ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2010 року № 4032/09/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
Обрізко І.М.,
Довгополова О.М., Яворського І.О.,
Золотому Я.В.,
головуючого судді
суддів
при секретарі судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області на постанову господарського суду Волинської області від 23 грудня 2008 року по справі за позовом суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_5 до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області, управління Державного казначейства України в Ківерцівському районі Волинської області в особі головного управління Державного казначейства України у Волинській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості,
В С Т А Н О В И Л А :
СПД ФО ОСОБА_5 звернувся 29.10.2008 року в суд з позовом до Ківерцівської МДПІ, управління Державного казначейства України в Ківерцівському районі в особі головного управління Державного казначейства України у Волинській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 08.08.2008 року №0023441701/0 та стягнення бюджетної заборгованості у сумі 249 375,00 грн.. В обґрунтування вимог вказує, що за результатами виїзної позапланової перевірки по питанню достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ підтверджено суму бюджетного відшкодування в розмірі 13 607,00 грн. Проте, в порушення п.п. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в законодавчо встановлені терміни відповідачами не повернуто бюджетне відшкодування за квітень 2008 року в розмірі підтвердженої суми та означеною перевіркою не підтверджено суму бюджетного відшкодування в розмірі 235 768,00 грн., яка сплачена ним Волинській митниці при ввезенні вантажних автомобілів та напівпричепа як податок на додану вартість при імпорті. Разом з тим, придбані транспортні засоби зареєстровані в Луцькому МРЕВ ДАІ не на суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5, а на фізичну особу - громадянина ОСОБА_5 Дану обставину, на думку першого відповідача регулює лист ДПА від 10.09.2007 року за № 17899/7/16-1517-05, який не є нормативно-правовим документом, що суперечить вимогам ст. 19 Конституції України.
Постановою господарського суду Волинської області від 23 грудня 2008 року позов задоволено. Суд виходив з того, що Ківерцівською МДПІ не було надано органу державного казначейства висновку на підтверджену до відшкодування з бюджету податку на додану вартість за квітень 2008 року в сумі 13607 грн. СПД ОСОБА_6, чим порушено вимоги п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України про ПДВ.
Не погодившись із зазначеними судовим рішенням Ківерцівська МДПІ у Волинській області подала апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що до податкового кредиту приватного підприємця можливе включення сум податку на додану вартість по транспортних засобах за умови використання їх в господарській діяльності, зареєстрованим лише на суб'єкта господарювання (а не на приватну особу) за умови використання їх в оподатковуваних операціях, відтак суд дійшов помилкового висновку, що придбані транспортні засоби фізичною собою ОСОБА_6 використовуються в господарській діяльності підприємця ОСОБА_6 і відповідно відображаються в бухгалтерському обліку даного підприємця.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що за результатами перевірки Ківерцівською МДПІ з 14.07.2008 по 21.07.2008 року фінансово - господарської діяльності ПП ОСОБА_5 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 року в декларації на додану вартість за квітень 2008 року завищив суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 235 768 грн., прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.08.2008 року №0023441701/0 згідно якого зменшено суму бюджетного відшкодування за квітень 2008 року з податку на додану вартість на означену суму.
Обґрунтовуючи оскаржені податкові повідомлення-рішення відповідач вважає неможливе повернення з бюджету податкового кредиту, який виник в результаті придбання для здійснення підприємницької діяльності транспортні засоби за перевіряємий період, з підстав реєстрації транспортних засобів в органах МВД не на фізичну особу - підприємця, а на фізичну особу.
Разом з тим, згідно до ч. 1 ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Подібне передбачено ч. 2 ст. 128 ГК України, а саме громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
Також, відповідно до п. 11.42 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що у разі, коли фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності одночасно зареєстрована платником податку на додану вартість і є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, на неї поширюється порядок нарахування та сплати податку на додану вартість відповідно до цього Закону.
Відповідно до підпункту 3.1.2 пункту 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платника податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у статті 6, 8-1 цього ж Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 7.4.1 ст. 7 цього Закону).
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.8 статті 7 Закону).
У разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель (підпункт 7.2.7 статті 2 Закону).
Враховуючи вищевикладене, суб'єкт господарської діяльності - фізична особа - платник податку на додану вартість, основним видом діяльності якої є надання послуг з міжміських та міжнародних перевезень вантажів і яка здійснює операції з придбання (імпорту) вантажних транспортних засобів, які використовуються в господарській діяльності суб'єкта господарської діяльності, може включити сплачену суму податку на додану вартість до податкового кредиту лише за умови підтвердження такої сплати вантажними митними деклараціями та податковими накладними, в графах «Одержувач» та «Покупець» в яких, відповідно, зазначаються податкові реквізити суб'єкта господарської діяльності - фізичної особи - платника податку на додану вартість та за умови реєстрації такого транспортного засобу.
Наявними матеріалами справи не вбачається порушень зазначених вище норм законодавства зі сторони позивача щодо включення до податкового кредиту в квітні 2008 року ПДВ в сумі 249 375,00 грн..
Слід звернути увагу, що чинним законодавством реєстрація транспортних засобів здійснюється за юридичною особою і фізичною особою, а не за фізичною особою - підприємцем, (оскільки реєстрація здійснюється за особами, які є власниками), використовує транспортні засоби в підприємницький діяльності, в оподатковуваних операціях, має право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по вказаним транспортним засобам.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, постанову господарського суду Волинської області від 23 грудня 2008 року по справі №6/107-2а, без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
І.М. Обрізко
О.М. Довгополов
І.О. Яворський.
Головуючий суддя
судді
Повний текст виготовлено 03.02.2010 року.