ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2010 року cправа № 2а-5603/09/2370
09 год. 25 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Кульчицького С.О.,
при секретарі – Руденко Ю.В.,
за участю:
позивача – ОСОБА_1 (особисто),
представника відповідача – Бутила В.Т. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання незаконними та скасування наказів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, в якому просить визнати незаконними та скасувати накази, поновити його на посаді начальника приймальника-розподільника для осіб, затриманих за бродяжництво та жебрацтво при Уманському МВ УМВС, судові витрати віднести на відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в порушення вимог постанови Кабінету Міністрів УРСР «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» від 29.07.1991 року № 114 та Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990р. № 565-ХІІ його було незаконно звільнено з займаної посади, просить скасувати накази від 18 липня 2007 року № 833 та від 21 серпня 2007 року № 123 о/с, поновити його на посаді начальника приймальника-розподільника для осіб затриманих за бродяжництво та жебрацтво при Уманському МВ УМВС.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити, пояснивши, що проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді начальника приймальника – розподільника для осіб, затриманих за бродяжництво та жебрацтво при Уманському МВ УМВС.
Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 123 о/с від 21.08.2007 року на підставі наказу № 833 від 18.07.2007 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за п. 64 «Є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
На думку позивача, оскаржувані накази є необґрунтованими і незаконними та підлягають скасуванню, оскільки у відповідача відсутні правові підстави для такого формулювання причини його звільнення з лав ОВС, як порушення дисципліни.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача подав суду письмові заперечення та у судовому засіданні пояснив, що підставою звільнення позивача став висновок за матеріалами службового розслідування по факту порушення прокуратурою м. Умань кримінальної справи відносно начальника приймальника-розподільника при Уманському МВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_1, з якого вбачається, що позивач з 14.04.2006 року по 30.08.2006 року, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, достовірно знаючи, що вони не є мешканцями с. Громи Уманського району, Черкаської області та не являються членами громадського формування Громинської сільської ради, спонукав голову вказаної місцевої ради до видачі недостовірних документів, а саме: посвідчень членів громадського формування вказаної ради по охороні громадського порядку і державного кордону в кількості 13 штук та в подальшому, зловживаючи своїм службовим становищем, надав вищевказані посвідчення та матеріали перевірок, що містять недостовірні дані до Управління громадської безпеки УМВС України в Черкаській області, внаслідок чого зазначеним органом на підставі поданих документів були видані дозволи на носіння та зберігання зброї травматичної дії.
Вказана надзвичайна подія за участі позивача стала можливою внаслідок його негативних особистих якостей.
По даному факту 22 червня 2007 року відносно ОСОБА_1 прокурором м. Умань була порушена кримінальна справа за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 364 Кримінального кодексу України – зловживання службовим становищем в інтересах третіх осіб, всупереч інтересам служби працівником правоохоронних органів.
13.08.2007 року прокуратурою м. Умань дана кримінальна справа була перекваліфікована на ч.1 ст. 366 КК України – службове підроблення документів.
За результатами проведеної службової перевірки управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області було визначено вид дисциплінарного стягнення, а саме звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п.п. «Є» п. 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР. Зазначив, що звільнення позивача проведено з дотриманням норм чинного законодавства, а тому вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши зібрані по справі матеріали в сукупності за власним внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді начальника приймальника-розподільника при Уманському МВ УМВС України і мав спеціальне звання майора міліції.
Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 123 о/с від 21.08.2007 року на підставі наказу № 833 від 18.07.2007 року та висновку за матеріалами службового розслідування по факту порушення прокуратурою м. Умань кримінальної справи відносно начальника приймальника – розподільника при Уманському МВ УМВС від 18.07.2007 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас ЗС України з постановкою на військовий облік за п.64 «Є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за дискредитацію звання рядового і начальницького складу.
Згідно наказу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 833 від 18.07.2007 року "Про покарання співробітників Уманського МВ УМВС" вбачається, що за неділові стосунки з посадовою особою та спонукання її до незаконної видачі посвідчень членів громадського формування, на підставі яких були видані дозволи на носіння та зберігання зброї травматичної дії відповідно до ст.64 п.«Є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України начальника приймальника – розподільника при Уманському МВ УМВС майора міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ України за порушення дисципліни.
У висновку за матеріалами службового розслідування по факту порушення прокуратурою м. Умань кримінальної справи відносно начальника приймальника – розподільника при Уманському ВМВ УМВС ОСОБА_1 від 18.07.2007 року зазначено, що 22.06.2007 року прокурором м. Умань винесено постанову про порушення кримінальної справи в якій вказано, що позивач, перебуваючи на посаді старшого інспектора дозвільної системи групи ОГП Уманського МВ УМВС в Черкаській області та здійснюючи повноваження по оформленню та перевірці матеріалів для видачі дозволів на придбання, зберігання вогнепальної зброї та зброї травматичної дії, у період з 14.04.2006 року по 30.08.2006 року, діючи умисно в інтересах третіх осіб, достовірно знаючи, що вони не є мешканцями с. Громи Уманського району, Черкаської області та не являються членами громадського формування Громинської сільської ради, спонукав голову вказаної місцевої ради до видачі недостовірних документів, а саме: посвідчень членів громадського формування вказаної ради по охороні громадського порядку і державного кордону в кількості 13 штук та в подальшому, зловживаючи своїм службовим становищем, надав вищевказані посвідчення та матеріали перевірок, що містять недостовірні дані до Управління громадської безпеки УМВС України в Черкаській області, внаслідок чого зазначеним органом на підставі поданих документів були видані дозволи на носіння та зберігання зброї травматичної дії.
Таким чином, в межах службового розслідування та під час досудового слідства по зазначеній кримінальній справі, встановлено, що позивач являючись співробітником органів внутрішніх справ, вступив у неділові стосунки із сільським головою с. Громи Грушовенком П.І. (посадовою особою) та спонукав останнього до видачі посвідчень членів Громівського громадського формування по охороні громадського порядку і державного кордону, які були заповнені позивачем власноручно, особам, які не є мешканцями с. Громи та членами вказаного громадського формування, що також підтверджується постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.08.2007 року у справі № 1-431-07.
У подальшому цим особам на підставі посвідчень членів громадського формування по охороні громадського порядку і державного кордону були видані дозволи на носіння та зберігання зброї травматичної дії.
Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод є головним обов'язком держави.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. І ст. 19 Конституції України).
Встановлені Конституцією України демократичні засади набувають певної якості в принципах, які виступають правовими імперативами дій суб'єктів права в усіх сферах державного і суспільного життя. У першу чергу це стосується принципів законності, гуманності, справедливості, верховенства права, верховенства Конституції України, що відіграє важливу роль у зміцненні правопорядку в державі. Реалізацію конституційних приписів у державі щодо захисту прав людини і громадянина покладено на правоохоронні органи.
Виходячи із системного аналізу конституційних норм, правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, Закон України "Про міліцію" від 20.12.1990р. №565-ХІІ, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006р. №3460-ІV, Положення "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114, Загальна Декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.
Статтею 5 Закону України "Про міліцію" передбачено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності до закону. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції, тому для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходи незалежно від свого підпорядкування.
Разом з тим, Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням "Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 .
Відповідно до п.10 Розділу ІІ зазначеного Положення, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма правами та неухильно повинні виконувати обов'язки, відповідальність, що випливає з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006р. №3460-ІV визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Зокрема в статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається:
створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу;
набуттям високого рівня професіоналізму;
забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності;
дотриманням законності і статутного порядку;
повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності;
вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей;
забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту;
умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу;
належним виконанням умов контракту про проходження служби.
За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Зокрема, згідно статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:
1) усне зауваження;
2) зауваження;
3) догана;
4) сувора догана;
5) попередження про неповну посадову відповідність;
6) звільнення з посади;
7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;
8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Контроль за додержанням установленого порядку проходження служби особами, зазначеними в пункті 76 Розділу ІІ Положення, здійснюється Міністерством внутрішніх справ та його органами.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач посилається на неправомірність застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни та вказує на порушення відповідачем порядку звільнення з ОВС.
Однак, суд не може погодитися із зазначеною думкою позивача, виходячи з обставин, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, а саме, вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ, що дістало вияв у встановленні та підтриманні неділових стосунків.
Спростовуючи позовні вимоги, відповідач вказує, що ганебними є факти, коли позивач, замість вжиття заходів припинення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності, сам вдавався до перевищення наданих повноважень.
Аналізуючи законодавство щодо порядку притягнення службовців до відповідальності за дисциплінарні проступки, суд дійшов висновку, що дисциплінарне провадження передбачає порушення дисциплінарної справи, розслідування обставин проступку, розгляд справи компетентним органом (посадовою особою), прийняття рішення за наслідками розгляду.
Відповідно до п.64 «є» Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Суд приходить висновку, що накази від 18 липня 2007 року № 833 та від 21 серпня 2007 року № 123 о/с є правомірними, оскільки при їх прийнятті відповідачем не було порушено встановлений порядок накладення дисциплінарних стягнень, а саме, від позивача було витребувано пояснення з приводу обставин, зазначених у наказі № 833 від 18.07.2007 року, позивач був ознайомлений з цим наказом, в якому було конкретизовано які саме порушення були допущені ним.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ України.
Наведені ОСОБА_1 у позовній заяві доводи про те, що його було звільнено з органів внутрішніх справ з порушенням вимог п.8 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114 (в редакції чинній на момент звільнення позивача) не ґрунтуються на законі, оскільки вказана норма носить загальний характер.
Безпідставними є також доводи позивача про те, що після видачі оскаржуваних наказів йому не повідомлено про них під розписку, відповідно до положень законодавства України, та не видано відповідачем трудової книжки, оскільки вони спростовуються дослідженими в судовому засіданні копією наказу «Про покарання співробітників Уманського МВ УМВС» № 833 від 18.07.2007 року (а. с. 34) та довідкою № 467 від 21.01.2010 року.
Згідно зазначених документів, судом встановлено, що позивач був ознайомлений зі змістом наказу № 833 від 18.07.2007 року 28.07.2007 року, зі змістом наказу № 123 о/с від 21.08.2007 року – 03.09.2007 року, відповідно.
Щодо отримання позивачем трудової книжки, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4.2. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. N 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
21.08.2007 року на адресу позивача відповідачем направлялося повідомлення, згідно якого до відома ОСОБА_1 доводилось, що наказом УМВС України в Черкаській області від 21.08.2007 року № 123 о/с його звільнено з органів внутрішніх справ та пропонувалось терміново прибути до УРП УМВС для отримання особистих документів (трудової книжки, військового квитка) та повідомлено, що у разі неприбуття, документи будуть здані на зберігання в архів УМВС.
Проте позивач за трудовою книжкою до відповідача не звертався, письмову згоду на пересилання трудової книжки поштою з доставкою на свою адресу не надавав.
Щодо клопотання відповідача про відмову в задоволенні позову в зв’язку з пропущенням строків звернення до суду, суд зазначає наступне.
Згідно ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищенаведене слід зазначити, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Стаття 21 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» визначає, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.
Відповідно до ч.1 ст.20 цього Закону особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду.
Судом встановлено, що з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивач був ознайомлений 28.07.2007 року.
Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області про визнання незаконними та скасування наказів 24.11.2009 року.
Проте доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду позивачем не надано.
Таким чином, суд приходить висновку про порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду, а тому суд задовольняє клопотання відповідача про застосування наслідків пропущення строків звернення до суду, встановлених ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.
Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 79, 86, 94, 97, ст.ст.99-100, ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 23 лютого 2010 року.
Головуючий С.О. Кульчицький