Категорія 2.8
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2010 року Справа № 2а- 27876/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Пляшкової К.О.,
при секретарі: Любімовій Г.Ю.,
за участю представників
позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 29.09.2009),
3-ї особи: Горбенка Є.С. (довіреність від 30.12.2009),
відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Жовтневого районного відділу Луганського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, третя особа – Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про скасування п.3 наказу «Про покарання співробітників Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС» за № 176 від 25.06.2009, -
ВСТАНОВИВ:
18 листопада 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до Жовтневого районного відділу Луганського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, третя особа – Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про поновлення строку на оскарження, скасування п.3 наказу «Про покарання співробітників Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС» за № 176 від 25.06.2009, який сформульований у вигляді: «За порушення службової та виконавчої дисципліни, порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилося у порушенні вимог режиму секретності, невиконання вказівок керівництва Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС старшого оперуповноваженого відділення кримінальної міліції у справах дітей Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС капітана міліції ОСОБА_3 попередити про неповну посадову відповідність».
У обґрунтування позову зазначено, що 25 червня 2009 року відповідачем був прийнятий Наказ «Про покарання співробітників Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС» за № 176 від 25.06.2009, на підставі якого позивача було попереджено про неповну посадову відповідність.
Позивач вважає, що відповідач притягнув його до дисциплінарної відповідальності із грубим порушенням порядку накладення дисциплінарних стягнень, що прописаний у Дисциплінарному статуті органів внутрішніх справ України, а саме допустив порушення вимог щодо порядку призначення службового розслідування, оскільки наказ (розпорядження) про призначення службового розслідування взагалі не видавався.
Крім цього допустив порушення вимог щодо забезпечення прав особи, відносно якої проводиться розслідування, оскільки, як зазначає позивач відповідач позбавив його можливості знати про підстави проведення відносно нього службового розслідування, надавати членам комісії пояснення, робити заяви, подавити клопотання.
Позивач звертає увагу, що про проведення розслідування відносно нього, і про видання наказу за № 176 від 25.06.2009 взагалі не знав, про існування цих документів дізнався під час ознайомлення із наказом про звільнення, а проаналізувати їх стало можливим в ході судового розгляду справи № 2а-25724/09/1270.
Позивач стверджує, що порушення зазнали і інші його права, гарантовані чинним законодавством України як засіб захисту під час притягнення до дисциплінарної відповідальності. Як результат, саме службове розслідування було проведено поспішно, неповно, однобоко і не об’єктивно, що призвело до видання необґрунтованого і незаконного наказу № 176 від 25.06.2009.
Відповідач у наданому запереченні на позов просив відмовити в задоволені позовних вимог за необґрунтованістю та пропуском строку, в обґрунтування не визнання адміністративного позову зазначив, що позивачем пропущений, передбачений Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, трьохмісячний строк для оскарження наказу про накладення дисциплінарного стягнення та не наведено законних підстав для поновлення вказаного строку.
Відповідач зазначає, що думка позивача відносно застосування вимог Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців (затвердженого Постановою КМУ № 950 від 13.06.2000) є помилковою, так як проведення службового розслідування стосовно працівників ОВС затверджено Наказом МВС № 552 від 06.12.1991.
Крім цього звертає увагу, що позивачем не оспорюється факт порушення режиму секретності.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, наполягав на задоволені позовних вимог.
Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволені адміністративного позову за необґрунтованістю та пропуском строку на оскарження п.3 наказу «Про покарання співробітників Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС» за № 176 від 25.06.2009.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлявся належним чином, причини не явки суду не відомі.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, на підставі наявних матеріалів, які містять достатньо даних про права та обов’язки сторін.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачами врегульовано Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460.
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України (далі – Статут), визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Статтею 7 Статуту визначено обов’язки осіб рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
У судовому засіданні встановлено, що 25.06.2009 Жовтневим РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області прийнято наказ № 176 «Про покарання співробітників Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС», в п.3 якого зазначено: «За порушення службової та виконавчої дисципліни, порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилося у порушенні вимог режиму секретності, невиконання вказівок керівництва Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС старшого оперуповноваженого відділення кримінальної міліції у справах дітей Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС капітана міліції ОСОБА_3 попередити про неповну посадову відповідність» (а.с.38-39).
Зі змісту вищезазначеного наказу вбачається, що 23.04.2009 комісією у складі трьох співробітників здійснено перевірку дотримання вимог режиму секретності старшим оперуповноваженим ВК МСД Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС капітаном міліції ОСОБА_3 В ході перевірки виявлені порушення вимог секретності позивачем.
З рапорту начальника режиму - секретного сектору Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС від 25.04.2009 (а.с.33) вбачається, що в ході перевірки дотримання режиму секретності старшим оперуповноваженим відділення кримінальної міліції у справах дітей Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС капітаном міліції ОСОБА_3, проведеної на виконання усного розпорядження першого заступника відділу – начальника кримінальної міліції Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС, виявлено ряд недоліків. Так, у порушення вимог п.221 «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органів місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженого постановою КМУ від 02.10.2003 № 1561-12 капітан міліції ОСОБА_3 не був включений до внутрішнього опису за формою згідно з додатком 16 наступні секретні документи: вимоги за вхідними 397цт, 393цт, 396цт та бланки завдань № 059884, 072685. Також у порушення вимог п.201 Порядку № 1561-12 в РС № 184цт вшито не зареєстрований рапорт з грифом обмеження доступу «Для службового користування». За фактом виявлених порушень режиму секретності просив призначити службове розслідування.
У рапорті заступника начальника відділу з кадрового забезпечення Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС від 25.05.2009 (а.с.34), зазначено, що закінчити службове розслідування, яке проводиться за вказівкою начальника Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС, не надається можливим на підставі того, що ОСОБА_3 після проведення перевірки перебував на лікарняному, письмові пояснення не надав, про причини ненадання письмових пояснень рапортом не доповів та не повідомив про причини порушень режиму секретності. На вказівки щодо надання письмового пояснення за фактом виявлення порушень режиму секретності, капітан міліції ОСОБА_3 письмове пояснення не надав, причини не повідомив. У зв’язку з чим просив продовжити термін проведення службового розслідування терміном на 1 місяць.
За результатами службового розслідування (а.с.35-39) позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Також, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 на неодноразові вимоги ознайомитися з наказом начальника Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області відмовився, про що було складено відповідний акт (а.с.42).
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 4 Статуту наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати.
Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі.
Статтею 14 Дисциплінарного Статуту визначено, що з метою з’ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.
Відповідно до ст.16 Статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.
У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Як вбачається з матеріалів справи, про наявність правопорушення в діях ОСОБА_3 начальнику Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області стало відомо 25.04.2009 з рапорту начальника режиму - секретного сектору Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС (а.с.33).
Термін службового розслідування 25.05.2009 подовжено на 1 місяць.
Враховуючи вищевикладене суд робить висновок, що дисциплінарне стягнення, яке накладено на ОСОБА_3 наказом начальника Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС України в Луганській області від 25.06.2009, здійснено у порядку та строки визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460.
Що стосується строку звернення до адміністративного суду, суд зауважує, що відповідно до ч. 3 ст.99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.21 Статуту дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено. Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено старшим прямим начальником, який має право накладати дисциплінарні стягнення.
Стаття 100 КАС України передбачає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 з заявою про поновлення строку на подання скарги безпосередньо до старшого прямого начальника не звертався, як причину пропущення строку на звернення до суду в адміністративному позові позивач зазначив, що він до звільнення не знав про існування Наказу № 176 від 25.06.2009 року і проаналізувати його зміг тільки в ході судового розгляду справи № 2а-25724/09/1270.
З матеріалів справи (а.с.42) вбачається, що на неодноразові вимоги ознайомитися з наказом, позивач відмовлявся, у зв’язку з чим 25.06.2009 року складено акт про відмову з ознайомленням з висновком службового розслідування та наказом Начальника Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС № 176.
Суд критично оцінює посилання позивача на те, що проаналізувати наказ №176 від 25.06.2009 він зміг тільки в ході судового розгляду справи № 2а-25724/09/1270, оскільки суд не зобов’язаний встановлювати розуміння позивачем змісту наказу та відповідних наслідків.
Проаналізувавши викладене та взявши до уваги факт не оспорення в судовому засіданні представником позивача самого факту порушення ОСОБА_3 вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилося у порушенні вимог режиму секретності, суд вважає, що позивач не міг не знати про проведення службового розслідування і про його результати - прийняття наказу № 176 «Про покарання співробітників Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС».
Встановивши, що наведені позивачем причини пропуску строку не є поважними, суд прийшов до висновку про відмову в задоволені позовних вимог за пропуском строку звернення до суду.
Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
Керуючись ст.ст.2, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_3 до Жовтневого районного відділу Луганського міського управління Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, третя особа – Головне Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про скасування п.3 наказу «Про покарання співробітників Жовтневого РВ ЛМУ ГУМВС» за № 176 від 25.06.2009 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 19 лютого 2010 року.
Суддя: К.О.Пляшкова