ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "16" червня 2007 р.                                                                   Справа № 2/93

За позовом Кельменецької районної санітарно-епідеміологічної станції Чернівецької області

до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернівецькій області

про визнання нечинним рішення

                                                                      Суддя Скрипничук І.В.

Представники:

Від позивача –Цимбал М.О. –представник за довіреністю від 04.05.2007р.

Від відповідача –Ленько В.О. –представник за дорученням № 03/7-71 від 05.02.2007р.

СУТЬ СПОРУ:          Кельменецька районна державна санітарно-епідеміологічна станція смт. Кельменці Чернівецької області звернулась з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернівецькій області про визнання нечинним рішення за № 39 від 14.12.2006р. “Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін”, яким було вирішено вилучити у Кельменецької районної державної санітарно-епідеміологічної станції у дохід державного бюджету  7674грн. 56 коп. та стягнуто штраф у сумі 15349,12грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним.

Відповідно до Акту перевірки від 30.11.2006р. Кельменецькою РСЕС при наданні платних послуг, до фіксованих розмірів тарифів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351, нараховувались непередбачені зазначеною постановою “націнки у розмірі 20% (як нарахування податку на додану вартість)...”

Статтею 8 Закону України “Про ціни і ціноутворення” передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 35 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, оплата послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя, що не відносяться до медичної допомоги населенню, здійснюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003р. “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” були затверджені тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються  за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби

В Постанові Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003р. прямо не зазначено, що податок на додану вартість врахований в розмір затверджених нею тарифів.

Крім того, Міністерством охорони здоров’я України позивачу був направлений Лист № 8101 15.09.2003р. Державної податкової адміністрації, в якому роз’яснено, що тарифи, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003р., без урахування податку на додану вартість і цей податок необхідно додавати до суми ціни.

Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

Крім того, частиною 3 статті першої Закону України “Про систему оподаткування” передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів і пільги щодо оподаткування можуть встановлюватись або змінюватись тільки законами про оподаткування.

Відповідач вимоги позивача заперечує посилаючись на те, що за результатами перевірки згідно акту від 30.11.2006р. дотримання державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів на роботи і послуги, що виконуються надаються за оплату в Кельменецькій  районній санітарно-епідеміологічній станції правомірно прийнято рішення від 14.12.2006р. за № 39 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яке оспорюється.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, заслухавши пояснення представників  сторін, суд вважає, що правових підстав для задоволення позову немає з таких підстав.

Так, Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернівецькій області проведена перевірка за період з 01.05.2005р. по 30.11.2006р. в Кельменецькій районній санітарно-епідеміологічній станції щодо дотримання державної дисципліни цін при формуванні та застосуванні тарифів на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату.

За результатами перевірки складено акт від 30.11.2006р., в якому зазначено, що у період з 01.11.2005р. по 31.12.2005р. проведено нарахування непередбачених націнок до тарифів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351, що призвело до отримання закладом за період з 01.11.2005р. по 31.12.2005р. необґрунтованої виручки на суму 1648,00грн.;

застосування тарифів за види послуг, які не передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2002р. № 1544, що призвело до отримання закладом за період з 01.11.2005р. по 10.05.2006р. від населення необґрунтованої виручки у сумі 4870,04грн.;

нарахування непередбачених націнок до тарифів, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 27.08.2003р. № 1351, що призвело до отримання закладом за період з 01.01.2006р. по 28.02.2006р. необґрунтованої виручки на суму 397,76грн.;

застосування вільних тарифів на роботи та послуги, що регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351, із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2006р. № 662, що призвело до отримання закладом за період з 11.05.2006р. по 31.05.2006р. необґрунтованої виручки на суму 758,76грн.

За рахунок вищезазначених порушень державної дисципліни цін Кельменецькою СЕС за період з 01.11.2005р. по 31.05.2006р. отримано необґрунтовану виручку на загальну суму 7674,56грн.

Проведення цінової політики згідно ст. 116 Конституції України віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України. Визначення засад внутрішньої політики, однієї із складових якої є цінова політика, покладено Конституцією України на Верховну Раду України (пункт 5 частини першої ст. 85). Це конституційне повноваження реалізовано Верховною Радою України, зокрема в ст. 4 Закону України “Про ціни та ціноутворення”, за яким Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління.

В Законі України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” вказано, що Кабінету Міністрів надано право визначити перелік та тарифи на платні послуги, що надаються закладами санітарно-епідеміологічної служби.

Таким чином, прийнявши постанови від 15.10.2002р. № 1544 “Про затвердження переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату” та від 27.08.2003р. № 1351 “Про  затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” Кабінет Міністрів України реалізував своє право, передбачене ст. 116, 117 Конституції України, ст. 4 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, ст. 35 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” договірна (контрактна) вартість товарів (робіт, послуг) визначається за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових) платежів, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг) включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику безпосередньо покупцем, або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

У затверджених тарифах на послуги, що надаються за плату закладами санітарно-епідеміологічної служби, податок на додану вартість в розмірі 20% окремим рядком понад тариф не виділено.

Таким чином, згідно з діючим порядком ціноутворення, регульовані тарифи встановлюються з урахуванням кінцевої вартості послуг для споживача, тому повинні включати  податок на додану вартість.

Так, Кабінет Міністрів України змін до діючих тарифів не вносив та не затверджував регульованих тарифів на платні послуги в інших розмірах, ніж ті, що передбачені в Постанові Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р.  № 1351 “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби”.

Стаття 35 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідеміоло-гічного благополуччя населення” визначає джерела фінансового та майнового забезпечення державної санітарно-епідеміологічної служби, передбачає можливість виконання робіт та надання послуг за плату і встановлює перелік таких робіт та послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя. При цьому вказуються конкретні види робіт та послуг, які виконуються за плату, та надається право Кабінету Міністрів України визначити перелік інших платних видів робіт і послуг.

Кабінет Міністрів України Постановою від 15 жовтня 2002 року № 1544 затвердив Перелік робіт і послуг у сфері забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату. Вказаний перелік є вичерпним і, до внесення змін, не містив в собі послуг з проведення бактеріологічних досліджень при періодичному медичному огляді працівників декретованих професій.

Зміни до Переліку у частині доповнення його зазначеними послугами внесено Постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 року      № 662.

Таким чином, Кельменецька районна СЕС повинна надавати платні послуги виключно за цінами (тарифами), які затверджені Постановами Кабінету Міністрів України від 15.10.2002р. № 1544 “Про затвердження переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологіч-ного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату” та від 27.08.2003р. № 1351 “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” зі змінами, які внесені Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2006р. № 662.

Тарифи на платні послуги, що надаються лікувально-профілактичними державними і комунальними закладами охорони здоров’я, регулюють (встановлюють) обласні державні адміністрації у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів рад щодо регулювання цін (тарифів)”.

Тобто вартість послуг з лабораторних досліджень (на носійство кишкової інфекції, гельмінтози, наявність стафілококу тощо), затверджених Переліком необхідних обстежень лікарів-спеціалістів, видів клінічних,, лабораторних та інших досліджень, затвердженого наказом МОЗ від 23.07.2002р. № 280, відшкодовується тарифами, встановленими обласною державною адміністрацією для лікувально-профілактичних закладів.

Проведення клінічних, лабораторних з профілактичною і діагностичною метою та інших досліджень, що необхідні для проведення обов’язкових медичних оглядів, Постановами Кабінету Міністрів України від  15.10.2002р. № 1544 та від 27.08.2003р. № 1351 не передбачені. Відповідно до п. 4 “Переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2002р. № 1544, санітарно-епідеміологічним службам надано право проводити бактеріологічні, вірусологічні та інші дослідження щодо безпеки сировини, продукції об’єктів та виробничого середовища довкілля для здоров’я людини (крім планових досліджень). Такі платні послуги надаються лише за регульованими тарифами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. № 1351. Таким чином, при наданні вищезазначених послуг фізичним особам (декретованому контингенту) Переліком, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.002р. № 1544 та від 27.08.2003р. № 1351 не передбачені.

При наданні платних послуг в період з 11.05.2006р. по 31.05.2006р. Кельменецька районна СЕС  застосовувала тарифи, затверджені Постановою від 27.08.2003р. № 1351, яка втратила свою чинність. Застосування протягом зазначеного періоду тарифів на послуги, вільних тарифів, рівень яких не відповідає рівню тарифів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2006р. № 662, призвело до порушення державної дисципліни цін.

Позивач, неправомірно посилається і трактує п.3 Указу Президента України від 10.06.1997р. № 503/97, щодо правомірності з його боку застосування тарифів, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби з моменту їх офіційного оприлюднення. Зміст п.3 Указу  № 503/97 виходить з контексту п.2, а саме нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України , закони України можуть  застосовуватись при їх опублікуванні в офіційних друкованих виданнях, а у разі їх опублікування в інших друкованих виданнях вони не можуть бути застосованими.

Слід зазначити, що порядок набрання чинності нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України визначено п.5 Указу № 503/97, в якому зазначено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачено в цих актах. Оскільки інших строків набрання чинності постановою  не передбачено, тому слід вважати, що Постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2006р. № 662 набула чинності з моменту її прийняття, а саме з 11.05.2006р.

Крім того, Постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2006р. № 662 не визначає права і обов’язки громадян, а встановлює лише плату за послуги, що надаються СЕС, тому не можна погодитись із твердженням позивача щодо правомірності його дій та дотримання вимог Указу № 503/97. Враховуючи викладене, постанова Кабінету міністрів України від 11.05.2006р. № 662 набула чинності з 11.05.2006р. тобто з моменту її прийняття. даний факт підтверджується роз’ясненням Міністерства юстиції від 06.07.2006р. № 34-26-2336, яке являється єдиним державним органом, який засвідчує документи нормативно-правового характеру.

Таким чином, рішення за № 39 від 14.12.2006р. “Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін” прийнято правомірно, а тому правових підстав для визнання його нечинним та скасування не має.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 86, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, п.2 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, с у д –

П О С Т А Н О В И В:

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи у апеляційній інстанції та залишенні даної постанови у силі.

Відповідно до ст. 185, ч.1-3, 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судо-чинства України сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної заяви або апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                І.В. Скрипничук