинок.
Беручи до уваги вищенаведене, підстав для задоволення позову суд не вбачає.
Керуючись ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 16 ЦК України, ст. 120, 126 ЦК Української РСР (в ред. 1963 року), Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.95 N 20, суд -
в и р і ш и в :
У позові ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4, Боровенської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», співвідповідача ОСОБА_8 про визнання рішення сільської ради, свідоцтва про право власності на житловий будинок та договору купівлі-продажу недійсними відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяв про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційних скарг, або в порядку, передбаченому ст. 295 ч. 4 ЦПК України.
Головуючий – підпис
Оригіналу відповідає
Голова Камінь-Каширського
районного суду ОСОБА_1