РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2010 року справа №2-7554/09
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді: Дзюбановського Ю.І.
при секретарі судового засідання: Гупаловській О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача боргу в сумі 136170 грн., три відсотки річних від простроченої суми боргу в сумі 4761,2 грн., втрати від інфляції за час прострочення в сумі 19027,1 грн., та судові витрати за сплачений судовий збір в розмірі 1599 грн. 58 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ в розмірі 120 грн.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на порушення відповідачем договірних зобов’язань в частині своєчасного повернення позиченої суми грошових коштів, в результаті чого виник борг в сумі 159958,3 грн. На підтвердження укладення договору позики відповідач, власноручно написав розписку про отримання від позивача 17000 доларі США, які зобов’язався повернути до 01.08.2008 р. У зазначений термін відповідач гроші не повернув і не виконав взяті на себе зобов’язання.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позові та просить його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових заперечень, заяв про відкладення або розгляд справи за його відсутності не подав.
Тому, суд в порядку ч. 4 ст. 169 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних в ній даних, доказів і постановляє заочне рішення.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши норми чинного законодавства, прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Як підтверджується матеріалами справи між сторонами було укладено договір позики. На підтвердження укладення договору позики відповідач власноручно написав розписку.
Згідно умов розписки ОСОБА_2 – відповідач по справі позичив грошові кошти в сумі17000 доларі США і зобов’язався повернути до 01.08.2008 р.
У зазначений термін відповідач коштів не повернув та на звернення позивача з вимогою про повернення коштів, відповідач не відреагував та в добровільному порядку позичених коштів не повернув.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Стаття 1049 ЦК України визначає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Стаття 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно розрахунку відповідачу нараховані три проценти річних в сумі 4761,2 грн. за чотирнадцять місяців, які підлягають до стягнення, оскільки нараховані у відповідності до вимог чинного законодавства.
Позовні вимоги в частині стягнення 19027,10 грн. інфляційних нарахувань, які нараховані на суму позики (17 000 доларів США) до задоволення не підлягають, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті – гривні, то норми ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу в урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов’язання, яке визначене договором у гривні.
Станом на дату розгляду справи сторонами не подано, а судом не здобуто доказів повернення коштів.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задовлення в сумі 136170 грн. боргу, 4761,20 грн. трьох процентів річних як такі, що грунтуються на нормах чинного законодавства, підтвердженні матеріалами справи та не спорстовані відповідачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно – правовим актом.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір відшкодовується позивачу за рахунок відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 169, 212, 224-226, 228, 233 Цивільного процесуального кодексу України та ст.ст. 525, 526, 530, 625, 1046 - 1049 Цивільного кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути із ОСОБА_2 (с. Івачів Долішній Тернопільського району Тернопільської області) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) – 136170 грн. боргу; три відсотки річних в розмірі 4761,20 грн.; судовий збір в розмірі 1409,23 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи в розмірі 120 грн.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення 19027,10 грн. інфляційних нарахувань – відмовити.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя Ю.Дзюбановський