П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/614/19

Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕКО-БУД" на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 березня 2019р. про відмову у відкритті провадження по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВЕКО-БУД» до Інгульського відділу Державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання незаконною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2019р. ТОВ «ІВЕКО-БУД» звернулося в суд із позовом до Інгульського ВДВС м.Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області, в якому просило визнати незаконною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 13.02.2019р..

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 березня 2019р. відмовлено у відкритті провадження у даній справі, з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою справу направити для продовження розгляду, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки оскаржувану постанову державний виконавець виніс у межах виконавчого провадження за №57451886, відкритого з виконання наказу за №915/659/18, виданого Господарським судом Миколаївської області, а тому на підставі ч.1 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» за №1404-VIII від 2.06.2016р. даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія виходячи з наступного.

Приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950р. визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі п.7 ч.1 ст.3 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ч.2 ст.4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Положеннями п.1 ч.2 ст.17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.

У відповідності до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами ч.2 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» чітко визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Враховуючи вищевикладене та чітку вказівку в ЗУ «Про виконавче провадження», апеляційний суд вважає, що спір з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця.

Окрім того, аналогічна правова позиція висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 6.06.2018р. у справі за №127/9870/16-ц, від 20.09.2018р. у справі за №821/872/17, у справі за №826/5195/17 від 17.10.2018р..

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, у зв`язку із порушенням норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 312, 320 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕКО-БУД" - задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 березня 2019р. про відмову у відкритті провадження - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв