Справа № 22 - 2836/2008 рік     Головуючий в 1-й інстанції   Максименко О.І.

Категорія   19     Доповідач -   Осіян О.М

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2008 року.     м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого   судді-Осіяна О.М.,

суддів     - Котушенко С.П., Сіромашенко Н.В.,

при секретарі     - Горобець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2007 року за позовом ОСОБА_1, діючого в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про стягнення штрафу та зобов'язання виконати певні дії та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розірвання договору, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розірвання договору, -

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_10 про стягнення штрафу та зобов'язання виконати певні дії.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 09 липня 2004 року між ним, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 було укладено договір про пайову участь в будівництві магазина-салону за адресою АДРЕСА_1.

Згідно розділу 3 договору ОСОБА_6 зобов'язана надати земельну ділянку площею 0, 0535 га, частину магазина-салону, площею 125, 7 кв.м. яка їй належить на праві приватної власності, протягом 10 днів після підписання цього договору. ОСОБА_10 зобов'язаний здійснювати контроль за будівництвом магазин-салону, згідно проекту реконструкції магазина-салону і здати магазин-салон в експлуатацію не пізніше 10 місяців з дня підписання сторонами вказаного договору. Зробити всі необхідні дії по затвердженню у відповідних державних органах технічної документації по будівництву магазина-салону і організації цього будівництва.

Позивач в свою чергу зобов'язаний проводити своєчасне фінансування будівництва об'єкту в порядку передбаченому п.2.4. вказаного договору, згідно якого грошові кошти необхідні для будівництва об'єкту передавати ОСОБА_10 протягом 5 банківських днів після отримання письмової його заяви. Передача грошових коштів повинна здійснюватися за нотаріально засвідченими заявами.

Орієнтовна вартість будівництва об'єкту складала 3 165 102, 5 гривень еквівалентних 595 000 доларів США. Остаточна вартість будівництва об'єкту визначається після його завершення і введення об'єкту в експлуатацію.

За умовами договору (п.2.2.) позивач зобов'язаний був фінансувати будівництво об'єкту на загальну суму 2 101 202, 5 гривень еквівалентних 395 000 доларів США.

Дані зобов'язання ним виконанні в повному обсязі, грошові кошти у розмірі 412 229 доларів США були передані ОСОБА_10 за нотаріально посвідченими заявами. Свої зобов'язання по договору ОСОБА_10 не виконав, станом на 1 серпня 2006 року об'єкт не введений в експлуатацію.

ОСОБА_6 та ОСОБА_10 на запит щодо пояснення причин невчасної здачі об'єкту в експлуатацію, не реагують і всіляко ухиляються від виконання договірних зобов'язань. Неналежним виконанням Відповідачами зобов'язань за договором йому заподіяні значні збитки у вигляді сплати відсотків за договорами позики укладеними з фізичними особами.

Згідно п. 4.3. договору про пайову участь в будівництві у разі не виконання ОСОБА_10 зобов'язань передбачених п.3.2. договору останній сплачує штраф у розмірі 100 гривень за кожен тиждень невиконання зобов'язань, що складає 4 800 грн. згідно наступного розрахунку 48 тижнів х 100 = 4 800 гривень.

Згідно умов договору (розділ 6) збудований та введений в експлуатацію магазин-салон належить сторонам на праві сумісної пайової власності у наступних відсотках:

•   -     ОСОБА_6 10% збудованого об'єкту;

•   -     ОСОБА_10 40% збудованого об'єкту;

-     ОСОБА_1 50% збудованого об'єкту.

Пунктом 1.3. договору ОСОБА_6 зобов'язана протягом 30 днів після здачі магазина-салону в експлуатацію передати у власність ОСОБА_10 40%, та ОСОБА_1 50% збудованого об'єкту.

Вказаний об'єкт в експлуатацію не введений, причини затримки будівництва позивачу не відомі, відповідачі від зустрічей ухиляються, що дає підставу припускати, що відповідачі умисне затягують введення об'єкту в експлуатацію.

Тому позивач просив стягнути із ОСОБА_10 штраф в сумі 4 800 гривень, зобов'язати ОСОБА_10 звернутися до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Дніпропетровської
міської ради про введення в експлуатацію збудованого магазина- салону, зобов'язати ОСОБА_6 після
введення      в      експлуатацію збудованого об'єкту   за       адресою:     м.       Дніпропетровськ,       вул.

Московська, 4 , оформити правовстановчі документи на право     сумісної дольової власності між

ОСОБА_6, ОСОБА_10 та ОСОБА_1 з розподілом часток в натурі: ОСОБА_6 10/100 частин від загальної площі об'єкту, ОСОБА_10 40/100 частин від загальної площі об'єкту, ОСОБА_1 50/100 частин від загальної площі об'єкту.

Під час розгляду справи по суті позивач ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги пред'явивши позов в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та притягнувши в якості співвідповідачів ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також уточнив строки виконання позовних вимог.

ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулися до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 із зустрічним позовом про розірвання договору про пайову участь в будівництві.

В обґрунтування своїх позовних вимог вони посилаються на те, що ОСОБА_1 при виконанні покладених на нього договірних зобов'язань, систематично порушував умови Договору. Згідно п.2.3, п.2.4, п.2.5 Договору, фінансування пайового будівництва ОСОБА_1 здійснюється тільки за письмовими вимогами ОСОБА_10 за виконані будівельні роботи, крім того, фактом підтвердження передачі ОСОБА_1 необхідної суми ОСОБА_10 являється нотаріально засвідчена письмова заява від ОСОБА_10 Незважаючи на це ОСОБА_1 неодноразово не виконував дані умови, а сам укладав усні договори з виконавцями будівельних робіт, оплачував виконані роботи, без відома ОСОБА_10, а лише потім вимогав від ОСОБА_10 виконання п.2.5. договору. За таких умов, вони не мали ніякої можливості зафіксувати дійсно витрачені ОСОБА_1 кошти на будівництво магазину- салону.

Крім того ОСОБА_1 без відома ОСОБА_10, всупереч п.3.2. договору, особисто, взяв на себе поставку будівельних матеріалів, та виконання будівельних робіт шляхом укладення договорів.

Оплату за надані послуги, відповідно цих договорів, ОСОБА_1 здійснив лише частково, що призвело до зупинки запланованих робіт. Ці дії ОСОБА_1 були здійсненні, незважаючи на те, що за умовами п.3.7. договору, придбання будівельних матеріалів покладено на ОСОБА_10 При цьому ОСОБА_1 не надав ОСОБА_10 звітних фінансових документів, які б підтверджували фактично витрачені кошти.

Систематичні порушення ОСОБА_1 пунктів 2.3, 2.4, 2.5, 3.7 умов договору, призвели до фінансової некерованості подальшого будівництва та неможливості виконання п.1.2. договору.

Відповідно до нотаріально посвідчених заяв, від 13 липня 2005 року, 31 жовтня 2005 року, на загальну суму 1026781, 7 грн., ОСОБА_1 передав дані кошти після закінчення строку будівництва передбаченого п. 3.2. договору про пайову участь у будівництві, чим не виконав покладених на нього п.3.6. договору договірних зобов'язань, та не дав змоги ОСОБА_10 своєчасно побудувати магазин - салон. Тому перший етап будівництва магазину - салону з вини ОСОБА_1 не закінчений і до цього часу.

Відповідно до додаткової угоди №2 до договору про пайову участь у будівництві № 1 від 27 серпня 2004р. сторонами було прийняте рішення про будівництво підвального приміщення при магазині - салону за адресою АДРЕСА_1. За цією угодою ОСОБА_1 та ОСОБА_3, взяли на себе фінансування будівництва каркасу підвального приміщення, відповідно додаткового кошторису генпідрядника, а також фінансування переносу електромереж та каналізації в розмірі 53000 грн.

Умови додаткової угоди ОСОБА_1, були виконанні частково, а саме фінансування спорудження каркасу не було взагалі, в зв'язку з чим каркас підвального приміщення збудовано не було. Ці дії призвели до неможливості подальшого будівництва підвального приміщення та своєчасності завершення будівництва в цілому. Тому позивачі вимушені були за свої кошти фінансувати спорудження каркасу.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 безпідставно відмовилися від фінансування будівництва підвального приміщення, у розмірі 142660 грн., що складає 50% вартості будівельно - монтажних робіт.

Не зважаючи на повідомлення від 01.09.2005р., 05.09.2005р. та 07.09.2005р. ОСОБА_1 ігноруючи умови договору, продовжував самовільне будівництво чим порушував п.2.3, п.2.4, п.2.5, п.3.7. договору.

У зв'язку з систематичними порушеннями умов договору будівництво магазину було призупинено.

Після того як відповідачі відмовилися будь - яким чином виконувати умови договору, ними в одностайному порядку було з листопада 2005 року продовжене будівництво салону -магазину за свої кошти.

На підставі викладеного позивачі по зустрічному позову просили суд договір № 1 про пайову участь у будівництві від 9 липня 2004р. розірвати на підставі пункту 4.6. цього договору у зв'язку з систематичним порушенням відповідачами умов цього договору.

07.11.2006 року ОСОБА_6. звернулася до суду з позовом ОСОБА_10, ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_7., ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розірвання договору посилаючись на ті ж самі обставини які були викладенні в позовній заяві ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_7., ОСОБА_11 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2007 року договір про пайову участь у будівництві визнано неукладеним та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про стягнення штрафу та зобов'язання виконати певні дії.

Також відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_11 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розірвання договору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ставить питання про скасування рішення суду, оскільки суд порушив норми матеріального та процесуального права, та не врахував що довірителями передані всі права та обов'язки за договором про дольову участь у будівництві об'єкту нерухомості ОСОБА_1 та ОСОБА_10, а тому повірені на законних підставах підписали всі угоди. Сторонами була досягнута домовленість по всіх необхідних та достатніх умовах договору, а тому відсутність окремих узгоджень не є підставою для визнання всього договору неукладеним. А тому просив скасувати рішення суду та задовольнити його позовні вимоги.

Перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду необхідно частково скасувати із наступних підстав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що укладенням договору про пайову участь у будівництві №1 від 9.07.2004 року та відповідно до частини 1 статті 1000 ЦК України, сторони створили цивільні права та обов'язки. Цей договір є багатостороннім.

Договором доручення на представництво інтересів у пайовому будівництві №2 від 08.07.2004 року ОСОБА_1 уповноважений від імені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 лише на виконання юридичних дій, пов'язаних з представництвом їх інтересів у договорі про пайову участь у

будівництві салону-магазину №1. Причому згідно розділу 2 цього договору зобов'язання ОСОБА_1 полягають лише у поетапному переданні стороні 2 договору №1 грошових коштів від імені довірителів. У разі необхідності отримання додаткових коштів звернутися до довірителів з письмовою вимогою. Згідно розділу 4 договору доручення №2, ОСОБА_1 вправі відступити від умов договору №1 лише у разі, якщо цього вимагають інтереси довірителів та він не міг попередньо запитати довірителів або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит.

Відповідно до статті 1000 ЦК України, у договорі доручення мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному, а згідно ч. 1 статті 1007 ЦК України, довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Тому суд прийшов до висновку що ОСОБА_1 пред'явив позов до інших сторін договору про пайову участь у будівництві №1 від 09.07.2004 року на захист своїх інтересів та інтересів від імені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 не маючи повноважень діяти в інтересах цих осіб.

Суд зазначив, що договором про пайову участь у будівництві №1 від 09.07.2004 року порядок розподілу між учасниками договору передбачених умовами договору штрафних санкцій за невиконання зобов'язань відноситься до істотних умов договору, а оскільки він не визначений, тому суд не знайшов підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення всієї суми штрафу лише на його користь.

Вказавши, що відсутні такі істотні умови договору як: умова про випадок, який може бути підставою звернення сторони 2 до сторони 3 про додаткове фінансування будівництва є істотною умовою договору, оскільки сторони безпосередньо у договорі зазначили про необхідність її існування та погодження, та крім того, під час виконання договору між сторонами виник спір щодо недостатності фінансування, невиконання обов'язків щодо додаткового фінансування, суд вважав що при недосягненні сторонами згоди хоча б за однією із них договір вважається неукладеним, тобто таким який не породив юридичних наслідків. Неукладений договір не може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, тому суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог як по первинному так і по зустрічним позовам, посилаючись при цьому на вимоги ст.ст.628, 638, 1000 ЦК України.

Але із такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони зроблені без врахування обставин у справі та умов договору між сторонами.

Приймаючи рішення суд не врахував, що жодна із сторін не вказала на те, що договір від 09.07.2004 року а також додаткові угоди до нього є неукладеними та не просила визнати їх недійсними.

Кожна сторона обґрунтувала свої позовні вимоги, посилаючись на наявність договору та вказуючи на невиконання протилежною стороною умов договору. Зміст договору не свідчить про те, що сторони не обговорили всіх істотних умов договору та не визначили наслідків невиконання цього договору.

Укладаючи договір сторони передбачили всі істотні умови, а також вказали, що метою підписання договору є зведення об'єкту нерухомого майна, який на теперішній час незакінчений будівництвом.

Таким чином умови договору відповідають вимогам ст.ст. 628, 638, 1130, 1131  ЦК України.

Беручи до уваги умови договору про пайову участь у будівництві №1 від 09.07.2004 року, а також додаткові угоди №1 від 09.07.2004 року та №2 від 25 і 27 серпня 2004 року, а також надані сторонами докази колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити позов ОСОБА_1, оскільки його вимоги грунтуються на умовах договору, не суперечать йому та вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1 виконав умови п.п.2.2 договору щодо фінансування будівництва у розмірі 3 165 102, 5 гривень, що підтверджено відповідними заявами ОСОБА_10 про отримання цієї суми частинами.

Оскільки п.2.9 договору передбачено, що у разі недостатності цієї суми для закінчення будівництва сторона 2, яку представляє ОСОБА_10, здійснює подальше фінансування за свій рахунок, а п.3.2. договору передбачено, що сторона ОСОБА_10 зобов'язана якісно побудувати магазин-салон та здати його в експлуатацію, то є всі підстави для висновку про те, що сторона 2 ухиляється закінчити будівництво та ввести об'єкт у експлуатацію.

Тому відповідно до обставин справи, об'єму незавершеного будівництва, колегія суддів вважає за можливе зобов'язати сторону 2 - ОСОБА_7., ОСОБА_8 (на теперішній час ОСОБА_8.), ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_11 закінчити будівництво об'єкту нерухомості поАДРЕСА_1 та здійснити всі необхідні дії по здачі цього об'єкта нерухомості в експлуатацію, протятом 4 місяців із моменту набрання законної сили рішенням суду, відповідно до вимог ст.525 ЦК України та "Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1243 від 22 вересня 2004 року.

Також сторона 2 прострочила виконання свого зобов'язання, передбаченого п.4.3 договору, а тому обгрунтованими є вимоги ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_10 суми штрафу за 48 неділь і розрахунку 100 гривень за неділю, що становить 4800 гривень і відповідає умовам договору та вимогам ст.62 ЦК України.

Разом із тим, рішення суду в частині незадоволення позовних вимог ОСОБА_10 та ОСОБА_6 правильним, оскільки вони вимагали розірвання договору, який не виконувався із вини самого ОСОБА_10 та осіб, яких він представляв у договорі.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача ОСОБА_6 оформити правовстановлюючі документи про право спільної сумісної власності на магазин-салон по вул.  Московській, 4 з розподілом часток в натурі є передчасно заявленими, оскільки оформлення документів та реєстрація прав власності проводяться на підставі незаборонених законом угод. Крім того, як пояснили сторони судом першої інстанції зупинена провадженням інша цивільна справа за позовом ОСОБА_1 про визнання за ним права власності до розгляду цієї справи.

Керуючись ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2007 року скасувати частково.

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 закінчити будівництво об'єкту нерухомості по АДРЕСА_1 та здійснити всі необхідні дії по здачі цього об'єкта нерухомості в експлуатацію, протягом 4 місяців із моменту набрання законної сили рішенням суду.

Стягнути із ОСОБА_7 суму штрафу 4 800 гривень на користь ОСОБА_1.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців із моменту проголошення.