ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2010 року № 4031/09/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
Обрізко І.М.,
Довгополова О.М., Яворського І.О.,
Золотому Я.В.,
головуючого судді
суддів
при секретарі судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року по справі за позовом спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Аліканте» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова, відділення Держаного казначейства у Сихівському районі міста Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И Л А :
СУІП у формі ТзОВ «Аліканте» 05.11.2008 року звернулося в суд з позовом до ДПІ у Сихівському районі м.Львова та до відділення державного казначейства України у Сихівському районі м.Львова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 14.04.2008 року за №0000232341/0, від 16.07.2008 року за №0000352341/0, від 30.09.2008 року за №0000392341/0, від 19.05.2008 року за №0000302341/0, від 17.06.2008 року за №0000332341/0 та стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість в сумі 294485,96 грн. Зазначені позовні вимоги позивач збільшив та просить стягнути проценти за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість за грудень 2004 року - квітень 2005 року. В обґрунтування вимог зазначає, що оскільки ні ним, ні його контрагентами не порушено вимог діючого законодавства в частині формування податкового кредиту, а також те, що виписані податкові накладні відповідають встановленим вимогам, зауважень до них з боку органу державної податкової служби немає, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними та необґрунтованими, тому просить стягнути бюджетну заборгованість з податку на додану вартість та відсотки за несвоєчасно відшкодований податок на додану вартість.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року позов задоволено. Суд виходив з того, що позивач правомірно сформував собі податковий кредит та заявив до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість 294 485 грн. 96 коп. за податкові періоди січень, червень, вересень, листопад 2007 року, листопад 2008 року та березень 2008 року, оскільки вони були фактично ним оплачені у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг) (факт оплати постачальникам не заперечується органом державної податкової служби).
Не погодившись із зазначеними судовим рішенням Державна податкова інспекція у Сихівському районі міста Львова подала апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що відповідно до інформації надісланої ДПІ, провести перевірку господарюючих суб’єктів у другій ланці ланцюга немає можливості, у зв’язку з тим, що не встановлено місцезнаходження таких. Крім того, подано запит на встановлення місцезнаходження ТзОВ ТГ «Компонент» за період, в якому проводились взаєморозрахунки з ПП Попельовська підприємство звітувало з нульовими показниками, відтак перевіркою не встановлено легітимного джерела відшкодування податку на додану вартість по другій ланці ланцюга постачання, що відповідно до чинного законодавства не складає підстав для підтвердження перевіркою бюджетного відшкодування в сумі 13303,24 грн.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі проведених перевірок позивача ДПІ у Сихівському районі міста Львова прийнято наступні повідомлення - рішення .
Повідомлення - рішення від 14.04.2008 року № 0000232341/0, прийнято на підставі акту перевірки від 11.04.2008 року № 931/23-409/22376065 «Про результати виїзної позапланової перевірки СП «Аліканте» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2007 року та червень 2007 року, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2007 року - 28995, 12 грн. та за червень 2007 року - 29167,84 грн. разом 58162,96 грн. Підставою для зняття суми з бюджетного відшкодування за січень 2007 року на суму 28995.12 грн., згідно з п.3.1 акта, є те, що позивач включив до складу податкового кредиту податкові накладні отримані від ПП ОСОБА_5 від 18.12.2006 року № 40 на суму ПДВ 19174,05 грн. та від 08.12.2006 року № 38 на суму ПДВ 9821,07 грн., однак в ході проведення зустрічної перевірки ПП ОСОБА_5, встановлено, що остання не є виробником, а виступає посередником, коли постачальником продукції є ТзОВ «Бізнес Престиж». Проте, провести зустрічну перевірку ТзОВ «Бізнес Престиж» немає можливості, оскільки дане підприємство не знаходиться за юридичною адресою.
Повідомлення-рішення від 16.07.2008 року № 0000352341/0, яке прийнято на підставі акта перевірки від 16.07.2008 року № 217/23-409/22376065, з якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2006 року на суму 19624,00 грн., оскільки ПП «Віом» придбано товар в ПП «Агрослуч», який визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а тому перевіркою не встановлено легітимного джерела відшкодування ПДВ по другому ланцюгу.
Повідомлення - рішення від 30.09.2008 року № 0000392341/0, яке прийнято на підставі акта перевірки від 30.09.2008 року № 612/23-409/22376065, з якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року суму 33381,76 грн., оскільки постачальником товарів СП ТзОВ «Аліканте» по першому ланцюгу є ПП ОСОБА_6, яка придбала товар в ТзОВ «Універсалторгінвест», якого не встановлено місцезнаходження.
Повідомлення-рішення від 19.05.2008 року. № 0000302341/0, яке прийнято на підставі акта перевірки від 19.05.2008 року № 1918/23-409/22376065, з якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року суму 13303,24 грн. та за листопад 2007 року суму 27726,00 грн., оскільки податковий кредит по ПДВ за вересень 2007 року було включено до кредиту на підставі податкової накладної отриманої від ПП ОСОБА_5 від 07.08.2007 року № 76 на суму 79819,43 грн. в т.ч. ПДВ 13303,24 грн.
Повідомлення-рішення від 17.06.2008 року № 0000332341/0, яке прийнято на підставі акта перевірки від 03.06.2008 року № 38/23-409/22376065, згідно з якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 142228 грн. 00 коп., так як СУІП у формі ТзОВ «Аліканте» включено до складу податкового кредиту березня 2008 року податок на додану вартість по податкових накладних, виписаних ВАТ «Світанок», ПП ОСОБА_7, СПД-ФО ОСОБА_8, СПД-ФО ОСОБА_6 З врахуванням того, що позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість фактично сплачених у податкових періодах до 01.01.2008 року (до набрання чинності нової редакції підп. 7.7.2, п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за №168/97-ВР), орган державної податкової служби приходить до висновку про безпідставність включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за березень 2008 року на суму 142288 грн. 00 коп.
Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Пунктом 7.7 статті 7 цього Закону передбачений порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету та строки розрахунків з бюджетом.
Зокрема, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання, чи ні.
У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Відповідно до пункту 1.8 статті першої цього ж Закону бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.
Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду є податковим кредитом.
Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Закон (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») не дозволяє включати до податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
За змістом п.п. 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З аналізу наведених правових норм та зважаючи на те, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також факт надмірної фактичної сплати позивачем податку на додану вартість підтверджений довідками відповідача, то місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Викладене не суперечить практиці Вищого адміністративного суду та Верховного Суду України, зокрема, як вбачається з Довідки про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету від 20.10.2006 року, суд звертає увагу на те, що для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року по справі №2а-6439/08/1370, без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
І.М. Обрізко
О.М. Довгополов
І.О. Яворський.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст виготовлено 04.02.2010 року.