ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
Категорія 47
11 листопада 2008 року справа 2а-22706/08
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чиркін СМ. , розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання виплатити підвищення до пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2008 року позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом, яким просила визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області щодо підвищенні пенсії, як дитині війни, незаконною, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01.07.2007 року по 31.08.2008 року в сумі 1498, 70 грн., за вересень 2008 року - 144, 60 грн., з 01.10.2008 року - 149, 40 грн., та в подальшому згідно законодавства.
В обґрунтування позову зазначила, що управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішень Конституційного суду України № 6-рп від 09.07.2007 року та №10-рп від 22.05.2008 року, неправомірно відмовило в підвищенні пенсії, як „дитині війни".
До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.
Відповідач на адресу суду надав заяву про розгляд справи без його участі, зазначив, що позов управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області не визнає.
11.11.2008 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з довідкою №521 від 19.07.2005 року , виданою на ім'я ОСОБА_1, позивачка має статус «дитини війни»( арк. спр.5).
Відповідач є територіальним органом Пенсійного фонду України, який на виконання наданих йому повноважень призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України ( п.1, п.15 Положення про Пенсійний фонд України).
Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок— 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Зазначені факти не оспорюються відповідачем.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
29.09.2008 року позивачка зверталася до управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області з заявою про перерахунок доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни (арк..спр.7).
29.09.2008 року відповідач направив позивачу відповідь №10997/02-25 про відмову у перерахунку та виплаті доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни, оскільки у законодавчому порядку питання визначення величини мінімальної пенсії за віком не вирішено (арк.спр.6).
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 p., що набрав чинності з 1 січня 2007 р. (із змінами від 15 березня 2007 p.), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність - з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 410, 06 грн., з 1 жовтня -415, 11 грн.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Відповідно до статей 147, 152 Конституції України єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є
Конституційний Суд України, рішення якого набирать чинності з дня його ухвалення. 1
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні такими, що не відповідають Конституції України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач зобовязаний перерахувати та виплатити ОСОБА_1. доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму на одну особу, а саме:
з 09.07.07. до 30.09.07: 410, 06 грн. х 30% х 3 = 369, 06 грн.
з 01.10.07 до 31.12.07: 415, 11 грн. х 30% х 3 =373, 59 грн., що складає 742, 65 грн.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № Ю-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії з моменту винесення Конституційним судом України рішень № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
Відповідач зобовязаний був перерахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни з 22 травня 2008 року з урахуванням прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року: з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень.
Позовні вимоги щодо виплати підвищення до пенсії з 01.07.2007 року, задоволенню не підлягають, оскільки виконання рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 підлягає з моменту його винесення, тобто з 09.07.2007 року.
З урахуванням вимог частини 1 статті 2 КАС України перерахунок на майбутнє, діючим законодавством не передбачений. В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання Управління ПФУ в подальшому робити перерахунок підвищення до пенсії у разі підвищення розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин. В цій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
При прийнятті рішення суд керується нормами матеріального права, які діяли на момент виникнення правовідносин та розгляду справи по суті.
Сторонам роз'яснені вимоги статей 69-75 КАСУ та наслідки їх невиконання.
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу— відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З квитанції № 41/52 від 01.10.08 року вбачається, що позивачка сплатила судовий збір у розмірі 03 грн. 40 коп. (арк.спр. 1).
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання виплатити підвищення до пенсії, задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду в м. Первомайську Луганської області з невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Визнати відповідь №10997/02-25 від 29.09.2008 року з відмови в підвищенні пенсії як дитині війни незаконною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу— з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.