ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2010 року № 51229/09/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
Обрізко І.М.,
Довгополова О.М., Яворського І.О.,
Золотому Я.В.,
головуючого судді
суддів
при секретарі судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Рівному на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 26 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в місті Рівному про спонукання до вчинення дій,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_5 звернувся 27.03.2009 року в суд із позовом, в обґрунтування вимог якого вказує, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 2 групи, захворювання яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. На початку березня 2009 року звернувся до відповідача з заявою про перерахунок розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 13 березня 2009 року отримав письмову відповідь, в якій зазначено, що відповідач перевів його на отримання пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і вона була призначена та виплачувалась в розмірі відшкодування фактичних збитків, згідно з положенням Закону, виходячи з розміру 19,91 грн.. Своє рішення відповідач обґрунтував дією постанови КМУ № 1 від 03 січня 2002 року, постанови КМУ №894 від 13 липня 2004 року, постанови КМУ №1293 від 27 грудня 2005 року. Вважає таке рішення протиправним, таким, що суперечить ст. 46 Конституції України, ст.28, ч. 1 ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону та просить зобов'язати управління Пенсійного фонду України у місті Рівному зробити перерахунок та виплатити йому пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з дня звернення в суд із 27 березня 2009 року й у подальшому робити перерахунки пенсії у разі підвищення розміру мінімальної пенсії за віком, розмір якої відповідає розміру прожиткового мінімуму.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 26 травня 2009 року позов задоволено частково . Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у м. Рівному зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_5 пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з дня звернення з 27 березня 2009 року.
Суд виходив з того, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Рівному подало апеляційну скаргу, в якій із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що постановою КМ України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» установлено, що починаючи з 1 липня 2008 року у разі, коли розмір пенсії (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством) не досягає у інвалідів другої групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, 1090,00 грн. - встановлюється доплата до зазначеного розміру. Оскільки, Урядом України не приймалось рішення про підвищення розміру пенсій для відповідної категорії осіб, тому в управління Пенсійного фонду України в м. Рівному немало ніяких законних підстав для проведення перерахунку пенсії позивача, що не суперечить статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, що ОСОБА_5 є інвалідом II групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесений до категорії І осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням та який має право, відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на призначення державної та додаткової пенсій за шкоду заподіяну здоров’ю.
Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є правильним висновок місцевого суду про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України) та мало місце його звернення з приводу цього до відповідача у вигляді заяви.
Згідно з положеннями частини 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню не підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», позаяк остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав, відтак застосуванню підлягає ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Також, не заслуговує уваги твердження сторони відповідача про те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, позаяк надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Тому відповідачем протиправно відмовлено позивачу у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Отже, враховуючи що відповідач у справі повинен діяти лише в межах передбачених Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що останній в особі саме управління Пенсійного фонду України в м. Рівному має нести відповідальність за дії (бездіяльність) вчинені в межах належного йому правового поля.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Рівному залишити без задоволення, постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 26 травня 2009 року по справі № 2а-3334/09, без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
І.М. Обрізко
О.М. Довгополов
І.О. Яворський.
Головуючий суддя
судді
Повний текст виготовлено 04.02.2010 року.