УХВАЛА

11 червня 2019 року

Київ

справа №160/3586/19

провадження №Пз/9901/12/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Коваленко Н.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П., Кравчука В.М., Чиркіна С.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження питання щодо залучення Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, у зразковій адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Верховного Суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". Пунктом 2 зазначеної постанови визначено порядок виплати перерахованих підвищених пенсій з 1 січня 2018 року, а саме: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Позивач вказує на те, що вказаною нормою позивачеві, фактично, зменшено та розстрочено на значний термін виплату сум підвищення перерахованої пенсії, які мали б бути перераховані та виплачені в період з 01 січня 2018 року, що порушує право позивача на отримання всієї суми підвищеної пенсії. Як зазначає позивач, у зв`язку із визнанням протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21 лютого 2018 року, вони не можуть бути застосовані до спірних правовідносин при визначенні порядку та розміру виплати пенсії позивачеві.

Відповідно до відзиву, який надійшов на адресу суду 10 червня 2019 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не погоджується із заявленими позовними вимогами та зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. З урахуванням повноважень, наданих Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року скасовано рішення Уряду щодо правомірності проведення з 1 січня 2018 року перерахунку пенсій, призначених за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 року, скасовано призначені Урядом умови і розміри перерахунку пенсій із врахуванням грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а також порядок виплати перерахованих коштів. Отже, підстави для вибіркового застосування висновків суду у справі № 826/3858/18 до правовідносин, пов`язаних з пенсійним забезпеченням позивача, зокрема, щодо визначення його розміру пенсії відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", відсутні.

Відповідач також зазначив, що за загальним правилом, передбаченим пунктом 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. За цим правилом з метою збереження рівня соціального захисту осіб, яким пенсії були перераховані відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, після набрання законної сили рішенням суду у справі № 826/3858/18 пенсійні виплати, у тому числі позивачеві, продовжуються в розмірах, що склались станом на день набрання законної сили судовим рішенням. Пенсія позивачу виплачується у розмірі, визначеному станом на січень 2019 року.

У відзиві вказано, що відповідно до статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з частиною другою статті 72 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України, та використовуються в порядку, визначеному статтею 73 зазначеного Закону. У бюджеті Пенсійного фонду України на 2019 рік, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 року № 14, закладено витрати за рахунок коштів Державного бюджету України на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій в розмірах, передбачених Державним бюджетом України на 2019 рік з урахуванням чинних, на момент його формування нормативно-правових актів, у тому числі з урахуванням порядку виплати перерахованих пенсій, що був визначений пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103. Враховуючи, що бюджетні асигнування з Державного бюджету України Пенсійному фонду України не збільшувались, то виплата підвищених пенсій продовжується з урахуванням бюджетних асигнувань, визначених на цю мету.

З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Враховуючи пояснення сторін та аналізуючи спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залучення Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України у справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, оскільки участь заначених осіб під час розгляду цієї справи дозволить суду повною мірою реалізувати закріплений у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а також виконати завдання адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, передбачене статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначену позицію суд обґрунтовує наступним.

Відповідно до статей 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує виконання законів України, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової політики та політики у сфері соціального захисту, розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, видає в межах своєї компетенції постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Зазначені повноваження Уряду деталізовані у частині першій статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та полягають у забезпеченні проведення державної соціальної політики шляхом вжиття заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечення соціального захисту громадян; забезпеченні підготовки проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій; забезпеченні розробки та виконання державних програм соціальної допомоги, зокрема, особам з інвалідністю, пенсіонерам та інших непрацездатним і малозабезпеченим верствам населення.

Слід звернути увагу, що в Рішенні Конституційного Суду України № 3-рп від 25.01.2012 зазначено, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України; Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Наприклад, факт неконституційного втручання у сферу компетенції уряду визнав Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 2 березня 1999 року № 2-рп, у якому Закон України «Про тимчасову заборону підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та послуги громадського транспорту, що надаються громадянам України» був визнаний неконституційним, оскільки сферу цін та ціноутворення віднесено до компетенції уряду, а не парламенту (пункту третього статті 116 Конституції України).

Конституційний Суд України в Рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Важливо, що відповідно до статті 93 Конституції України Кабінет Міністрів України наділений загальним правом законодавчої ініціативи, а також згідно зі статтею 117 Основного Закону України винятковим правом приймати (вносити зміни) власні акти у формі постанов та розпоряджень.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у постанові від 12.12.2018 у зразковій справі № 802/2196/17-а (Пз/9901/1/18; провадження № 11-308заі18), політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України. Такий висновок ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, сформованих у рішеннях від 02.03.1999 № 2-рп/99, від 22.09.2005 № 5-рп/2005 та від 26.12.2011 № 20-рп/2011.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 3 вказаного Положення основними завданнями Пенсійного фонду України, серед іншого, є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх у встановленому порядку Міністру для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах, районах у містах, а також управлінь у містах та районах щодо здійснення контролю за додержанням законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, за достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством.

Колегія суддів вважає, що участь Кабінету Міністрів України та Пенсійного фонду України у цій зразковій справі, крім іншого, узгоджується з конституційним принципом обов`язковості судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить обов`язковість судового рішення. Крім того, у статті 129-1 Основного Закону України закріплено, що судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Практика Європейського суду з прав людини (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04; «Горнсбі проти Греці» (Hornsby v. Greece), заява № 107/1995/613/701) говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним. Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що невиконання рішень національних судів в Україні - системна проблема (зокрема, справа «Бурмич та інші проти України», заява № 46852/13).

Необхідність максимального забезпечення судом у кожній справі та, особливо, зразковій, дотримання принципу обов`язковості судового рішення, зумовлено також тим, що невиконання рішень суду призводить до зниження довіри людей до судової влади, а також посилює переконання того, що вирішити спір (правову проблему), використовуючи звернення до суду, є неефективним.

У зв`язку з цим, колегія суддів доходить висновку, що у цій справі необхідно залучити Кабінет Міністрів України та Пенсійний фонд України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмету спору.

Згідно з частиною другою статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 248, 291 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

1. Залучити Кабінет Міністрів України та Пенсійний фонд України в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, у зразковій адміністративній справі №160/3586/19.

2. Направити Кабінету Міністрів України та Пенсійному фонду України копію позовної заяви та доданих до неї документів.

3. Роз`яснити третім особам право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

4. Роз`яснити третім особам їх право на подання до суду заперечень проти відповіді на відзив і документів, що підтверджують надіслання (надання) заперечень і доданих до нього доказів позивачу, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

5. Повідомити третіх осіб, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення та пояснення повинні відповідати вимогам частин другої - четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

6. Повідомити третіх осіб, що інформацію у справі, яка розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за адресою: supreme.court.gov.ua.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Головуючий суддя Н.В. Коваленко

Судді Я.О. Берназюк

О.П. Стародуб

В.М. Кравчук

С.М. Чиркін