ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2010 року № 85564/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.,
при секретарі судового засідання Ткач О.О.,
з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.11.2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Воловецької районної ради Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішень, визнання протиправним розпорядження про скликання сесії, визнання незаконними прийнятих на ній рішень, визнання неправомірним та скасування рішення сесії про звільнення з посади та поновлення на публічній службі,
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Воловецької районної ради Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішень, визнання протиправним та скасування розпорядження про скликання сесії районної ради, визнання незаконними прийнятих на ній рішень, визнання неправомірним та скасування рішення сесії про звільнення його з посади та поновлення на публічній службі.
Позивач посилався на те, що згідно його розпорядження як голови Воловецької районної ради №30 від 16.04.2009 року він вибув в щорічну відпустку з 22.04.2009 року, при цьому виконання обов’язків голови районної ради було покладено на керуючого справами виконавчого апарату районної ради ОСОБА_4
В період відпустки він захворів і знаходився на стаціонарному лікуванні. Незважаючи на те, що 21.04.2009 року він перебував на роботі і виконував свої обов’язки, заступник голови районної ради ОСОБА_5, порушивши вимоги ст.. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», перевищивши свої повноваження, видав розпорядження без номера «Про скликання позачергової сесії районної ради».
Дане розпорядження позивач вважав незаконним, оскільки таке міг видати і підписати тільки він, позивач, при наявності надзвичайних подій або екстрених випадків з обов’язковою реєстрацією в журналі та присвоєнням номера.
В розпорядженні відсутнє будь-яке юридичне обґрунтування скликання позачергової сесії районної ради.
Крім того, позивач вважав незаконним прийняте на позачерговій сесії рішення №346 від 23.04.2009 року «Про звільнення голови Воловецької районної ради ОСОБА_3», оскільки воно прийняте з порушенням п.9 ст. 40 КЗпП України.
З врахуванням подальших змін позовних вимог, позивач просив визнати протиправним та скасувати розпорядження заступника голови Воловецької районної ради ОСОБА_5 від 21.04.2009 року без номера «Про скликання позачергової сесії районної ради», визнати протиправним проведення 23.04.2009 року позачергової 17 сесії Воловецької районної ради, визнати нечинним та скасувати всі рішення, які прийнятті позачергової 17 сесією Воловецької районної ради 23.04.2009 року, в тому числі і рішення №346 від 23.04.2009 року «Про звільнення голови Воловецької районної ради ОСОБА_3», поновити його на посаді голови Воловецької районної ради з 23.04.2009 року та допустити негайне виконання постанови суду в цій частині.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.11.2009 року в задоволенні позову в частині поновлення позивача на публічній службі відмовлено у зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, а в частині решти позовних вимог – за безпідставністю таких.
Постанову суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_3, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.
Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції неповно досліджені докази, що мають значення для справи, неповно встановлені обставини справи, що призвело до прийняття незаконного рішення.
Суд не врахував незаконності прийнятого розпорядження заступника голови районної ради, незаконності скликання позачергової сесії районної ради та протиправності всіх прийнятих на ній рішень, в тому числі рішення про звільнення його з посади під час відпустки та тимчасової непрацездатності.
Апелянт просить скасувати постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.11.2009 року та прийняти нову постанову, якою позов задоволити.
Вислухавши суддю-доповідача, ОСОБА_3, який апеляційну скаргу підтримав, представника Воловецької районної ради ОСОБА_6, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, представника Воловецької районної ради ОСОБА_2, який просить апеляційну скаргу задоволити, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
В справі встановлено, що позивач ОСОБА_3 працював головою Воловецької районної ради Закарпатської області та був звільнений з публічної служби 23.04.2009р. 17 сесією Воловецької районної ради за рішенням більше 2/3 депутатів від загальної кількості таких 45.
Відмовляючи в позові про поновлення на позивача на публічній службі, суд першої інстанції керувався положеннями чинного законодавства щодо строків звернення до суду з адміністративним позовом та застосував правові наслідки пропущення таких строків.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
За ч.3 ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Відповідно до п.13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 3008р. « Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» при розгляді справ з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі, коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України.
В зв’язку з наведеним, Ужгородський міськрайонний суд правильно вважав, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом про поновлення його на публічній службі, застосуванню підлягає місячний строк звернення до суду , який обчислюється з дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки з записами про підстави звільнення.
Оскільки позивач отримав копію рішення районної ради про своє звільнення з посади 6.05.2009р., а з позовом до Ужгородського районного суду звернувся 18.06.2009р., пропустивши місячний строк звернення до суду, суд першої інстанції, врахувавши наполягання відповідача, відмовив в задоволенні позову про поновлення на публічній службі з підстав пропуску строку звернення до суду.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна з сторін. Якщо суд визнає причину пропуску строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Оскільки суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_3, звернувшись до Ужгородського міськрайонного суду з адміністративним позовом, порушив встановлений законом місячний строк звернення з позовом, а відповідач наполягав на застосуванні правових наслідків пропуску такого строку, він зобов’язаний був обговорити поважність причини пропуску строку і при неповажності такої при наявності порушеного права позивача міг відмовити йому в позові за пропуском строку звернення до суду.
Однак, суд першої інстанції цих вимог закону не дотримав.
Суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_3 6.05.2009р. отримав копію рішення Воловецької районної ради від 23.04.2009р. про його звільнення з посади і того ж числа, 6.05.2009р., звернувся з позовом до Воловецького районного суду про визнання протиправним та скасування рішення Воловецької районної ради №346 від 23.04.2009р. про звільнення його з посади та поновлення його на посаді голови районної ради.
12.05.2009р. суддя Воловецького районного суду відкрив провадження в справі за вказаним позовом ОСОБА_3 і призначив попереднє судове засідання на 21.05.2009р.
18.06.2009р. ОСОБА_3 з аналогічним позовом звернувся до Ужгородського міськрайонного суду за місцем свого проживання, суддя якого 2.07.2009р. відкрив провадження в справі та розпочав її розгляд.
6.07.2009р. ОСОБА_3 звернувся з заявою до Воловецького районного суду про відкликання своєї позовної заяви та залишення позову без розгляду, яка ухвалою того суду від 16.07.2009р. була задоволена.
За таких обставин висновок суду про відмову в позові ОСОБА_3 з причин пропуску ним строку звернення до суду з адміністративним позовом є необґрунтованим, оскільки позивач своєчасно звернувся з даним позовом до суду, подавши дві позовних заяви в два суди, одну з яких відкликав з залишенням судом позову без розгляду під час провадження справи за іншою заявою іншим судом.
Розглядаючи позовні вимоги по суті в частині поновлення позивача на публічній службі, суд першої інстанції не прийняв до уваги, що розпорядженням голови Воловецької районної ради №30 від 16.04.2009р. ОСОБА_3 за графіком відпусток вибув в чергову відпустку з 22.04. по 20.05.2009р.
Під час виконання позивачем своїх обовязків як голови районної ради 21.04.2009р. на адресу заступника голови районної ради ОСОБА_5 надійшло звернення 23 депутатів Воловецької районної ради з вимогою скликати 23.04.2009р. позачергову сесію районної ради з порядком денним:
1. Організаційні питання.
2. Про звільнення з посади голови районної ради ОСОБА_3
3. Різне.
Того ж числа, 21.04.2009р. заступник голови Воловецької районної ради ОСОБА_5, під час виконання своїх обов’язків перед відпусткою позивачем як головою цієї ради, не маючи на це повноважень, видав оскаржуване розпорядження про скликання 17 сесії районної ради на вимогу 1/3 депутатів 23.04.2009р. в 11 год.
23.04.2009р. позачергова 17 сесія Воловецької районної ради прийняла рішення про звільнення позивача з посади голови районної ради, за яке проголосували 33 депутати від загальної кількості таких.
Суд не прийняв до уваги незаконності даного рішення, оскільки таке прийнято у відсутності позивача під час його відпустки та стаціонарного лікування в лікарні з 22.04.2009р. по 13.05.2009р., що стверджується листком непрацездатності, без обговорення депутатами причин та підстав звільнення та без обґрунтування правових підстав для звільнення, без зазначення правових підстав звільнення, без встановлення обставин, які б свідчили про вчинення позивачем порушення законів в процесі своєї службової діяльності як посадової особи місцевого самоврядування.
Доводи Воловецької районної ради в тій частині, що підставою скликання позачергової 17 сесії районної ради стало ухилення ОСОБА_3 від скликання сесії на вимогу 1/3 депутатів не можна визнати обґрунтованими.
З матеріалів справи видно, що 25.03.2009р. до Воловецької районної ради на адресу її голови ОСОБА_3 надійшло звернення 16 депутатів районної ради з вимогою провести третє пленарне засідання 16 сесії районної ради з порядком денним:
Звіт тимчасової контрольної комісії з питання фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету.
ОСОБА_3, реагуючи на звернення, 2.04.2009р. видав розпорядження про проведення сесії 23.04.2009р., проте своїм розпорядженням №31 від 17.04.2009р. скасував його.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що 1/3 депутатів районної ради поставила питання перед її головою не проведення позачергової 17 сесії, яку скликав заступник голови районної ради, а про третє пленарне засідання 16 сесії.
Відповідно до ч.4 та 6 та 7 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» така сесія скликається на вимогу не менше 1/3 депутатів у разі не скликання сесії головою ради в 2-х тижневий строк.
Проте, ОСОБА_5 як заступник голови ради своїм розпорядженням від 21.04.2009р. скликав 17 позачергову сесію районної ради за окремим поданням 26 депутатів на свою адресу, при виконанні своїх обов’язків головою ради, з іншим порядком денним сесії, про який не йшлося в зверненні 16 депутатів на адресу голови районної ради від 25.03.2009р.
Питання звільнення позивача з посади, всупереч регламенту Воловецької районної ради, не було предметом розгляду постійних комісій ради.
За таких обставин колегія суддів не може погодитися з законністю звільнення ОСОБА_3 з посади голови Воловецької районної ради, в зв’язку з чим визнає необхідним скасувати постанову суду першої інстанції з ухваленням нової про задоволення позову ОСОБА_3 про поновлення його на публічній службі, визнання протиправним та скасування рішення сесії №346 від 23.04.2009р.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з позовними вимогами позивача в частині визнання розпорядження неправомірним, визнання неправомірним проведення сесії районної ради та скасування всіх прийнятих нею рішень.
При цьому бере до уваги ту обставину, що на момент звернення до суду з даним позовом ОСОБА_3 був звільнений з посади та не виконував представницьких функцій як голова Воловецької районної ради та не був суб’єктом владних повноважень.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 звернувся до суду в порядку ст..104 КАС України як фізична особа, яка вважає, що порушено її права та інтереси в сфері публічно-правових відносин рішеннями 17 сесії Воловецької районної ради від 23.04.2009р.
В процесі апеляційного розгляду справи встановлено, що такі права та законні інтереси позивача порушені тільки рішенням сесії про звільнення позивача з посади, в зв’язку з чим колегія суддів знайшла підстави для захисту порушеного права позивача та поновлення його на публічній службі.
Стосовно його вимог про визнання незаконними інших рішень сесії, визнання незаконним їх проведення та розпорядження заступника голови районної ради, колегія суддів не приходить до висновку про порушення ними прав та законних інтересів позивача як фізичної особи. Законодавством встановлено інший порядок оскарження законності цих прийнятих рішень, тому в цій частині позову ОСОБА_3 слід відмовити за безпідставністю таких.
Висновки суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог ОСОБА_3 в зазначеній частині, оскільки прийняті рішення торкаються інтересів позивача, однак прийняті у відповідності до вимог закону, не ґрунтуються на матеріалах справи та нормах матеріального права.
За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в силу порушення судом норм матеріального права з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову з викладених вище підстав.
Доводи апеляційної скарги в решті вимог не підлягають задоволенню, оскільки спростовуються нормами матеріального права та викладеним вище.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково..
Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.11.2009 року у справі № 2а-5058/09 скасувати, прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково.
Визнати неправомірним та скасувати рішення 17 сесії Воловецької районної ради Закарпатської області №346 від 23.04.2009р. в частині звільнення ОСОБА_3 з посади голови Воловецької районної ради Закарпатської області.
Поновити ОСОБА_3 на посаді голови Воловецької районної ради Закарпатської області.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова в частині поновлення на публічній службі підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : С.І. Богаченко
Д.М. Старунський
Повний текст виготовлено 19.02.2010 року.