Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #796486927

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/1359/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 759/15189/23

05 березня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів -Музичко С.Г.

- Болотова Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» на заочне рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 листопада 2023 року, ухваленого під головуванням судді Ульяновської О.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2023 р. позивач звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом в якому просив ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аваліст» суму заборгованості за кредитним договором №2034431100 від 29.10.2020 у розмірі 30994 грн 30 коп. з яких: сума заборгованості за основною сумою кредиту - 28432 грн 18 коп.; сума заборгованості за відсотками по кредиту; сума по сплаті комісії по кредиту - 2558 грн 91 коп., а також просить стягнути понесені судові витрати по справі, які складаються із судового збору у розмірі 2684 грн 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.10.2020 між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №2034431100 згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 28432 грн 18 коп. строком до 29.07.2021року зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом - 3% від суми кредиту та сплатою фіксованої процентної ставки - 0,01% річних, а повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати ануїтентних платежів, тому підписуючи вказаний договір відповідач заявив, що ознайомлений із паспортом кредиту та проінформований про умови кредитування у тому числі з умовами відповідальності, при цьому надав згоду на відступлення прав вимоги за кредитним договором, після чого 17.12.2021 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Аваліст» укладено договір факторингу №17/12/21, що підписаний електронним підписом на підставі якого Банк передав новому кредитору право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між Банком та боржниками в розмірі портфеля заборгованості на підставі чого новий кредитор одержав право вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами, таким чином 17.12.2021 року до позивача перейшли права вимоги по кредитному договору №2034431100 від 29.10.2020 року у розмірі 30994 грн 30 коп., зважаючи на те, що всупереч вимогам вказаного кредитного договору відповідач свої зобов`язання щодо повернення суми заборгованості не виконав, жодного платежу з моменту отримання права вимоги до відповідача ним не здійснив, при цьому позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій з моменту отримання права вимоги по договору факторингу.

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача суму боргу, яка була передана під час підписання договору факторингу на загальну суму 30994 грн 30 коп.

Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» подало апеляційну скаргу, в якій посилається, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Наголошує на тому, що жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання відповідачем висловлено не було.

Суд дійшов помилкового висновку, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявність кредитної заборгованості, її розмір та період, за який слід розраховувати розмір заборгованості, а також позивачем не надано до суду виписки з рахунку, у випадку, якщо він був відкритий на ім`я відповідача.

Вказує, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю в якій надано кредит. Строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за власним особистим підписом.

Вказує, що після отримання повного тексту оскаржуваного рішення звернулись до АТ «ОТП Банк» з запитом про отримання детального розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №203431100 від 29.10.2020 року. Зазначає, що вказані документи не передавались за договором факторингу №17/12/21 від 17.12.2021 року тому просять долучити та прийняти їх при розгляді справи в апеляційному порядку.

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 29.10.2020 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2034431100, за яким банк надав відповідачу кредит на придбання товару в розмірі 28454 грн 18 коп. строком до 29.07.2021 року зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом - 3% від суми кредиту (п.1.1 Кредитного договору) та сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,01% річних (п. 1.2. Кредитного договору) (а.с. 5).

Згідно п. 1.4 Договору повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати відповідачем ануїтентних платежів, згідно Графіку платежів.

17.12.2021 року АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Аваліст» уклали договір факторингу №17/12/21, умовами якого встановлено, що первісний кредитор передає, новий кредитор приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості (пункт 1.1. договору факторингу) (а.с. 6-11).

За договором факторингу від 17.12.2021 року №17/12/21 новий кредитор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами (пункт 1.3. договору факторингу).

17.12.2021 року був складений і підписаний акт приймання передачі, згідно з яким АТ «ОТП Банк» передав, а ТОВ «ФК «Аваліст» прийняла згідно з вимогами п.8.3. договору факторингу від 17.12.2021 року №17/12/21 реєстр боржників №1 (а.с. 12).

Згідно витягу з реєстру боржників №1 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 29.10.2020 №2034431100 станом на 17.12.2021 року становить 30994 грн 30 коп., з яких загальна сума боргу по тілу в валюті кредиту - 28432 грн 18 коп., загальна сума боргу по відсотках у валюті кредиту, загальна сума боргу по комісії в валюті кредиту - 2558 грн 91 коп. (а.с. 14).

Як було встановлено судом, позовні вимоги ТОВ «ФК «Аваліст» ґрунтуються на тому, що розмір заборгованості становить у відповідача за кредитним договором від 29.10.2020 року №2034431100, згідно якого право вимоги набуто позивачем, станом на 17.12.2021 - 30994 грн 30 коп.

Крім цього встановлено, що дійсно 29.10.2020 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2034431100, за яким банк надав відповідачу кредит на придбання товару.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ФК «Аваліст» не надало суду первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки , та інше), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку, є правильними.

Крім того суд першої інстанції зазначив, що у матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту, а також виписки за картковими рахунками та сам розрахунок заборгованості з моменту укладення кредитного договору в якому прослідковується виконання умов зобов`язання відповідачем по вищевказаному кредитному договору.

Суд першої інстанції зауважив, що наданий витяг з реєстру боржників №1 не є належним та допустимим доказом, який підтверджує наявність суми боргу перед позивачем та наявність самої заборгованості, оскільки він не є первинним бухгалтерським документом.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача, наявність самої заборгованості та періоду її нарахування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно положень ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як було встановлено судом першої інстанції, позовні вимоги ТОВ «ФК «Аваліст» ґрунтуються на тому, що розмір заборгованості становить у відповідача за кредитним договором від 29.10.2020 року №2034431100, згідно якого право вимоги набуто позивачем, станом на 17.12.2021 - 30994 грн 30 коп.

Крім цього встановлено, що дійсно 29.10.2020 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2034431100, за яким банк надав відповідачу кредит на придбання товару.

Доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.1.1 Постанови НБУ «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від 30.12.1998 року № 566, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Проте, ТОВ «ФК «Аваліст» не надало суду первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки , та інше), тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку, є правильними.

Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов`язком позивача, який не довів суду належними та допустимими доказами її розмір.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявність кредитної заборгованості, її розмір та період, за який слід розраховувати розмір заборгованості, а також позивачем не надано до суду виписки з рахунку, у випадку, якщо він був відкритий на ім`я відповідача.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту, а також виписки за картковими рахунками та сам розрахунок заборгованості з моменту укладення кредитного договору в якому прослідковується виконання умов зобов`язання відповідачем по вищевказаному кредитному договору.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що наданий витяг з реєстру боржників №1 не є належним та допустимим доказом, який підтверджує наявність суми боргу перед позивачем та наявність самої заборгованості, оскільки він не є первинним бухгалтерським документом.

За таких обставин суд першої інстанції був позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача, наявність самої заборгованості та періоду її нарахування.

Апеляційний суд погоджується з даними висновками, оскільки законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряється апеляційним судом в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а відповідач рішення суду першої інстанції щодо обставин укладення договорів не оскаржував.

З доказів, наявних в матеріалах справи, повно і всебічно досліджених судом першої інстанції, зроблено обґрунтований висновок, з яким погоджується апеляційний суд, про недоведеність належними та допустимими доказами наявність кредитної заборгованості, її розмір та період, за який слід розраховувати розмір заборгованості.

Додатки до договорів факторингу (акти прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, в яких зазначено прізвище, ім`я та по батькові боржника, номер договору, дата його укладання та сума боргу) без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримав відповідач за укладеними договорами, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, а яка частина сплачена не була сплачена стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування.

Апеляційний суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, матеріали справи не містять.

Додані до позову документи на підтвердження заборгованості, на які посилався позивач у позові і які досліджувались судом першої інстанції, не є первинними документами, які підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

Викладення в апеляційній скарзі доводів про чинність кредитних договорів, умови яких не були оскаржені позичальником, враховуються апеляційним судом, однак висновків суду першої інстанції про недоведеність та необґрунтованість позову не спростовують.

У ч.1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Згідно з ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 3 ст.367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, апелянт долучив до апеляційної скарги документи, докази які не були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги нові докази, оскільки такі докази у суді першої інстанції не подавалися позивачем, вони не були предметом дослідження суду першої інстанції та позивач із будь-якими заявами щодо долучення до справи вказаних доказів не звертався, а також не обґрунтував та не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.

Суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аваліст» - залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Судді



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація