Справа № 22-2289/2008 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 21 Короля О.П.
Доповідач Матківська М. В.
РІШЕННЯ
Апеляційного суду Вінницької області
від 24 листопада 2008 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів : Медяного В.М. , Сопруна В.В.
При секретарі: Торбасюк О.І.
За участю: представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідачів ОСОБА_5
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_6 та їх представника ОСОБА_5
на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 і ОСОБА_6 про визнання договору дарування квартири недійсним, скасування державної реєстрації квартири й стягнення моральної шкоди, -
встановила:
В січні 2007 року ОСОБА_7 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 і ОСОБА_6 про визнання договору дарування квартири недійсним. Свої вимоги мотивувала тим, що її мати ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті вона дізналася, що мати 24.12.2004 року подарувала належну їй на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_1 відповідачам по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_6. Мати багато років важко хворіла, в тому числі і в 2004 році - в період підписання договору дарування; вона була в тяжкому стані, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати. Просила визнати договір дарування недійсним, як такий, що вчинений дарувальницею, яка в момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та не могла ними керувати, а також стягнути із відповідачів 50 000 гр. моральної шкоди. Обґрунтувала спричинення їй моральної шкоди тим, що відповідачі, знаючи, що дарувальниця не усвідомлювала значення своїх дій, підписуючи договір дарування, а вона являється інвалідом 1-ї групи і перебуває у важкому стані, навмисне допустили, щоб вона перенесла стрес, дізнавшись про те, як її обманули уклавши договір дарування, позбавивши права отримати спадщину після смерті матері і не дотримались попередньої домовленості про продаж успадкованої після матері квартири й поділу виручених коштів між її дітьми.
В липні 2008 року позивач доповнила позовні вимоги і просила крім заявлених вимог скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 і ОСОБА_4 на спірну квартиру.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 липня 2008 року позов ОСОБА_7 задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування від 24.12.2004 року АДРЕСА_1 укладений ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_4 і ОСОБА_6.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 і ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 і ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 5000 гр.
Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.09.2008 року стягнуто із ОСОБА_4 і ОСОБА_6 солідарно на користь держави 59 гр. 50 коп. судового збору та на користь ОСОБА_7 30 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_6 та їх представник ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду і направити справу на новий розгляд.
Зазначили, що рішення суду вважають незаконним, необгрунтованим, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; суд визнав встановленими обставини, які не доведені позивачем; висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи; суд неправильно застосував норми матеріального й процесуального права і неправильно оцінив покази свідків.
Представники позивача заперечили апеляційну скаргу, просять її відхилити; вважають, що рішення суду є законним і обгрунтованим й просять його залишити без зміни.
Додаткове рішення суду від 23.09.2008 року не оскаржено. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, являючись матір'ю позивача, мала у власності квартиру АДРЕСА_1. При житті вона 24.12.2004 року подарувала належну їй на праві власності квартиру відповідачам по справі: невістці ОСОБА_4 і онуку ОСОБА_6 Дарувальниця за своїм психічним станом на період підписання договору не могла розуміти значення своїх дій та не могла керувати ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент; коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Так, по справі встановлено, що дарувальниця станом на 24.12.2004 року на час підписання договору дарування квартири виявляла ознаки психічного розладу і за своїм психічним станом була позбавлена здатності усвідомлювати значення своїх дій й керувати ними, що підтверджено показами свідків, допитаних по справі і висновками посмертної судово-психіатричної експертизи - акт № 8 від 12.07.2007 року ( а. с. 98-99) і повторної - акт № 465 від 24.04.2008 року (а. с. 165-169).
За таких обставин суд першої інстанції, виконавши вимоги процесуального закону, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи, дав їм вірну юридичну оцінку, і правильно застосувавши матеріальний закон, прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення позову в частині визнання договору дарування недійсним.
Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними, неістотними і не спростовують висновків суду.
Задовольняючи вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди суд виходив з того, що відповідачі, які знали про психічний стан здоров'я дарувальниці ОСОБА_8, сприяли укладенню нею договору дарування і не повідомили позивача про нього, своїми діями завдали позивачу моральних страждань.
Проте колегія суддів не погоджується із такою позицією суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 225 ЦК України сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.
Виходячи зі змісту цього закону для відшкодування моральної шкоди достатньо встановлення факту, що сторона в момент вчинення правочину знала про те, що інша особа не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Моральна шкода відшкодовується особі, яка за своїм психічним станом на період вчинення такого правочину не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними. Такою особою являється ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1
Крім того, в судовому засіданні позивач не довела той факт, що відповідачі в момент вчинення правочину знали про психічний стан ОСОБА_8 і існування такого факту спростовується матеріалами справи, зокрема поясненнями в судовому засіданні експертів ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які підтвердили, що з першого погляду можна було і не замітити, що хвора страдає на судинну деменцію; нотаріуса ОСОБА_11 про те, що дарувальниця пояснила з яким питанням вона звернулася до нотаріуса, вона чітко виразила чого вона хотіла і розуміла все, що говорила; свідка ОСОБА_12 - сусідки дарувальниці, яка пояснила, що та скаржилася на хворе серце, але на її погляд була цілком психічно здоровою та іншими.
Отже, заявлена ОСОБА_7 позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є безпідставною, не ґрунтується на вимогах закону, а тому до задоволення не підлягає.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо висновки суду не відповідають обставинам справи і судом допущено порушення норм матеріального права.
Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового чи зміни рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_6 і їх представника ОСОБА_5 задоволити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 липня 2008 року в частині стягнення моральної шкоди в сумі 5 000 гр. скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_4 і ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди в сумі 50 000 гр. відмовити.
В решті рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 18 липня 2008 року залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
На рішення може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців.