Номер провадження: 22-ц/813/1726/19

Номер справи місцевого суду: 522/15783/16-ц

Головуючий у першій інстанції Погрібний С.О.

Доповідач Черевко П. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Дрішлюка А.І., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , діючого в інтересах ОСОБА_2 , на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2017 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення суми боргу за кредитним договором у розмірі 29 585,75 доларів США, посилаючись на такі обставини. Між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та відповідачем 16.05.2008 року укладений кредитний договір №1506/0508/45-017, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 50 000,0 доларів США з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом на строк з 16.05.2008 року до 16.05.2028 року включно. Банк повністю та в строки виконав свої зобов`язання за кредитним договором, однак ОСОБА_2 не виконував умови договору, не здійснював погашення кредиту та не сплачував відсотки за користування коштами. 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором, позивач набув права вимоги за вказаним кредитним договором до відповідача. У подальшому - 15 червня 2012 року, між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за вказаним кредитним договором.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2017 року позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» суму заборгованості за договором № 1506/0508/45-017 від 16 травня 2008 року у розмірі 29 585,75 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) доларів США, 75 центів, що складається з

- суми заборгованості за кредитом - 28 404,41 доларів США;

- суми заборгованості за відсотками - 1 181,34 доларів США.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати в розмірі 11 240,75 гривень.

Не погодившись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_1 , діючий в інтересах ОСОБА_2 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2017 року та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» відмовити в повному обсязі, та стягнути з ПАТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_2 понесені ним судові витрати.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за №1306,1307 від 25 травня 2012 року приватним нотаріусом Шевченко Д.Г.).

У подальшому - 15 червня 2012 року, між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за вказаним кредитним договором.

Тому, керуючись договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, ПАТ «Альфа Банк» набуло статус нового кредитора згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України та відповідно всіх процесуальних прав та обов`язків нового кредитора.

Таким чином, відповідно до вищевказаного договору про передачу активів та кредитних зобов`язань ПАТ «Альфа Банк» набув права вимоги по даному кредитному договору .

16.05.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та відповідачем укладений кредитний договір № 1506/0508/45-017, згідно з умовами якого банк надав позичальнику в кредит грошові кошти у розмірі 50 000,0 доларів США з розрахунку 11,9 % річних за користування кредитом на строк з 16.05.2008 року до 16.05.2028 року включно.

Відповідно до п. 3.1.1 договору, позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за попередній місяць, нарахованих відповідно до п 3.2. цього договору, шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 547,06 доларів США у встановлений цим договором термін - до «10» числа кожного місяця.

Згідно з п.3.1.3 кредитного договору позичальник зобов`язується сплачувати ануїтетні платежі шляхом перерахування коштів у сумі ануїтетного платежу на рахунок № НОМЕР_1 .

Банк свої зобов`язання за кредитним договором повністю виконував, надавши відповідачеві кредит, в розмірі та строки передбачені кредитним договором.

Втім, відповідачем не виконані умови зазначеного договору, не здійснювалось погашення кредиту, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість та що надало право позивачу звернутись до суду із вказаними позовними вимогами.

Відповідно до розрахунку заборгованість відповідача перед позивачем станом на 08.06.2016 року складає 29 751,82 долари США, що складається з

-суми заборгованості за кредитом - 28 404,41 доларів США;

-суми заборгованості за відсотками - 1 181,34 доларів США;

-суми заборгованості за пенею - 166,07 доларів США.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою в наслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Суд вірно зазначив , що згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст. 524 ЦК України валютою зобов`язання є національна валюта України. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У відповідності до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв`язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Згідно із абз.3 п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом.

Проаналізувавши вищенаведені положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення заявленої заборгованість у валюті кредиту - доларах США.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору й вимог Цивільного кодексу. За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно п. п. 1 та 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Суд апеляційної інстанції враховував, що згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідачем не виконано обов`язку з повернення суми кредиту у відповідності до умов договору, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Підсумовуючи викладені обставини, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності правильним є висновок суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на приписах закону, та надані позивачем докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, є належними, достовірними та допустимими виходячи з вищевикладеного.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив обставини у справі, надані докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

Посилання автора апеляційної скарги на упередженість судді, та на те, що суд першої інстанції розглянув справу без доказів та заперечень відповідача, без всебічної та повної перевірки обставин справи, не дослідивши та не оцінивши в сукупності надані позивачем докази, без детального аналізу законодавства, що регулює спорні відносини між сторонами дійшов хибного висновку, що в результаті призвело до прийняття невірного рішення є необґрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Доводи апеляційної скарги не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, висновок суду першої інстанції ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з матеріалами справи, у зв`язку із чим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 375 , 381-384 ЦПК України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , діючого в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 травня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11.06.2019 року.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький