ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

07 червня 2006 р.

№ 14/68

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів: Щотки С.О. ( головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.,

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  в м. Києві  касаційну  скаргу

ВАТ “Дизельний завод”

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2006 року

у справі

№ 14/68

за позовом

ТОВ “Торгпродукт”

до	ВАТ “Дизельний завод”

про та зустрічним позовом до про

стягнення 1632294,17 грн. ВАТ “Дизельний завод”(далі - Завод) ТОВ “Торгпродукт” (далі - Товариство) визнання недійсним договору

за  участю  представників :

позивача                              відповідача

- Федоріна М.А., - Романяк М.Я.,

В С Т А Н О В И В :

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2004 р. у справі № 14/68 (суддя Панна С.П.) первісний позов задоволено: стягнуто з Заводу на користь Товариства 427 997 грн. основного боргу з урахуванням інфляційних, 23 160 грн. річних, 1127120 грн. штрафу, 54014 грн. пені та судові витрати. В задоволені зустрічного позову відмовлено.

          Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2004 року (судді Неклеса М.П., Чоха Л.В., Науменко І.М.), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.02.2005 р., рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2004 р. скасоване, в задоволені первісного позову Товариства до Заводу відмовлено; зустрічний позов Заводу до Товариства задоволено: визнано недійсним договір доручення  № 16/10 від 16.10.2001 року та стягнуто із Товариства на користь Заводу судові витрати.

23.01.2006 р. позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2004 року у справі № 14/68 за нововиявленими обставинами.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2006 року (судді: Неклеса М.П., Павловський П.П., Логвиненко А.О.) у справі № 14/68 заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами задоволено. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2004 у справі № 14/68 скасовано. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2004 року у справі № 14/68 залишене без змін, а апеляційна скарга ВАТ “Дизельний завод” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2004 року у справі № 14/68 залишена без задоволення.

          Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції,  позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2006 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству у задоволенні заяви про перегляд постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2004 року по справі № 14/68 за нововиявленими обставинами. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення та неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність  застосування господарським судом апеляційної інстанції норм  матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає  задоволенню  частково з наступних  підстав.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення” від 29.12.76 р. №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 р. №  4 від 25.12.92 р. № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Разом з тим оскаржувана постанова у даній справі зазначеним  вимогам  не  відповідає.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що обставини, на які посилалось Товариство у заяві про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами є нововиявленими у розумінні ст. 112 ГПК України та обґрунтовано скасував постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.09.2004 року і залишив у силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2004 року у справі № 14/68 в частині стягнення збитків у вигляді перерахованих позивачем за первісним позовом та неповернутих відповідачем коштів за договором № 16/10 від 16.10.2001 року з урахуванням сум, що нараховуються у порядку індексації заборгованості за грошовим зобов’язанням, а всього на суму 427997,31 грн. та 23160 грн. відсотків річних.

Водночас, правомірно обґрунтовуючи оскаржувану постанову висновком про те, що нововиявленими обставинами у даній справі є юридично значимі факти та обставини, встановлені в рішеннях господарського суду Миколаївської області та Одеського апеляційного господарського суду, які набрали законної сили (т.2, а.с. 97-102), Дніпропетровський апеляційний господарський суд не звернув увагу на те, що як встановив Одеський апеляційний господарський суд у справі № 14/47 (т. 2, а.с. 97-99) 993/1000 частки майна Миколаївського гідролізно-дріжджового заводу за договором купівлі-продажу від 13.08.2001 року між ТОВ “Компанія “Міжріччя” та АТЗТ “Миколаївський гідролізно-дріжджовий завод” придбано у власність ТОВ “Компанія “Міжріччя”.

Оскільки, згідно з умовами п. 1.1 договору доручення № 16/10, укладеного сторонами 16.10.2001 року довіритель (Товариство) доручив повіреному (Заводу) від імені і за рахунок довірителя придбати та передати останньому частину від 993/1000 частин цілісного майнового комплексу, який належить Миколаївському гідролізно-дріжджовому заводу, розташований в с. Ольшанське, Миколаївського р-ну, Миколаївської обл. та складається з нерухомого майна, обладнання та матеріалів –лота на торгах універсальної товарної біржі “Нерухомість Н” у м. Миколаїв, вул. Шевченко, 40 з врахуванням граничної ціни продажу рівної 2000000 грн., а отже, саме того майна, яке за договором від 13.08.2001 року вже було придбане ТОВ “Компанія “Міжріччя”, апеляційному господарському суду, з огляду на приписи ч. 5 ст. 203 ЦК України, відповідно до яких правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, належало перевірити наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, а відтак, правомірність покладення на нього відповідальності за договором  доручення № 16/10 від 16.10.2001 року.

Водночас, апеляційний господарський суд не перевірив питання можливості виконання сторонами умов договору доручення з урахуванням нововиявлених обставин. Разом з тим, статтею 607 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.  

Окрім того, відповідно до вимог ст.ст. 610, 614 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, апеляційному господарському суду для вирішення господарського спору у частині стягнення з Заводу суми штрафу та пені потрібно було з урахуванням нововиявлених обставин встановити наявність складу цивільного правопорушення у діях Заводу, у тому числі і вини останнього у невиконанні договору доручення.

Відповідно до вимог ст. 1117 Господарського  процесуального  кодексу  України  касаційна  інстанція  не має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини, які не були  встановлені  у рішенні або  постанові  господарського суду або відхилені  ним, вирішувати  питання про  достовірність  того чи іншого доказу,  про перевагу  одних  доказів  над  іншими,  збирати  нові  докази  або додатково  перевіряти  докази.

За таких  обставин постанова у справі підлягає скасуванню в частині залишення без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2004 року про стягнення штрафу та пені, в цій частині справа підлягає передачі на новий розгляд Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу ВАТ “Дизельний завод” задовольнити частково.

          Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2006 року у справі № 14/68 в частині залишення без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2004 року про стягнення штрафу на пені скасувати. В цій частині справу № 14/68 передати на новий розгляд Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

          В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2006 року у справі № 14/68 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                 С.Щотка

С у д д і                                                                                      Н.Мележик

                                                                                                   О.Подоляк