Справа № 1-157-2010 р.

ВИРОК

ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

24 лютого 2010 р.                        Уманський міськрайонний суд                        Черкаської області

в складі: головуючого-судді                                                 Маринчука М.П.

               при секретарі                                                          Дехканбаєвій О.О.

               з участю прокурора                                                Печенюк Л.М.

               адвоката                                                                   ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, має на утриманні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, пенсіонера Збройних Сил України, не судимого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_5, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

   УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, 16.08.2009 р., близько 5-ї години 20 хвилин, на 231 км.+250 м.                           а/д  Київ-Одеса, поблизу с. Ладижинка, Уманського р-ну, Черкаської обл., керуючи автомобілем ОСОБА_4, державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись в напрямку м. Одеса, в порушення вимог п.п. 2.3.; 12.1.; 12.2.; 12.3.; 13.1. Правил дорожнього руху України не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, у разі виникнення перешкоди               для руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу,                       не вибрав безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення в задню частину напівпричіпа контейнеровоза Шверінер д.н.з. НОМЕР_2 закріпленого за автомобілем НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_5, який рухався в попутному напрямку.

В результаті пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_4 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: поєднаної травми: голови, шийного відділу хребта, грудної клітки, з переломом кісток основи та склепіння черепа; розривом спинного мозку в шийному відділі; крововиливами під м’які та тверді мозкові оболонки та забоєм-розмізченням головного мозку, які згідно висновку експертизи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, що призвели до її смерті.

Порушення п.п. 2.3.; 12.1.; 12.2.; 12.3.; 13.1. Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 знаходиться в прямому причинному зв’язку з даною ДТП внаслідок якої наступила смерть ОСОБА_6

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що 16.08.2009 р. зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_6 та сином ОСОБА_3 їхав на відпочинок в АР Крим і рухаючись по автодорозі Київ-Одеса в с. Ладижинка, Уманського р-ну, Черкаської обл., в якийсь момент не оцінив дорожню обстановку, що і призвело до фатальних наслідків.

Керуючись ст. 299 КПК України суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, оскільки учасники судового розгляду не заперечують проти цього, вони правильно розуміють зміст цих обставин і у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Дії підсудного  ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який характеризується виключно позитивно.

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного суд визнає щире каяття, визнання вини, позитивні характеристики, відшкодування завданого збитку, на утриманні малолітня дитина, позицію потерпілої, яка ніяких матеріальних чи моральних претензій до ОСОБА_2 не має.

Обставин, що обтяжують покарання суд не вбачає.

Враховуючи обставини справи, особу підсудного, що підсудний визнав вину, позитивно характеризується, щиро розкаявся, відшкодував завдані збитки, має на утриманні малолітню дитину, суд приходить до висновку про можливість виправлення підсудного без відбування покарання, але з випробуванням відповідно до ст. 75, 76 КК України.

Суд вважає за можливе не застосовувати до підсудного додаткових покарань, передбачених ст. 77 КК України.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого          ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання 3 (три) роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання  якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину.

Покласти на засудженого обов’язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Черкаській області 788 грн. 76 коп. витрат за проведення експертиз.

Речові докази – автомобіль НОМЕР_3 з напівпричіпом контейнеровозом Шверінер д.н.з. НОМЕР_2, переданий на зберігання ОСОБА_5 – залишити останньому за належністю; автомобіль ОСОБА_4, д.н.з. НОМЕР_1, який знаходиться на майданчику тимчасового утримання т/з ВДАІ Уманського р-ну – передати його власнику                  /а.с. 37-38/.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до набрання вироком чинності, залишити підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція у судову палату в кримінальних справах  апеляційного суду Черкаської області на  протязі 15 діб з моменту його проголошення.  

Виготовлено особисто.

                                                          Головуючий