ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2010 року №59324/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Богаченка С.І., Старунського Д.М.,
при секретарі судового засідання Ткач О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради Івано-Франківської області на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.08.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради Івано-Франківської області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення,
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради Івано-Франківської області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення.
Позивачка посилалась на те, що вона має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та є інвалідом 3-ї групи у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії. В порушення вимог статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає виплату інвалідам 3-ї групи щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4-ох мінімальних заробітних плат, дана допомога в 2007-2008 роках виплачувалась не у повному розмірі.
Позивачка просила зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй щорічну допомогу на оздоровлення за 2007-2008 роки відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.08.2009 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради Івано-Франківської області щодо здійснення перерахунку одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за період 2008 року.
Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради Івано-Франківської області та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, за період 2008 року.
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради Івано-Франківської області, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом при прийнятті постанови неповно досліджено всі обставини у справі та неправильно застосовано норми матеріального права.
Апелянт звертає увагу на те, що стягнення коштів управління є неможливим, оскільки у разі, якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата допомога на оздоровлення потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
Апелянт просить скасувати постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.08.2009 року та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачці у задоволені позовних вимог.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, яка стала інвалідом 3-ї групи внаслідок ЧАЕС, якій відповідно до вимог ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закону) щорічно виплачується грошова допомога на оздоровлення у розмірі 4-ох мінімальних заробітних плат. Розмір отриманої позивачкою одноразової допомоги на оздоровлення у 2008 році не відповідає вимогам зазначеного Закону. Відмовляючи в задоволені позовних вимог за 2007 рік, суд виходив з того, що позивачка пропустила строк звернення до суду.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.
Безспірно встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, яка стала інвалідом 3-ї групи внаслідок ЧАЕС, що стверджується відповідним посвідченням, та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до вимог ст.. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 4-ох мінімальних заробітних плат.
Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію абзацу третього частини першої та дію абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 5 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплати допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
При цьому колегія суддів вважає, що розмір такої допомоги в 2007 році, виплачений позивачці на підставі постанов уряду, суперечить розміру, встановленому законом.
Ч.2 ст. 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що на застосуванні річного строку звернення до суду не наполягав відповідач, що вбачається із матеріалів справи, тому і застосування строку звернення до суду в даному випадку є необґрунтованим.
Що стосується стягнення допомоги на оздоровлення за 2008 рік, то судом першої інстанції правомірно задоволені такі вимоги, оскільки, згідно п. 28 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-6 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено у такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу 2 Закону України від 28.12.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, позивачка має право на щорічну допомогу на оздоровлення за 2008р. в розмірі, встановленому ч.4 ст.48 Закону в редакції, яка діяла до 28.12.2007р.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення на її користь заборгованості з виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).
З огляду на наведене, колегія судів приходить до висновку про неправомірність постанови суду першої інстанції щодо застосування до спірних відносин строку звернення до суду, тому оскаржувана постанова підлягає до скасування з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради Івано-Франківської області задоволити частково.
Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10.08.2009 року у справі № 2а-215/09 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задоволити.
Визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради Івано-Франківської області у виплаті ОСОБА_1 одноразової щорічної допомоги на оздоровлення протиправною.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради Івано-Франківської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову щорічну допомогу на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, яка стала інвалідом 3-ї групи внаслідок аварії наЧАЕС відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2007- 2008 роки, з урахуванням виплачених сум.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : С.І. Богаченко
Д.М. Старунський
Повний текст виготовлено 19.02.2010 року