ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2006 р. | № 12/324 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі її відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області,
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.03.2006
зі справи № 12/324
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного постачання “Спецснаб” (далі – Товариство), м. Дніпропетровськ,
до державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (далі –Підприємство)
про стягнення 4 689,09 грн.,
за участю представників сторін:
позивача – Мироненка Т.С.,
відповідача –Лебедєва О.С.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Підприємства 3 570 грн. заборгованості, 3% річних у сумі 208,03 грн. та 911,06 грн. збитків від інфляції.
В процесі розгляду справи позивач уточнив вимоги в частині 3% річних та збитків від інфляції, визначивши їх у сумах 201,58 грн. та 846,65 грн. відповідно.
Рішенням названого суду від 14.12.2005 (суддя Проценко О.А.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.03.2006 (колегія суддів у складі: Радченко О.П. - головуючий, судді Коробка Н.Д., Хуторной В.М.), позов задоволено частково: на користь Товариства стягнуто 3 570 грн. заборгованості, 3% річних у сумі 846,65 грн. та 201,58 грн. збитків від інфляції; в решті позовних вимог відмовлено. Судові рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить рішення місцевого суду зі справи скасувати внаслідок його прийняття з порушенням норм матеріального права та в задоволенні позову відмовити.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило в задоволенні скарги відмовити.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 04.06.2003 Товариством (Постачальник) і Підприємством
(Покупець) укладено договір поставки продукції № 449(3)03 УК (далі -
Договір) на поставку у липні, серпні, листопаді 2003 року та в січні 2004
року продукції (протишумового вкладишу "Беруши СТ-1") у кількості
339764 шт. на загальну суму 14 270,56 грн. (а.с.49-52);
- покупець, відповідно до пункту 3.3 Договору зобов'язався
здійснити розрахунок за поставлену продукцію протягом 30 днів з
моменту поставки партії продукції відповідно до графіку поставки;
- згідно з пунктом 11.1 Договору він діє до повного виконання
сторонами своїх зобов'язань;
- на виконання умов договору Постачальник здійснив поставку
Покупцю партії продукції у кількості 289 764 шт. на загальну суму 3 570 грн.,
що підтверджено накладною від 08.10.2003 № 217/3, довіреністю від
07.10.2003 НАІ № 111291, актом звірки розрахунків від 01.10.2005;
- для сплати вартості поставленої продукції відповідачеві позивачем
пред'явлено рахунок від 08.10.2003 № 217/3;
- станом на 05.10.2005 відповідачем вартість поставленої продукції не
сплачена;
- з урахуванням розміру та тривалості заборгованості 3% річних за
період з 08.11.2003 по 25.09.2005 (687 днів) становлять 201,58 грн., а збитки
від інфляції за період з листопада 2003 по липень 2005 - 846,65 грн.;
- ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2003 зі справи
№ 43/167 порушено провадження про банкрутство Підприємства та введено
мораторій на задоволення вимог кредиторів;
- докази опублікування в офіційному печатному органі оголошення
про порушення провадження у справі про банкрутство Підприємства
відсутні.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність підстав для примусового стягнення заборгованості за Договором з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зазначені у статті 625 ЦК України три проценти річних від простроченої суми та інфляційні збитки за своїм характером не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, внаслідок чого попередні судові інстанції не мали правових підстав для застосування в цій частині мораторію, передбаченого частиною четвертою статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Таку ж правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 11/690.
Відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, попередні судові інстанції, встановивши факт неналежного виконання відповідачем умов Договору в частині сплати отриманої продукції вартістю 3 570 грн., перевіривши правильність розрахунку позивачем 3% річних та збитків від інфляції, за відсутності факту публікації в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Підприємства (стаття 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") з дотриманням норм матеріального та процесуального права прийняли обґрунтовані рішення щодо необхідності задоволення вимог позивача, і передбачені законом підстави для скасування таких рішень відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.03.2006 зі справи № 12/324 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі її відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” –без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя В.Джунь
Суддя Б.Львов