ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2010 року №5703/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.,
при секретарі судового засідання Ткач О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії,
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області про стягнення недоплаченого підвищення до пенсії.
Позивачка посилалась на те, що у зв’язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого їй було нараховано пенсію, в 2007-2008 роках відповідач зобов’язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та рішеннями Конституційного суду України розмір виплати її пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.
Позивачка просила стягнути з відповідача на її користь недоплачену як дитині війни доплату до пенсії з 01.01.2007 року по 31.10.2008 року.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2008 року позов задоволено частково.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області нарахувати та виплатити в користь ОСОБА_1 1323,85 грн. надбавки до пенсії як дитині війни невиплаченої за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та недоплаченої за період з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року.
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтована та винесена з порушенням норм матеріального права.
Апелянт звертає увагу на те, що законодавством України не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” про підвищення розміру пенсій дітей війни, не визначено, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, залишається невизначеним порядок обчислення такого підвищення та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій.
Апелянт просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2008 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачці у повному обсязі заявлених позовних вимог.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дитини війни, а тому вона має право на встановлене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії. Оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнав неконституційними окремі положення Законів України Про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних виплат, відмова управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області у проведенні перерахунку пенсії позивачки з врахуванням вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року є неправомірною.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.
Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мала право на отримання підвищення виплачуваної їй управлінням Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області пенсій за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, тому вимоги позивачки в частині соціальних виплат за 2007р. з 09.07.2007 року є обгрунтованими.
Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова редакція ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22.05.2008 року почала діяти колишня редакція статті 6 Закону.
Таким чином, з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року позовні вимоги щодо стягнення підвищення до пенсії як дитині війни підлягають до задоволення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачці у передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі колегія суддів не вбачає.
Хоча, судом першої інстанції не зазначено, що підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком повинно виплачуватись з урахуванням ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум, та помилково вказано суму виплати, однак це не впливає на правильність прийнятого рішення по суті, тому не може бути підставою для його зміни чи скасування. В даному випадку постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає уточненню.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2008 року по справі № 2а-7969/08 залишити без змін, уточнивши її резолютивну частину щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 невиплачене підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум, починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 31.10.2008 року та виключити суму, зазначену судом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : С.І. Богаченко
Д.М. Старунський
Повний текст виготовлено 19.02.2010 року