Справа № 2а-13337/09/1570
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«15» лютого 2010 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Самойлюк Г.П.
при секретарі - Ботвінцеві Г.А.
За участю сторін:
Від позивача представник: ОСОБА_1 (по довіреності)
Від відповідача представник Врублевська І.В. (по довіреності)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування рішення №16 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 21.01.2009року,-
В С Т А Н О В И В:
До суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування рішення №16 від 21.01.2009року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
В судовому засіданні представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що посадовими особами відповідача під час проведення перевірки були порушені порядок її проведення, оформлення результатів та невірно застосовані економічні санкції. Позивач взагалі вважає, що органи державної інспекції з контролю за цінами не мають права здійснювати перевірки фізичних осіб-підприємців з посиланням на Закон України «Про ціни та ціноутворення» , відповідно до якого в переліку об’єктів перевірки зазначаються лише підприємства, установи, організації. Оскільки позивач є фізичною особою-підприємцем, інспекція не має права пред’являти до нього будь-які вимоги та застосовувати штрафні санкції, так як він в даному випадку не є суб’єктом відповідальності.
Представник Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав викладених у запереченнях та пояснив, що перевірка позивача проводилася у повній відповідності з визначеною компетенцією Інспекції, з дотриманням вимог чинного законодавства щодо проведення подібних перевірок.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив наступне.
11 листопада 2008 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області було видано наказ №563 «Про проведення планової перевірки Приватного підприємства «Агура» з питання дотримання діючого порядку формування та застосування тарифів на житлово-комунальні послуги.
На підставі наказу від 11.11.2008р. №563 та посвідчення №598 від 11.11.2008р. старшим інспектором - Сутула К.Ф. було здійснено планову перевірку дотримання діючого порядку формування та застосування тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються приватним підприємцем ОСОБА_3 за період з 01.01.07р. по 01.11.08р.
24 грудня 2008р. за наслідками планової перевірки, яка тривала 14,17-18.11.08р. та 10-13, 15-19, 22-24 грудня 2008р. був складений акт №000904(а.с.11).
В ході перевірки було встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 застосовував тарифи на послуги з водопостачання не погоджені з сільською радою с.Молодіжне, без розрахунку планової калькуляції, без погодження планових витрат з Держінспекцією з контролю за цінами в Одеській області, чим були порушені вимоги п.2 ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Постанови Кабінету міністрів України від 27.02.07р. №297 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету міністрів України», та Порядок формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», затв. Постановою КМУ від 12.07.06р. №959 (зі змінами та доповненнями).
Таким чином, відповідач вважає, що позивачем неправомірно застосовані тарифи на зазначені послуги та згідно ст.14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» сума додатково одержаної виручки 13094,09грн. підлягає вилученню в дохід Державного бюджету зі стягненням штрафних санкцій в двократному розмірі.
На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято рішення №16 від 21.01.09р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно якого вилучено у позивача в доход держаного бюджету 39282грн.27коп
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Держана інспекція з контролю за цінами в Одеській області є територіальним органом Державної інспекції з контролю за цінами у складі Міністерства економіки України і підпорядкований їй. Основними завданнями Держінспекції цін є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання органами виконавчої влади, підприємствами, організаціями, установами вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Ст.13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» №507 від 03.12.90р. встановлює, що державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено урядом України.
Відповідно до п.1 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затв. Постановою Кабінету міністрів України №1819 від 13.12.2000р. Держінспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки України і підпорядковується йому.
Держінспекція відповідно до п.5 Положення про Міністерство економіки України, затв.Указом Президента України від 23.10.2000р. №1159/2000, надано право застосовувати відповідно до законодавства України до суб’єктів підприємництва економічні (фінансові) санкції.
Згідно ст.51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до ст. 128 Господарського кодексу України позивач є суб’єктом господарювання. Позивач, як суб’єкт господарювання, приймає участь в політиці встановлення і застосування цін, а тому контроль за його діяльністю щодо додержання ним державної дисципліни цін покладено у тому числі і на відповідача як урядового органу.
Відповідно до п.п. 3.8 п.3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затв. Наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.01р. №298/519, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.01р. за №1047/6238, державна інспекція з контролю за цінами, державна інспекція з контролю за цінами в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі на підставі проведених ними перевірок суб’єктів господарювання приймають рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення вимог законодавства, яким передбачено такі санкції та їх розміри.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач мав право здійснити перевірку позивача щодо додержання ним державної дисципліни цін на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встановлено, що державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», крім повноважень, передбачених п.6-9 ст.11 вказаного Закону. Таким чином, вказаною статтею визначено, що планові та позапланові перевірки органами держінспекції по цінам здійснюються на підставі та у порядку, встановленому Законом України «Про державну податкову службу в Україні».
Щодо порядку здійснення перевірки, то відповідно до ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», необхідними умовами її здійснення є надання суб'єкту господарювання, що перевіряється під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу - суб'єкта владних повноважень, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади та прізвища посадових осіб, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу - суб'єкта владних повноважень, скріпленого печаткою; копії наказу керівника органу про проведення перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Судом встановлено, що перевірка позивача здійснювалась на підставі наказу №563 від 11.11.2008р. «Про проведення планової перевірки», відповідно до якого старшому інспектору Сутула К.Ф., згідно з планом роботи ДІКЦ в Одеській області на 4 квартал 2008 року, посвідчення №598 від 11.11.2008 року доручено здійснити в період з 12.11.2008 року по 01.12.2008 року перевірку приватного підприємства «Агура» з питань дотримання діючого порядку формування та застосування тарифів на житлово-комунальні послуги (а.с. 39), але в порушення ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вказані документи під розписку позивачу надані не були. В порушення ч.4 ст.5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст..11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідачем не надано доказів письмового повідомлення позивача про проведення планового заходу із зазначенням дати її початку та закінчення не пізніш як за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки .
Крім того, в наказі №563 від 1.11.2008 року та посвідченні №598 від 11.11.2008 року об’єктом перевірки зазначено приватне підприємство «Агура», а фактично перевірку було здійснено відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_3. Відповідач в своїх запереченнях зазначає, що мала місце технічна помилка, однак, не надає жодних доказів виправлення цієї помилки.
Відповідно до ч. 5 ст.5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» строк здійснення планового заходу не може перевищувати п’ятнадцяти робочих днів, а для суб’єктів малого підприємництва - п’яти робочих днів, якщо інше не передбачено законом. Частиною 4 ст.7 зазначеного Закону встановлено, що посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу. Як вбачається з акту перевірки №000904, остання проводилась з 14, 17-18.11.2008р., у зв’язку з своєчасним ненаданням даних щодо споживання електроенергії та рахунків на її оплату, витрат на заробітну плату- призупинялась та була продовжена 10-13,15-19, 22-24.12.2008р. Відповідачем не надано доказів наявності повноважень старшого інспектора Сутула К.Ф. продовжувати перевірку з 02 грудня 2008р. (термін дії посвідчення №598 від 11.11.2008р. скінчився 01.12.2008р.) та на момент підписання акту №000904 від 24.12.2008р. наявність відповідних повноважень відповідачем не доведено.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи повинні діяти в порядку та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що перевіряючий –старший інспектор Сутула К.Ф., продовжуючи перевірку без відповідних повноважень та підписуючи акт перевірки, діяв з порушенням приписів законодавства, тобто, поза межами своїх повноважень.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» у разі встановлення перевіркою порушень державної дисципліни цін в доход держави стягується необґрунтовано одержана виручка та штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної виручки.
Згідно п.2.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженою наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції і Міністерства фінансів України від 03.12.2001 року №298/519 (далі Інструкція) при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства. Тобто виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) є сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Відповідно до п. 3.2 Інструкції в акті перевірки повинна бути визначена сума необґрунтованої виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються.
Як вбачається з матеріалів справи, до акту перевірки не доданий розрахунок суми необґрунтованої виручки з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку та в судовому засіданні представник відповідача не зміг навести розрахунок суми необґрунтованої виручки з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, у тому числі щодо фактично отриманої СПД виручки від продажу зазначених товарів. Відтак, заперечуючи проти позову, відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.3 ст.105 КАС України позивач має право, зокрема, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача- суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Таким чином, враховуючи наведене та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач при здійсненні перевірки позивача та прийнятті рішення №16 від 29.01.2009 року про застосування до нього економічних санкцій порушив як суб'єкт владних повноважень принцип законності та принципи діяльності суб'єктів владних повноважень, які встановлені частиною 3 статті 2 КАС України, а позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 обґрунтовані, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Задовольнити позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування рішення №16 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 21.01.2009року, - в повному обсязі.
Визнати дії Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області, які виразились в проведенні в період з 14 листопада 2008 року по 24 грудня 2008 року планової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та складанні за результатами перевірки Акту №000904 від 24 грудня 2008 року ,- протиправними.
Скасувати рішення № 16 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 21 січня 2009 року, прийняте державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області по відношенню до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про вилучення додаткової виручки в розмірі 13094, 09 грн. та штрафних санкцій в розмірі 26188, 18 грн.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десяти денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею «19» лютого 2010 року.
Суддя : Г.П. Самойлюк