О
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 лютого 2010 року Справа № 2а-7941/09/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Сагун А.В., при секретарі - Джебко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції (Онуфріївське відділення) про скасування податкового повідомлення-рішення,-
ВСТАНОВИВ:
25 листопада 2009 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту ? ФОП ОСОБА_1) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції (Онуфріївське відділення) (далі по тексту ? Світловодська ОДПІ (Онуфріївське відділення), в якому просив визнати нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.11.2009 року №0000251710.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушенням ст. 16 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” співробітниками податкової служби проведено планову перевірку позивача, який є платником єдиного податку, до закінчення річного звітного періоду ? до 6 січня 2010 року.
Також, позивач вважає, що оскільки він знаходиться на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку, веде книгу обліку доходів і витрат, тому він не зобов’язаний вести облік товарів на складах та/або за місцем їх реалізації, у зв’язку з чим заперечує порушення ним п. 12 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Світловодської ОДПІ (Онуфріївське відділення) у своїх письмових запереченнях, пославшись на те, що позивач не вів належним чином книгу обліку доходів і витрат в частині обліку товарних запасів за місцем реалізації заперечила проти задоволення адміністративного позову.
У судовому засіданні позивач ФОП ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, пославшись на обставини зазначені у позовній заяві.
Представник відповідача Паливода Н. В у судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову, надавши суду пояснення згідно письмових заперечень.
Заслухавши представників сторін, дослідивши у судовому засіданні докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13 грудня 2002 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа –підприємець (а.с.6). 20 квітня 2006 року позивач як платник податків взятий на облік Світловодською ОДПІ (Онуфріївським відділення) (а.с.18). 1 січня 2009 року позивач отримав свідоцтво про сплату єдиного податку серії НОМЕР_1 з терміном дії на 2009 рік (а.с. 19).
Статтею 15 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” визначено, що контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби здійснюють контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Частинами 1, 2, 4 статті 16 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” визначено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов’язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5-9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку. Будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
У відповідності до п. 9 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 року №599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за №752/4045, протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Протягом 5 днів після закінчення звітного періоду платник єдиного податку подає звіт згідно з додатком 3 до цього Порядку, який залишається у справі платника єдиного податку.
Згідно підпункту 4.1.3. пункту 4.1 статті 4 закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” якщо згідно з правилами податкового обліку, визначеними законами, податкова звітність щодо окремого податку, збору (обов'язкового платежу) складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації, при цьому остання не подається.
Отже, податкова служба України уповноважена на проведення планової перевірки на предмет контролю за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, в тому числі є платниками єдиного податку, не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше закінчення 5 денного строку на подання відповідного звіту з дати закінчення звітного року.
Судом встановлено, що 3 листопада 2009 року, на підставі направлення №000404 від 03.11.2009 року, працівниками державної податкової служби України Даєвою О. Д., Прилуцьким П. П. проведено планову перевірку позивача, при здійсненні ним торгівельної діяльності у аптеці по вул. Поштовій, 50, в смт. Павлиш, Онуфрієвського району, Кіровоградської області, зокрема, з питань дотримання вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. За результатами перевірки складено акт №000167 від 03.11.2009 року (а.с.7—8).
Таким чином, зважаючи на вище викладене, податковий орган в порушення ч. 2 ст. 16 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” провів перевірку позивача 3 листопада 2009 року, в той час уповноважений законом був на її проведення не раніше ніж 6 січня 2010 року.
Крім того, як вбачається з вказаного акту в ході перевірки виявлено, що в книзі обліку доходів і витрат №46, зареєстрованої на зазначену вище аптеку, графа №3 „Витрати на виробництво продукції” не заповнювалась з травня 2003 року по день перевірки. В книзі обліку доходів і витрат №41, зареєстрованою за адресою проживання відповідача, графа №3 „Витрати на виробництво продукції” заповнена по 30 вересня 2009 року включно. Із зазначеного податковий орган дійшов висновку, що в жовтні 2009 року облік товару за місцем реалізації в книгах обліку доходів і витрат не вівся, чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Упродовж жовтня 2009 року товару реалізовано на суму 12 200 грн.
Рішенням від 20.11.2009 року №000251710 за порушення п. 12 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” згідно ст.20 того ж Закону до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі на суму 24 400,00 грн. (а. с. 16).
Пунктом 12 статті 3 вказаного Закону передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, передбаченому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
За змітом вказаних норм останні мають відсильний характер, оскільки зобов’язують господарюючих суб’єктів –фізичних осіб-підприємців, вести облік у порядку, визначеному чинним законодавством.
Згідно п. 3 Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, п. 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 року №599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за №752/4045, для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій фізичні особи-підприємці платники єдиного податку зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком N 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 N 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за N 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи „період обліку”, „витрати на виробництво продукції”, „сума виручки (доходу)”, „чистий доход”.
Ведення книг обліку доходів і витрат має здійснюватись у відповідності до Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1269.
Згідно п. 6 вказаного Порядку у книзі обліку доходів і витрат зазначаються наступні відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку покладено обов’язок здійснювати облік витрат на виробництво продукції (до якого також включаються витрати на оплату праці робітника), а не облік виробленої продукції (придбаного товару). Зазначений висновок кореспондується з положеннями ст. 6 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, згідно якої обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Так само, фінансові санкції, передбачені ст. 20 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто для нарахування фінансових санкцій важливим є встановлення не лише вартості недолікованих товарів, але й сам необлікований товар.
Згідно ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Таким чином, фактичною підставою адміністративно-господарської відповідальності, в тому числі накладення фінансових санкції, передбачених ст. 20 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є фактичний склад правопорушення, що виявляється у реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а тому невнесення даних про витрати на виробництво продукції (придбання товарів) не підпадає під склад адміністративно-господарського правопорушення, передбаченого ст. 20 вказаного Закону.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем зареєстровано в податковому органі дві книги обліку доходів і витрат №41 та №46 (а.с. 37 - 43). Книги обліку ним велись, що не заперечувалось представником відповідача, хоча й з порушенням порядку їх ведення, а саме відсутні хронологічні дані про витрати на виробництво продукції (придбання товару) за жовтень 2009 року (а.с. 36, 37 –43).
Однак, як зазначено вище, ведення позивачем книг обліку доходів і витрат №41 та №46 з порушенням встановленого порядку не підподає під ознаки адміністративного-господарського правопорушення, визначеного ст. 20 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
З огляду на викладене, на підставі наявних у справі доказів і встановлених на їх основі обставин справи й відповідних їм правих нормах, суд дійшов висновку, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000251710 від 20.11.2009 року винесено з порушенням принципу законності, а тому підлягає скасуванню.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалюється на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. що в даній справі складаються із сплаченого судового збору в сумі 3,40 грн., сума якого й підлягає відшкодуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовільнити.
Скасувати рішення Світловодської об"єднаної державної податкової інспекції (Онуфріївське відділення) про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000251710 від 20.11.09.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір, у сумі 3,40 гривень.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови - з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви.
Дата складання постанови в повному обсязі - 01.03.10.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду А. В. Сагун