ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2006 р. | № 9/239 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі її відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області,
на рішення господарського суду Запорізької області від 31.10.2005
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23.03.2006
зі справи № 9/239
за позовом відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” в особі Кам’янсько-Дніпровського району електричних мереж (далі –Товариство), м. Кам’янка-Дніпровська Запорізької області,
до державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (далі –Підприємство)
про стягнення 1 237 756,80 грн.,
за участю представників сторін:
позивача –Піх П.Б.,
відповідача –Лебедєва О.С.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Підприємства 1 237 756,80 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію за договором на користування електричною енергією від 01.01.2001 № 42 за період з травня по вересень 2004 року.
Рішенням названого суду від 31.10.2005 (суддя Нечипуренко О.М.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 23.03.2006 (колегія суддів у складі: суддя Коробка Н.Д. –головуючий суддя, судді Шевченко Т.М., Юхименко О.В.), позов задоволено.
Прийнятті судові рішення мотивовано наявністю у відповідача заборгованості та відсутністю в договорі від 01.01.2001 № 42 змін щодо розподілу об’єктів відповідача та субспоживачів, у зв’язку з чим саме Підприємство (як сторона і споживач за договором) має сплатити заборгованість за спожиту електричну енергію.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить рішення місцевого та постанову апеляційного суду зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення про відмову в позові.
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило постанову апеляційного суду зі справи залишити без змін, а скаргу –без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 01.01.2001 позивачем (електропередавальна організація) та відповідачем (споживач) укладено договір № 42 (далі –Договір, дату укладення якого погоджено згідно з протоколом розбіжностей, а.с. 12 т. 1);
- відповідно до пункту 3.2 Договору для визначення обсягів спожитої електроенергії за розрахунковий період споживач зобов'язується до 1 числа щомісячно знімати та 2-го числа до 14-00 годин надавати за встановленою згідно з додатком 1 формою звіт до електропостачальної організації з показаннями розрахункових приладів за всіма точками обліку, у тому числі показаннями приладів обліку транзиту електроенергії для субспоживачів;
- за період з травня по вересень 2004 року відповідач спожив електричну енергію в кількості 17 913 352 кВт/г;
- фактичний обсяг спожитої електроенергії підтверджується звітами Підприємства про спожиту електроенергію (т. 1, а.с. 52-72), кількість якої фіксувалася відповідачем за приборами обліку та групувалася за відповідними категоріями субспоживачів (промислові та прирівняні до них споживачі, виробничі сільгоспспоживачі, непромислові споживачі);
- в довідках, які складалися до звітів про кількість спожитої електроенергії за звітний період, окремо зазначалися відомості щодо транзиту електроенергії через мережі Підприємства;
- згідно з пунктом 5.1 Договору розрахунки за електроенергію спожиту за розрахунковий період, здійснюються за тарифними групами споживачів з виділенням електроопалення в окрему тарифну групу згідно з додатком 4, транзиту електроенергії субспоживачам - додаток 5, переліку місць встановлення електролічильників споживача та субспоживачів згідно з додатком 6;
- відповідно до пункту 5.2 Договору за підсумком розрахункового періоду оплата здійснюється споживачем за рахунками та (або) платіжними вимогами-дорученнями, які виставляються i направляються йому електропостачальною організацією; сума платежу при цьому визначається виходячи з даних звіту про спожиту електроенергію i одержаних у відповідному розрахунковому періоді платежів;
- відповідно до звітів енергопостачальна організація виставила відповідачеві рахунки № 2791, № 3586, № 4268 та № 4970 на загальну суму 2 177 094,95 грн., оплату яких споживач провів частково в сумі 939 338,10 грн.;
- частина об'єктів, визначених у додатку № 5 до Договору, передана до комунальної власності міста, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі (том ІІ а.с.134,135, 146-150);
- зміни до Договору в частині розподілу відповідальності Підприємства та субспоживачів не вносилися, проект договору з цього приводу сторонами не узгоджувався, відповідні позовні вимоги відповідачем не висувалися;
- Підприємством не подано доказів подвійного стягнення позивачем плати за спожиту електроенергію.
Причиною спору в даній справі стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за поставлену електричну енергію за спірний період.
Пунктом 1.2 Правил користування електричною енергією (далі –Правила), затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, визначено, що споживач електричної енергії –це юридична або фізична особа - суб'єкт господарської діяльності, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору; субспоживач –це суб'єкт господарської діяльності –споживач, якому електрична енергія постачається постачальником електричної енергії через мережі електропередавальних організацій та технологічні електричні мережі основного споживача, до мереж якого приєднані електроустановки суб'єкта господарської діяльності - споживача (субспоживача).
Відповідно до пункту 1.6 Правил відносини між споживачами та субспоживачами, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача, що укладається між ними на основі типового договору.
Частиною першою статті 26 Закону України “Про електроенергетику”, пунктом 1.3 Правил та статтею 275 Господарського кодексу України визначено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що оплата електричної енергії субспоживачами, які мають договори на постачання електричної енергії з основними споживачами, здійснюється на поточні рахунки останніх відповідно до умов укладеного між ними договору. При цьому основний споживач перераховує енергоспостачальнику плату за всю електроенергію, спожиту ним та його субспоживачами. Водночас у випадку наявності прямих договорів між субспоживачами та суб’єктами підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території за регульованим тарифом, оплата спожитої електроенергії здійснюється безпосередньо субспоживачами на розподільчі рахунки енергопостачальників в уповноваженому банку. При цьому субспоживачі сплачують вартість послуг основного споживача з передачі електричної енергії.
Попередніми судовими інстанціями на підставі аналізу та оцінки поданих сторонами доказів встановлено та скаржником не спростовано, що до Договору не було внесено змін, необхідних для зміни визначеного Договором механізму проведення розрахунків між Товариством та Підприємством за поставлену електричну енергію.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на наведене попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності належних правових підстав для звільнення відповідача від виконання обов’язків за Договором.
Касаційна інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Водночас посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 06.12.2005 зі справи № 21/116 є безпідставним, оскільки не має преюдиціального значення для вирішення даного спору в розумінні статті 35 ГПК України.
Отже, рішення попередніх судових інстанцій зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Запорізької області від 31.10.2005 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23.03.2006 зі справи № 9/239 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі її відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” –без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя В.Джунь
Суддя Б.Львов