ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/744/19 Номер провадження 22-ц/814/1531/19Головуючий у 1-й інстанції Потетій А. Г. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Панченко О.О.

за участю секретаря Ачкасової О.Н.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Волошиної Олени Вікторівни, представника ОСОБА_1 , на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 березня 2019 року (час ухвалення судового рішення і дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначені) у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, зацікавлені особи: ОСОБА_1 , Служба у справах дітей Полтавської районної Державної адміністрації.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

встановив:

У березні 2019 року ОСОБА_2 звернулась із заявою про видачу обмежувального припису, просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , визначивши наступні тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_2 :

заборонити наближатися на відстань ближче ніж 100 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 а саме до квартири АДРЕСА_2 ;

заборонити наближатись на відстань ближче 100 (ста) метрів до інших місць частого відвідування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4

заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 або контактувати з нею та дітьми через інші засоби особисто або через третіх осіб.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 посилалась на те, що під час спільного проживання з ОСОБА_1 їхні спільні діти постійно знаходилися під психологічним тиском з боку батька, який зловживає алкоголем та у стані алкогольного сп`яніння вчиняє сварки, бійки в присутності дітей, кричить, жбурляє ножі і посуд. Тим самим ставить під загрозу психічний та фізичний стан дітей. Крім цього, під час спільного проживання ОСОБА_1 повідомляв, що проходив лікування в психіатричній лікарні. Останнім часом ОСОБА_1 став дуже агресивний. Навіть його батьки попереджають про це.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 29 березня 2019 року заяву ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису задоволено.

Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , яким протягом 6 (шести) місяців визначено заходи тимчасового обмеження його прав та покладено на нього обов`язки, а саме:

заборонено наближатися на відстань ближче ніж 100 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 а саме до квартири АДРЕСА_2 ;

заборонено наближатись на відстань ближче 100 (ста) метрів до інших місць частого відвідування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

заборонено вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , або контактувати з нею та дітьми через інші засоби особисто або через третіх осіб.

Рішення допущено до негайного виконання та роз`яснено, що його оскарження не зупиняє його виконання (ч.4 ст. 350-6 ППК України).

Копію рішення направлено до Полтавського районного відділення Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області для взяття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на профілактичний облік.

Копію рішення направлено до Ковалівської сільської ради Полтавського району.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом Конституції України, норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 стверджує, що суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для справи, не звернув увагу на те, що позивачем не надано доказів того, що мали місце випадки вчинення ним домашнього насильства відносно заявниці та дітей.

Також вказував, що його не було повідомлено про день і час слухання справи, що позбавило його прав, наданих йому ст. 43 ЦПК України.

Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не скористалась.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ст.263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ст.2). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2019 року шлюб, зареєстрований 07 травня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано (а.с.5).

Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням суду про розірвання шлюбу встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . припинили шлюбно-сімейні відносини по причині постійних сварок та непорозумінь на побутовому грунті.

Цим же рішенням суду визначено місце проживання дітей разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.5).

У консультативному висновку лікаря невропатолога від 25.10.2018 року в медичній картці на ім`я малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначено: «Скарги на порушення сну, дитина плаче під час сну, погано та довго засинає, боїться лягати спати без мами. Дані скарги з`явилися після перенесення дитиною стресової ситуації внаслідок конфлікту у родині. Діагностовано порушення сну, астено-невротичний стан. Рекомендоване лікування та консультація психолога». 15.11.2018 року лікарем неврологом виданий консультативний висновок спеціаліста № 1818. В пункті 7 висновку вказано: «Тривожний стан». В пункті 8 - консультація психіатра (а.с.8-9).

У консультативному висновку лікаря невропатолога від 25.10.2018 року в медичній картці на ім`я малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено: «Скарги на відчуття страху, нічне нетримання сечі. Дані скарги з`явилися після нервового потрясіння, яке перенесла дитина у зв`язку з конфліктом в родині». Встановлено діагноз: астено-невротичний стан (енурез?). 15.11.2018 року лікарем неврологом виданий консультативний висновок спеціаліста № 1819. В пункті 7 висновку вказано: «Тривожний стан». В пункті 8 - консультація психіатра (а.с.10-12).

З приводу насильства в сім`ї та погрози її життю ОСОБА_2 18.03.2019 року зверталась до Полтавського відділення поліції, просила внести по факту погрози ОСОБА_1 її життю відомості до єдиного реєстру судових розслідувань та провести досудове розслідування (а.с.17).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності фактів вчинення ОСОБА_1 психологічного і фізичного насильства відносно заявниці та її дітей.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

Оскільки у цій справі йдеться у тому числі і про захист малолітніх дітей від негативного впливу внаслідок складних відносин, що склалися між їх батьками, апеляційний суд визнає за необхідне керуватися сталою правовою тезою про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини, зокрема права на гармонійний розвиток, належне виховання і утримання, її життя і здоров`я.

При вирішенні спору щодо дитини у першу чергу мають бути забезпечені інтереси самої дитини, а вже тільки потім - інтереси батьків (ст.7, ст.141, ст.161 СК України, ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства», ч.1 ст.3, ч.1 ст.18, ч.1 ст.27 Конвенції про права дитини, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява №2091/13, параграф 76; рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, параграф 54).

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

У розумінні приписів статті першої ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» не мають правового значення мотиви, з яких вчиняється насильство, не є обов`язковою також наявність у діях кривдника ознак адміністративного чи кримінального правопорушення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з частиною третьою статті 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У пункті 9 частини першої статті 1 згаданого Закону оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Крім вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила СК України.

За правилами статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

У підтвердження заявлених вимог ОСОБА_2 надала суду такі докази: рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 лютого 2019 року, у якому, зокрема, встановлений факт сварок і непорозумінь між подружжям на побутовому грунті (а.с.5), особисті письмові пояснення ОСОБА_2 , в яких повторно викладаються обставини, що зазначені у поданій заяві (а.с.6-7), світлокопії медичних карток дітей заявниці із консультативними висновками щодо стану здоров`я дітей, у яких не зазначено джерело отримання інформації щодо причин погіршення стану здоров`я дітей (а.с.8-12), скріншоти смс-повідомлень, у яких відсутні вислови, які б можна було безумовно трактувати як психологічне насильство або ж погрози (а.с.13-14), письмові пояснення ОСОБА_5 , тітки заявниці, у яких повідомляється про телефонну розмову з батьком ОСОБА_1 (а.с.15), заява - повідомлення про злочин від ОСОБА_2 з талоном про її прийняття (а.с.16-17), клопотання ОСОБА_2 на адресу органу опіки та піклування у зв`язку з розглядом останнім заяви ОСОБА_1 про встановлення порядку його участі у вихованні дітей (а.с.18-19).

Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 повідомлений про розгляд справи 29 березня 2019 року о 13.00 телефонограмою (а.с.28).

Оскільки ОСОБА_1 об`єктивно був позбавлений можливості прийняти участь у розгляді справи, апеляційний суд відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України приймає до уваги письмові докази, долучені представником ОСОБА_1 до апеляційної скарги: лист №30113152 від 10.10.2018 року, яким повідомлено заявника ( ОСОБА_1 ) про відмову у порушенні справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за фактом залишення нею разом з дітьми свого помешкання (а.с.58), розпорядження голови Полтавської РДА №70 від 25 березня 2019 року, яким визначений способи і порядок участі ОСОБА_1 у вихованні дітей (а.с.59).

Проаналізувавши наведені докази у їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що вони (докази) не є достатніми для підтвердження існування юридичних фактів, з якими ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» пов`язує можливість видачі обмежувального припису, оскільки не містять об`єктивних даних про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених статтею першою цього Закону.

Щодо письмових доказів, поданих представником заявниці апеляційному суду, слід зауважити, що вони стосуються фактів, які мали місце після ухвалення рішення у цій справі, отже не можуть прийняті до уваги, оскільки за змістом ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце підчас розгляду справи судом першої інстанції (див. Постанову ВП ВС 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц, провадження № 14-242цс18).

З урахуванням встановленого рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Волошиної Олени Вікторівни, представника ОСОБА_1 , задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 березня 2019 року скасувати, ухваливши нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 за недоведеністю.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 12 червня 2019 року.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді А.І.Дорош

О.О.Панченко

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов