номер провадження справи 25/84/15-21/7/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.03.2024 Справа № 908/6167/15 (908/3709/23)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Сушко Л.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 - представника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про відвід судді Черкаського В.І. у справі №908/6167/15 (908/3709/23)

За позовною заявою:

позивача 1 - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , представник - адвокат Скрима В.А., Е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

позивача 2 - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , представник - адвокат Скрима В.А., Е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

позивача 3 - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , представник - адвокат Скрима В.А., Е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа" (пр. Соборний, буд. 200, кв. 29, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 13622097, в особі ліквідатора - Кучака Юрія Федоровича, поштова адреса: а/с 9, Київ, 03035, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС))

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів:

1. ОСОБА_6 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

2. ОСОБА_7 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС),

3. ОСОБА_8 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

4. ОСОБА_9 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

5. ОСОБА_10 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_7 , не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

6. ОСОБА_11 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_8 , не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

7. ОСОБА_12 ( АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_9 , не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

8. Обслуговуючий кооператив "Будівельно-житловий кооператив "Зірковий Запоріжжя" (вул. Бородінська, буд. 24-А, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 40906067, ел. пошта - gwiezdny@i.ua, а/с 5228, м. Запоріжжя, 69002, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (заявник) - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_11 , і.к. НОМЕР_10 , не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, представник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

про зобов`язання внести відомості про об`єкт незавершеного будівництва до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва

що розглядається в межах справи № 908/6167/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа" (69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 200, кв. 29, код ЄДРПОУ 13622097, не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

Ліквідатор - Кучак Юрій Федорович (поштова адреса: а/с 9, Київ, 03035, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 , має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС)

УСТАНОВИВ:

Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського В.І. здійснює провадження у справі № 908/6167/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа".

У справі триває процедура ліквідація, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Кучак Ю.Ф.

Ухвалою від 04.01.2024 суд прийняв позовну заяву позивача 1 - ОСОБА_3 , позивача 2 - ОСОБА_4 , позивача 3 - ОСОБА_5 від 15.12.2023 (вх. № 4079/08-07/23 від 18.12.2023) до розгляду у межах провадження у справі № 908/6167/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Константа" та відкрив провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалив розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Підготовче засідання призначив на 05.02.2024, 12 - 00.

Ухвалою від 05.02.2024 суд відклав розгляд справи по суті на 20.02.2024, 14 - 00. У засіданні 20.02.2024 оголошувалась перерви до 28.02.2024, 14 - 00.

Ухвалою від 28.02.2024 суд відклав розгляд справи по суті на 20.03.2024, 11 - 00.

01.03.2024 до системи "Електронний суд" від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 надійшла заява (вх. № 4871/08-08/24 від 01.03.2024) про відвід судді Черкаського В.І.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.03.2024 заяву про відвід судді передано на розгляд судді Черкаського В.І.

Обґрунтовуючи підстави відводу заявник зазначає наступне.

"В провадженні поважного судді Черкаського В.І. перебуває справа № 908/6167/15 про банкрутство ТОВ "Константа".

В процедурі банкрутства діє принцип "концентрації справ". Тому всі інші справи за участю боржника передаються на розгляд поважному судді Черкаському В.І.

Тут і далі (де на мою думку потреба в цьому відсутня) я не буду посилатись на певні норми права, справедливо вважаючи, що компетентним судом в розумінні ст. 6 Конвенції Європейської конвенції з прав людини є лише той, що знає і дотримується принципу "jura novit curia".

То ж продовжую свою заяву. Згідно "ефекту метелика" неналежна поведінка суду під час розгляду однієї справи, що пов`язана з іншими справами в процедурі банкрутства, може свідчити також про упередженість і при розгляді пов`язаних з нею інших справ відносно їх учасників. При цьому під неналежною поведінкою маю на увазі порушення чітких та простих для розуміння норм процесуального права у процесуальній поведінці суду (особисто я вважаю поважного суддю Черкаського В.І. таким, що має достатню компетенцію суддею і повагу, в тому числі мою, але в конкретній справі на мою су`єктивну думку щось йому заважає здійснювати незалежне та справедливе правосуддя (це не є фактичним твердженням, а є лише суб`єктивною думкою представника. І до речі ототожнювати її саме із учасником справи було б помилковим, як неодноразово про це зазначала ВПВС. В контексті останнього речення, сподіваюсь, що концепція "суд знає право" відома суб`єкту, що буде розглядати заяву про відвід).

Переходжу до обставин, що на мою думку свідчать про упередженість поважного судді Черкаського В.І. щодо учасників справи.

Загальна теза цієї частини заяви: "Друзям - все. Ворогам - Закон".

1. Обставина відводу перша.

27.02.2024 року розглядалась справа № 908/3314/23, яка розглядається в межах справи про банкрутство.

В цій справі заявник через представника подала заяву про застосування строку позовної давності, яку поважний суддя Черкаський В.І. повернув без розгляду через пропуск стоку її подання (оскільки подана після початку розгляду справи по суті).

Заперечення заявника з діями судді.

Заява про застосування строку позовної давності - не відноситься до процесуальних заяв, види яких передбачені ГПК: заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань.

Заява про застосування позовної давності не належить до заяв по суті справи або з процесуальних питань, тому до них не застосовуються норми ГПК, що регулюють порядок їх подання та вирішення. Тому до них не можуть бути застосовані такі наслідки, як повернення.

Крім того, повертаючи заяву про застосування строку позовної давності, суд цитую, зазначив: "заява про застосування строку позовної давності була подана в судовому засіданні (маючи на увазі після початку розгляду справи по суті), тому суд повертає її без розгляду. З цих підстав, вважаючи це кричущим порушення права сторони спору та ст. 267 ЦК (про застосування давності може бути заявлено до винесення рішення у справі) заявник скористався правом відводу і заявив суду відвід.

Вийшовши з нарадчої кімнати, суддя відмовив в задоволенні заяви про відвід, вказавши вже, що, цитата, "підставою її повернення було те, що вона подана не стороною справи, якими є позивач та відповідач".

Перш за все, що кидається в очі - це суперечлива та непослідовна поведінка судді: в судовому засіданні підставою її повернення зазначено подання після початку розгляду справи по суті, а після виходу з нарадчої після вирішення питання про відвід - подання неналежним суб`єктом, (це легко встановити відтворенням запису судового засідання, що відбулось 27.02.24 року).

Друге. Право заявити про застосування строку позовної давності згідно ст. 267 ЦК України належить саме стороні спору, а не стороні справи. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16 вже звертала увагу на те, що для цілей застосування частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у цивільному процесі". Заявник представляє третю особу, яка залучена до участі у справі на стороні відповідача, а тому залучаючи її до участі у справі суд вже встановив, що між третьої особою і позивачем існує спір.

Третє, і це головне, заяви про застосування строку давності не належать до процесуальних заяв, а тому на них не розповсюджується в принципі такі наслідки як повернення без розгляду.

Заява про застосування строку позовної давності належить до матеріальних категорій (ст. 267 ЦК України), а не процесуальних.

Так, на відміну від КАСУ, яке містить поняття строк звернення до суду, і який є процесуальним, позовна давність за ЦК - це не процесуальна категорія, а матеріальна: на відміну від строку звернення до суду, який стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті і є процесуальним (це особливість КАС), строк позовної давності - це строк, протягом якого порушені права підлягають судовому захисту і є матеріальним.

З цих підстав поважний суддя Черкаський В.І. не мав права застосовувати до заяви про застосування позовної давності вимоги ГПК, що регулюють розгляд заяв з процесуальних питань, в тому числі, її повернення.

Дійшовши висновку в її необґрунтованості, він мав відмовити в її задоволенні в нарадчій кімнаті під час винесення рішення, а не повертати її ще до моменту виходу в нарадчу кімнату.

Повернувши заяву про застосування строку позовної давності поважний суддя Черкаський В.І. ухилився від розгляду по суті обставин, що мають значення для правильного розгляду справи.

Але питання залишилося. Що це, упередженість, або право суду на власний розсуд??? Відповідь отримаємо в наступних розділах заяви про відвід.

2. Обставина відводу друга.

28.02.2024 року розглядалась справа № 908/3709/23, яка розглядається в межах справи про банкрутство в загальному позовному провадженні.

Стадія провадження - підготовче.

Це вже не перше судове засідання на стадії підготовчого провадження. Так, 20.02.2024 року відбулось судове засідання, в якому сторона позивача, яку представляє адвокат, заявила про зміну предмету позову. Але, оскільки адвокат позивачів порушила порядок подання таких заяв (а саме не надала описів вкладення щодо надсилання заяви на адресу інших учасників справи) суд відклав підготовче засідання на 28.02.2024 року з метою надання строку адвокату для подання доказів виконання порядку зміни предмету позову. Хоча одразу мав відмовити в задоволенні заяви про зміну предмету позову, чи не правда? Як думка про це у шановного судді, що буде розглядати заяву про відвід?

Але навіть в судовому засіданні 28.02.2024 року позивач в особі представника не надала доказів надсилання заяви про уточнення позовних вимог на адресу учасників, тому суд протокольною ухвалою від цієї дати повернув заяву про уточнення позовних вимог позивачеві.

Тому, оскільки всі завдання підготовчого провадження були виконані, то представник заявник подав клопотання про закінчення підготовчого провадження і перехід до стадії судового розгляду.

Але що зробив суд? Він в черговий раз відклав підготовче засідання. А чому він це зробив - відповідь на це питання допоможе зробити висновок про наявність/відсутність упередженості суду. Моя особиста відповідь - суд відклав засідання в третій раз лише з метою, щоб надати адвокату позивачів можливість подати належні докази подання заяви про зміну предмету позову. Але як бути з правами сторони відповідача. Чи не є це упередженістю щодо нього?

3. Обставина відводу третя.

Вона стосується поведінки судді в загальній справі про банкрутство.

Господарським процесуальним кодексом України визначено дві форми ухвал господарського суду: протокольні, що заносяться до протоколу судового засідання без виходу до нарадчої кімнати, та ті, що приймаються в нарадчій кімнаті та оформлюються окремим процесуальним документом.

Суд в межах справи про банкрутство розглядав скаргу заявника на діє ліквідатора боржника, і в судовому засіданні 14.11.2023 року, без виходу до нарадчої кімнати за наслідками розгляду скарги проголосив вступну та резолютивну частини рішення про відмову в задоволенні скарги.

Викладені обставини підтверджуються ухвалою ГСЗО від 22.11.2023 у справі 908/6167/15 року, відповідно до якої протокол судового засідання від 14.11.2023 року доповнено абзацом наступного змісту: "У судовому засіданні 14.11.2023 о 13:35:00 не виходячи до нарадчої кімнати, судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про залишення скарги ОСОБА_2 на бездіяльність ліквідатора без задоволення".

Яка може бути вступна та резолютивні частини протокольної ухвали? Це юридичний нонсенс!

За своєю правовою природою вимоги скарги заявника на дії ліквідатора не могли вирішуватись протокольною ухвалою, оскільки ці вимоги стосувались питання матеріального, а не процесуального права, а відтак мали вирішуватись судом в нарадчій кімнаті за аналогією згідно з правилами позовного провадження, чого судом дотримано не було.

Порушення таємниці нарадчої кімнати є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Разом з цим, після внесення в протокол протокольної ухвали від 14.11.2023 року про відмову в задоволенні скарги на дії ліквідатора, суд додатково вирішив це питання письмовою ухвалою тією ж датою.

Згідно ч. 8 ст. 240 ГПУ України, після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом. Оскільки судове рішення складається із сукупності його форми та змісту, то викладена в ст. 240 ГПК України заборона зміни судового рішення вочевидь включає і заборону на зміну форми судового рішення. Тому спроба оформлення судом оскаржуваного судового рішення окремим документом, а саме самостійною ухвалою, є нікчемною, та не може мати жодних юридичних наслідків, а відтак не змінює суті оскарження згідно з цією апеляційною скаргою

Що це було? Якщо це протокольна ухвала, то яка може бути вступна та резолютивна частина такої ухвали. А якщо вона не протокольна, то чи є вона законною без виходу до нарадчої кімнати? Відповідь очевидна. Неочевидною залишається відповідь на мотиви та підстави такої поведінки поважного судді Черкаського В.І.

Отже в діях поважного судді Черкаського В.І. все більше виникає питань, ніж відповідей.

Обставина четверта.

Ухвалою від 22 серпня 2022р. суд прийняв до провадження скаргу ОСОБА_2 на дії арбітражного керуючого, вимогами якої є не розпочинати або припинити дії з підготовки організації продажу майна незавершених будівництвом ЖК "Тихий центр" та ЖК "Зірковий" в межах ліквідаційної процедури ТОВ "Константа", виключити це майно з ліквідаційної маси та передати його до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя.

Ухвалою від 11 жовтня 2022 р. суд зупинив провадження за цією скаргою до набрання чинності рішенням у справі № 908/1467/22 в межах цієї ж справи про банкрутство за позовом ОСОБА_3 до боржника про вилучення з ліквідаційної маси і передачі їх на зберігання ОК "ЖБК "Зірковий-Запоріжжя" матеріалів та обладнання в складі об`єкту незавершеного будівництва, розміщеного за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бородінська, 24-А.

Зупинення судом провадження з розгляду скарги на дії арбітражного керуючого є помилковим просто тому, що згідно ч. 17 ст. 39 КзПБ, без права судді на власний розсуд щодо її застосування, існує загальна заборона зупинення провадження у справах про банкрутство юридичної особи. Далі цитування. Провадження у справі про банкрутство юридичної особи не підлягає зупиненню.

При цьому розгляд скарг на дії арбітражного керуючого є складовою частиною провадження про банкрутство. Тому існує імперативна заборона зупинення розгляду скарг на дії арбітражного керуючого, як складової частини провадження у справі про банкрутство. До цієї прямої норми, також є висновок Верховного суду з питання її правозастосування, викладений в постанові КГС у складі ВС від 27 серпня 2020р. у справі № 911/2498/18:

"50. Верховний Суд зазначає, що зупинення провадження у справі - це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху судового процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено....

51……Також, відповідно до частини сімнадцятої статті 39 КУзПБ передбачено загальну заборону щодо зупинення провадження у справі про банкрутство.

Отже, положення статей 9 та 39 КУзПБ щодо заборони зупинення провадження у справі про банкрутство, як у випадку оскарження судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку, так і щодо загальної заборони зупинення провадження у справі про банкрутство мають застосовуватися судами переважно, як спеціальні норми права, у всіх випадках коли в суду за загальними правилами ГПК України виникає право зупинити провадження у справі".

Оцінка дій поважного судді Черкаського В.І. в розрізі його можливої упередженості за суб`єктивним критерієм, що є підставою для відводу.

Висока кваліфікація поважного судді Черкаського В.І, в якій у мене не має сумніву, дає підстави вважати, що його поведінка не випадкова. Це не помилка, це умисні дії. Впевнений, що суддя керується власним розсудом про справедливість, намагаючись слідувати найкращим інтересам інвесторів, якими він їх бачить, навіть якщо досягнення цієї справедливості розходиться з правом (вічне протиріччя між буквою та духом закону, досягнення балансу між якими в правозастосування є істинним втіленням принципу верховенства права).

Але відхід від букви на користь духу закону все ж таки повинен мати межу. Процесуальні дії та рішення суду апріорі не можуть вважатись справедливими, навіть якщо на власний суб`єктивний розсуд суду вони вчиняються в кращих інтересах учасників справи, якщо вони входять в протиріччя з прямими, імперативними, чіткими для розуміння нормами законодавства. Бо гарантом основоположного принципу правосуддя верховенства права, все ж таки виступає принцип законності (ніхто не може бути вищим закону).

Особливо актуальність слідування основоположним принципам правосуддя набуває в умовах конфлікту інтересів, в якому перебувають різні групи інвесторів. Тому надаючи позапроцесуальну перевагу інтересам однієї групи інвесторів за рахунок прав інших інвесторів, суд вочевидь порушує принцип рівності учасників.

В постанові Великої палати Верховного суду від 06 лютого 2020р., № провадження 11- 628сап19 викладений правовий висновок, який ґрунтується на рішеннях ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко та Стригун проти України"; у справі "Хуліо Воу Жиберт та Ель Хогар і ля Мода проти Іспанії" (ухв.), № 14929/02, 13 травня 2003 року), згідно якому:

- Європейський суд з прав людини констатує порушення пункту 1 статті 6 Конвенції оскільки, перевищивши свої повноваження, які викладені у процесуальному законодавстві, суд не може вважатися "компетентним судом, встановленим законом" у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції відносно конкретного провадження.

Під перевищенням повноважень ЄСПЛ, зокрема, вважає вчинення судом процесуальних дій з порушенням імперативної, чіткої і простої для розуміння заборони щодо їх вчинення.

Порушення процесуальних норм свідчить про допущену суддею вибірковість на користь одних учасників за рахунок обмеження процесуальних прав інших під час розгляду справи. Така вибірковість є очевидною, оскільки судом порушуються прості, чіткі, та такі, що не допускають двозначності процесуальні норми

Внаслідок такого порушення суд не може вважатися "компетентним судом, встановленим законом" у значенні пункту 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини до усунення допущених порушень.

Згідно п. 81 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005 "Салов проти України" (заява № 65518/01) "неупередженість" у сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді в конкретній справі тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію, тобто чи були в суді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу".

У справі "Білуха проти України" (рішення від 09.11.2006, заява № 33949/02) ЄСПЛ констатував, що "наявність безсторонності відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у справі".

Згідно Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООК № 2006/23 від 27.07.2006, неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов`язків, а у п. 2.5 цих принципів визначено, що об`єктивність судді проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, айв усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. При цьому підлягає задоволенню відвід судді від участі в розгляді справи, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням РСУ від 04.02.2016 № 1, роз`яснено, що суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється у ефективному відправленні судочинства і виступає мірою реалізації завдань справедливого суду (ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22.02.2013).

Здійснюючи розгляд справ ЄСПЛ констатував, що "...сумнів є легітимним, навіть якщо він не призводить до суттєвих наслідків; сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що в розумної людини, на її погляд, вони викликають побоювання стосовно упередженості суду, що має підґрунтя на певних обставинах" (рішення ЄСПЛ від 26.09.2019 у справі "Іліє проти Румунії", заява № 26220/10, тому суд може бути справедливим, але породжувати легітимні сумніви щодо своєї безсторонності.

Щодо строку.

Заява про відвід подається впродовж двох днів з моменту виникнення обставин, зазначених в пунктах 1, 2 цієї заяви, що відповідає вимогам ГПК. Зазначені в пунктах 3, 4 заяви обставини викладаються додатково для формування думки про наявність упередженості поважного судді Черкаського В.І. щодо сторони заявника.

З підстав викладеного поважний суддя Черкаський В.І. підлягає відведенню від розгляду справи про банкрутство і всіх інших справ, ще за принципом концентрації розглядаються разом з нею".

Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського В.І. вважає, що заявником не надано суду доказів, які викликають сумнів у неупередженості судді (відповідно до ст. ст. 35, 36, 38 ГПК України), а лише надається оцінка діям судді вчинення яких регламентовано чинним ГПК України (під час розгляду справи № 908/6167/15 (908/3709/23)) у зв`язку з чим, заява про відвід є процесуально необґрунтованою.

З урахуванням вищевикладеного, Господарський суд Запорізької області у складі судді Черкаського В.І. вважає за необхідне передати заяву представника Габуєвої Т.О. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (вх. № 4882/08-08/24 від 01.03.2024) про відвід судді Черкаського В.І. у справі № 908/6167/15 (908/3309/23) на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід.

Ухвалою суду від 04.03.2024. заяву представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 (вх. № 4871/08-08/24 від 01.03.2024) про відвід судді Черкаського В.І. у справі № 908/6167/15 (908/3709/23) передано на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024. розгляд заяви представника ОСОБА_2 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (вх. № 4871/08-08/24 від 01.03.2024) про відвід судді Черкаського В.І. у справі № 908/6167/15 (908/3709/23) призначено судді Сушко Л.М.

Згідно частини 7, 11 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Розглянувши заяву про відвід судді Черкаського В.І., суд зазначає наступне:

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України, закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 36 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

З поданої представником ОСОБА_2 - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 заяви вбачається, що підстави для відводу судді Черкаського В.І., викладені заявником зводяться виключно до оцінки застосування судом норм процесуального законодавства України, що не може свідчити про наявність упередженості судді в розгляді справи та бути підставою для його відводу, а у випадку незгоди учасника судового процесу з процесуальними діями судді, сторона не позбавлена права на оскарження судового рішення у встановленому законом порядку з включенням таких заперечень.

Доказів наявності обставин, з якими Закон пов`язує необхідність відводу судді, Заявником не надано.

Отже, доводи представника ОСОБА_2 - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 наведені у заяві, стосуються процесуальних дій судді, які не можуть бути підставою для відводу враховуючи положення ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, розглянувши заяву представника ОСОБА_2 - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки наведені заявником доводи у її обґрунтування, не можуть бути підставою для відводу судді Черкаського В.І.

Керуючись ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутсва, ст. ст. 35, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 (вх. № 4871/08-08/24 від 01.03.2024) про відвід судді Черкаського В.І. у справі № 908/6167/15 (908/3709/23) відмовити.

Копії ухвали направити учасникам провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 06 березня 2024 року.

Суддя Л.М. Сушко