Номер провадження: 22-ц/813/1639/19

Номер справи місцевого суду: 521/17502/18

Головуючий у першій інстанції Гуревський В.К.

Доповідач Черевко П. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Дрішлюка А.І., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційними скаргами представника відділу з примусового виконання рішень управління державної виконавчої ГТУЮ в Одеській області та ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопаду 2018 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність старшого державного виконавця відділу з примусового виконання рішень управління державної виконавчої ГТУЮ в Одеській області Мельниченко Анни Володимирівни, за участі боржника ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася зі скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність старшого державного виконавця відділу з примусового виконання рішень управління державної виконавчої ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В., за участі боржника ОСОБА_1 , в якій просила визнати незаконною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В. в рамках виконавчого провадження ВП №50692731 щодо не подання до ДП «СЕТАМ» заявки на реалізацію арештованого майна Ѕ частки домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку під літерою «К», загальною площею 192,4 кв. м., житловою 118,3 кв. м., яке належить боржнику ОСОБА_1 та зобов`язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В. вчинити дії щодо примусової реалізації арештованого майна боржника по виконавчому провадженню ВП №50692731, а саме подати до ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна Ѕ частки домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку під літерою «К», загальною площею 192,4 кв. м., житловою 118,3 кв. м., яке належить боржнику ОСОБА_1 , відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2831/5. В обґрунтування своєї скарги посилалася на таке.

На виконанні ДВС перебуває виконавче провадження ВП №50692731 щодо виконання виконавчого листа №2/1519/7032/11 від 29.08.2013 р., виданого Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 3197665,80 грн.

На даний час рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14.06.2013 р. у справі №2/1519/7032/11 не виконано, виконавче провадження триває у зв`язку з тим, що боржник - ОСОБА_1 , за змовою з іншими особами, постійно вчиняє заходи щодо накладення арешту на майно в інших судових справах.

Старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В., провівши належну оцінку майна, не подає заявку до ДП «СЕТАМ» щодо передання на реалізацію арештованого майна на електронних торгах, мотивуючи це тим, що існують інші арешти на майно в інших судових справах за позовами третіх осіб до ОСОБА_1

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопаду 2018 року скаргу Ільїнич В.Г. на бездіяльність старшого державного виконавця відділу з примусового виконання рішень управління державної виконавчої ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В. за участі боржника ОСОБА_1 - задоволена.

Визнано незаконною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В. в рамках виконавчого провадження ВП №50692731 щодо не подання до ДП «СЕТАМ» заявки на реалізацію арештованого майна Ѕ частки домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку під літерою «К», загальною площею 192,4 кв. м., житловою 118,3 кв. м., яке належить боржнику ОСОБА_1 , та зобов`язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко Анну Володимирівну вчинити дії щодо примусової реалізації арештованого майна боржника по виконавчому провадженню ВП №50692731, а саме подати до ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна Ѕ частки домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку під літерою «К», загальною площею 192,4 кв. м., житловою 118,3 кв. м., яке належить боржнику ОСОБА_1 , відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2831/5.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду, представник відділу з примусового виконання рішень управління державної виконавчої ГТУЮ в Одеській області та ОСОБА_1 звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу Малиновського районного суду від 19 листопада 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконанні ДВС перебуває виконавче провадження ВП №50692731 щодо виконання виконавчого листа №2/1519/7032/11 від 29.08.2013 р., виданого Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 3197665,80 грн.

На даний час рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14.06.2013 р. у справі №2/1519/7032/11 не виконано.

29.08.2018 р. постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В. виконавче провадження ВП№50692731 (стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 3197665,80 грн.) об`єднане з виконавчим провадженням ВП№50692731 (стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 грошових коштів у розмірі 862128,99 грн.) у зведене виконавче провадження ПВ№57098374.

Суд першої інстанції вірно зазначив що, в порядку ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» постановою від 14.04.2017 р. (ВП№50692731) та постановою від 22.08.2018 р. (ВП55576133) накладено арешт на майно Ѕ частку домоволодіння розташованого за адресою АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку під літерою «К», загальною площею 192,4 кв. м., житловою 118,3 кв. м., яке належить боржнику - ОСОБА_1 .

Виконуючи положення ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (Визначення вартості майна боржника. Оцінка майна боржника), постановою від 25.05.2018 (ВП№50692731) залучено суб`єкта оціночної діяльності Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІИНО-КОНСАЛТИНГОВЕ БЮРО «ТРІАДА», якому встановлено обов`язок надати письмові висновки з питань визначення ринкової вартості арештованого майна, належного ОСОБА_1 , а саме Ѕ частки домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку під літерою «К», загальною площею 192,4 кв. м., житловою 118,3 кв. м.

На виконання постанови від 25.05.2018 р. суб`єктом оціночної діяльності було виготовлено звіт про незалежну оцінку майна від 01.06.2018 р., який 12.06.2018 р. подано до ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області та зареєстровано за вхід. №4226/081-32/39/88.

Старший державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Мельниченко А.В, провівши належну оцінку майна боржника, не подає до ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна на електронних торгах, мотивуючи це тим, що існують інші арешти на майно в інших судових справах за позовами третіх осіб до ОСОБА_1

За ч. 1. ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Реалізація арештованого майна відбувається згідно з Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2831/5. П. 1 розділу II Порядку реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». П. 2 розділу II Порядку встановлено, що організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) та його реалізацію за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Положеннями п. 3 розділу II Порядку встановлено, що Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі) копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження - довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними;копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404- VIII «Про виконавче провадження» - копія акта опису та арешту майна боржника; копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»); у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду;копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.

11.09.2018 р. представник ОСОБА_2 звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця по ВП №57098374.

До скарги було додано лист Департаменту державної виконавчої служби №2911/25578-33-18120.5.2 від 15.08.2018 р.

Згідно цього листа АО «ЮК «ЛЕКС НОЛЕДЖ» 07.08.2018 р. зверталося в інтересах ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України з запитом про роз`яснення щодо порядку реалізації арештованого майна.

За результатами розгляду запиту АО «ЮК «ЛЕКС НОЛЕДЖ» було надано лист, в якому зазначено, що наявність обтяжень об`єктів нерухомого майна, а саме арешту, не є перешкодою звернення стягнення в порядку примусового виконання рішень та проведення електронних торгів з продажу нерухомого майна боржника.

11.10.2018 р. представником ОСОБА_2 . поштою отримано лист №09.1-7702/В-8 від 24.09.2018 р., за підписом в. о. начальника відділу ПВР УДВС ГТУЮ в Одеській області Коржової Ю.Е., про відмову в задоволені скарги у зв`язку з тим, що на нерухоме майно боржника накладено арешти по іншим справам.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до ч. 1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з положеннями Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Суд апеляційної інстанції враховував що, дії державного виконавця, його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання з вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені особами, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до виконання виконавчих дій, у встановленому цим Законом порядку.

Слід також зазначити, що згідно з положеннями розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2831/5, наявність арештів (обтяжень) на нерухомому майні, яке реалізоване шляхом продажу на електронних торгах, не є перешкодою для виникнення права власності на це майно та його реєстрації.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що П. 1 постанови № 6 від 07.02.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» встановлено, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з ч. 5 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

У зв`язку з відмовою в переданні арештованого майна на реалізацію для захисту своїх порушених прав 17.10.2018 р. ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця - на 6 день після отримання відповіді про відмову в задоволені заяви про передачу майна на реалізацію. Враховуючи викладене, суд вважає, що скаргу на бездіяльність державного виконавця було подано з дотриманням строку, встановленого ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 449 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Підсумовуючи викладені обставини, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності правильним є висновок суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на приписах закону, та надані позивачем докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, є належними, достовірними та допустимими.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив обставини у справі, надані докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

Посилання автора апеляційної скарги на упередженість судді, та на те, що в порушення ст.. 128 ЦПК України, судом не було дотримано процедури повідомлення сторін а саме позивача про дату та час розгляду проведення судового засідання є необґрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Доводи апеляційної скарги не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, висновок суду першої інстанції ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з матеріалами справи, у зв`язку із чим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційні скарги представника відділу з примусового виконання рішень управління державної виконавчої ГТУЮ в Одеській області та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопаду 2018 року- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11.06. 2019 року.

Головуючий П.М. Черевко

Судді А.І. Дрішлюк

М.М. Драгомерецький