ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2009 року Справа № 2-а-3744/09
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Дзюбановського Ю.І.
за участю секретаря Борисевич І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України і місті Тернополі про визнання протиправним рішення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до Управління Пенсійного фонду в місті Тернополі про визнання протиправним рішення, яке оформлене протоколом від 27.04.2009р. №97 та зобов’язання призначити пенсію за вислугу років.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, з врахуванням уточнень позовних вимог, посилається на те, що рішенням комісії УПФ України в м. Тернополі від 27.04.2009р. було неправомірно відмовлено в призначенні пенсій за вислугу років, не включено в стаж роботу в дитячому інфекційному відділенні Тернопільської міської лікарні №2, в стаціонарі дитячої респіраторної інфекції Вишнівецької НРБ, а також роботу на посаді лікаря в ТОВ «Тернопільхлібпром».
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнає. У поданому запереченні від 06.08.2009р. №8402/04 зазначає, що позивачу було правомірно відмовлено в призначенні пенсій за вислугу років, стаж роботи нараховувався згідно даних трудової книжки.
Суд, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін в удових засіданнях, встановив наступне.
27 квітня 2009 року рішенням засідання комісії Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі по розгляду заяви ОСОБА_1 щодо призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яке оформлене протоколом №97 було встановлено, що страховий стаж роботи гр. ОСОБА_1 35р. 00міс. 27дн., в тому числі стаж за вислугу років становить 21р. 08 міс. 03дн. Враховуючи те, що право на пенсію за вислугу років надається особам, в яких нараховується не менше ніж 25 років на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років комісія вирішила відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років.
Дане рішення УПФ України в м. Тернополі і просить визнати неправомірним позивач та зобов’язати Пенсійний фонд призначити пенсію за вислугу років.
Дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» збережено право на пенсію за вислугу років працівникам, які передбачені в статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають право працівники освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України незалежно від віку.
Відповідно до положення Постанови КМУ «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» №909 від 04.11.1993р. пенсії за вислугу років працівника освіти, охорони здоров’я і соціального захисту призначаються при наявності спеціального стажу роботи не менше ніж 25 років.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідач не включив в стаж роботи за вислугу років час роботи лікарем-інтерном в дитячому інфекційному відділенні Тернопільської міської лікарні №2 в період з 14.10.1981р. по 29.06.1982р. – 8міс. 14 днів; час роботи в стаціонарі дитячої респіраторної інфекції Вишневецької НРБ з 01.09.1982р. по 13.04.1985р. – 2р. 7міс.; час роботи на посаді лікаря в ТОВ «Тернопільхлібпром» в період з 08.08.2002р. по 22.11.2007р. – 5р. 3міс. 14дн.
Однак, вимоги позивача спростовуються запереченнями відповідача та долученими доказами, а саме.
Як вбачається із записів №1-2 трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-1 №7968626 гр. ОСОБА_1 працювала в Тернопільській міській лікарні №1 з 01.08.1981р. (наказ №121 $1 від 14.08.1981р.) на посаді лікаря-інтерна дитячого відділення №1 та була звільнена із займаної посади 28.07.1982р. (наказ №941 $7 від 29.06.1982р.).
В Збаразьку центральну районну лікарню гр. ОСОБА_1 прийнята на посаду лікаря – дільничого педіатра Вишнівецької НРБ з 01.09.1982р. (наказ №131 від 01.09.1982р.) і звільнена із займаної посади 13.04.1985р. (наказ №43 від 13.04.1985р.) – запис в трудові книжці №3-4.
В Тернопільській міській клінічній лікарні №2 ОСОБА_1 працювала на посаді лікаря-педіатра дитячого інфекційного відділення з 26.08.1985р. (наказ №135-к від 26.08.1985р.) по 26.01.1995р. (наказ №13 від 26.01.1995р.) – запис в трудовій книжці №5-6.
Відповідно до наданої довідки Тернопільської міської лікарні №2 ОСОБА_1 перебувала у частково оплачуваній відпустці по догляду за дитиною віком до 1-го року з 12.12.1988р. по 17.10.1989р. (наказ №248 від 12.12.1988р.).
У відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною віком до 1,5 року ОСОБА_1 перебувала з 18.10.1989р. по 17.04.1990р. (наказ №186 від 18.10.1989р.)
Згідно наданого витягу з наказу №72 $3 від 24.04.1990р. Тернопільської міськлікарні №2 гр. ОСОБА_1 перебувала у додатковій відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до 1,5 року з 18.04.1990р. по 01.08.1990р.
В Тернопільській міській дитячій лікарні ОСОБА_1 працювала на посаді дільничого педіатра (на час частково-оплачуваної відпустки по догляді за дитиною до 3-х річного віку) з 21.02.1995р. (наказ №16-к від 22.02.1995р.) по 29.12.1995р. (наказ №136-к від 29.12.1995р.) – запис в трудовій книжці №7 і №10
Таким чином, згідно протоколу комісії від 27.04.2009р. №97 дані періоди роботи ОСОБА_1, які занесені в трудову книжку зараховані до стажу роботи.
Не зарахування відповідачем до стажу роботи позивача час роботи лікарем-інтерном в дитячому інфекційному відділенні Тернопільської міської лікарні №2 в період з 14.10.1981р. по 29.06.1982р. – 8міс. 14 дні суд вважає правомірним з наступних підстав.
Згідно даних трудової книжки – запис №1 – ОСОБА_1 14.10.1981р. прийнята на роботу в Тернопільську міську клінічну лікарню №2 на посаду лікаря-інтерна дитячого інфекційного відділення (наказ №124 $2 від 14.10.1981р.).
Однак, відповідачем до матеріалів справи долучений Акт від 06.05.2009р., складеним за участю головного спеціаліста відділу з призначення пенсій УПФ України в м. Тернополі, начальника відділу кадрів по питанню перевірки стажу роботи ОСОБА_1, з якого вбачається, що згідно книги наказів в Тернопільській клінічній лікарні №2 за 1979-1981 року записів про прийняття на посаду лікаря-інтерна дитячого інфекційного відділення ОСОБА_1 немає.
Крім цього, як вбачається із трудової книжки позивача у ній відсутній запис щодо звільнення з Тернопільської міської клінічної лікарні №2 з посади лікаря-інтерна дитячого інфекційного відділення 29.06.1982р., а запис про прийняття на роботу 14.10.1981р. згідно наказу №124 $2 значиться під порядковим номером №1, хоча записаний перед записом про прийняття на роботу 26.08.1985р. під порядковим номером №5, що не вбачається за можливе.
Витяг з наказу №183-к від 26.11.1981р., який долучено позивачем в підтвердження прийняття на роботу в інфекційне відділення Тернопільської міської клінічної лікарні №2 не є належним доказом працевлаштування ОСОБА_1 в Тернопільській міській клінічній лікарні №2 на посаді лікаря-інтерна дитячого інфекційного відділення, оскільки даний Наказ свідчить лише про направлення ОСОБА_1 на роботу, а не її працевлаштування. Крім цього, за твердженням позивача вона була прийнята на роботу згідно Наказу №124 $2 від 14.10.1981р., а за даними витягу із Наказу №183-к від 26.11.1981р. ОСОБА_1 направлено на роботу з 16.10.1981р. на 2,5 місяці.
Також, не беруться до уваги судом долучені позивачем заяви громадян в підтвердження проходження ОСОБА_1 інтернатури на базі дитячого інфекційного відділення міської лікарні №2 в 1981 році, а відтак і наявності у неї відповідного стажу роботи, оскільки такі дані можуть встановлюватися виключно відповідними записами в трудовій книжці працівника (наказами, розпорядженнями, постановами про прийняття на роботу та звільнення).
Твердження позивача щодо неправомірного не включення відповідачем до стажу роботи час роботи на посаді лікаря з ТОВ «Тернопільхлібпром» в період з 08.08.2002р. по 22.11.2007р. – 5 років 3 місяці 14 днів спростовуються наступним.
Згідно запису №24-25 трудової книжки ОСОБА_1 працювала на посаді лікаря в ТОВ «Тернопільхлібпром» з 08.08.2002р. (наказ №238 від 08.08.2002р.) по 22.11.2007р. (наказ №263-к від 22.11.2007р.).
Згідно Постанови КМУ від 04.11.1993р. №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» передбачено, що до установ охорони здоров’я відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої допомоги та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. До посад відносяться – лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).
Статтею 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» визначено, що необхідною умовою створення закладів охорони здоров’я є їх державна реєстрація та акредитація, а також ліцензування медичної практики, виробництва лікарських засобів, торгівлі лікарськими засобами.
Державна акредитація закладу охорони здоров’я – це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров’я, наявності в нього умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності. Акредитації підлягають незалежно від форм власності усі заклади охорони здоров’я.
Як було встановлено комісією УПФ України в м. Тернополі та зазначено в протоколі засідання комісії від 27.04.2009р. №97 посада лікаря входила в склад адмінперсоналу штатного розпису ТОВ «Тернопільхлібпром». Однак, позивачем не надано, а судом не здобуто доказів, які б підтверджували проходження акредитації та виконання умов Постанови КМУ від 15.07.1997р. №765 «Про затвердження порядку Державної акредитації закладу охорони здоров’я» товариством з обмеженою відповідальністю «Тернопільхлібпром». Тому, медпрацівники здоровпункту, яким в даному випадку являється позивач по справі не має права на пенсію за вислугу років.
У відповідності до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За таких обставин, позовні вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, не підтвердженні матеріалами справи та спростовані в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України належними та допустимими доказами відповідачем.
Згідно ст. 94 КАС України судовий збір позивачу не відшкодовується.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 161, 162, 163, 167, 186 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги. Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд.
Головуючий суддя Ю.Дзюбановський
Копія вірна
Суддя Ю.Дзюбановський