Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22ц/2576 Головуючий у суді 1-ої інстанції Головня В.П.
Категорія 30 Суддя-доповідач Забродський М. І
УХВАЛА
Іменем України
25 грудня 2008 року колегія суддів цивільної палати апеляційного суду Житомирської області
в складі: головуючого - судді: Забродського М. І. суддів: Миніч Т.І., Заполовського В.Й. при секретарі судового засідання Никончук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційні скарги ОСОБА_3 і Товариства з обмеженою відповідальністю „Баранівський фарфоровий завод" на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2008 року,
у цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Баранівський фарфоровий завод" про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням , -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2008 року представник позивача звернувся з вказаним позовом до відповідача та просив стягнути з останнього 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначав, що ОСОБА_3 працювала у відповідача формувальником в капсульному цеху 21 рік та отримала професійне захворювання. Рішенням МСЕК їй встановлено 25% втрати професійної працездатності і третю групу інвалідності.
У зв'язку захворюванням вона весь час відчуває фізичну біль, постійно змушена звертатися за медичною допомогою, що потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Тому просила її вимоги задовольнити в повному обсязі.
Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „ Баранівський фарфоровий завод" на користь ОСОБА_3 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її вимоги. Вважає, що висновок суду не відповідає матеріалам справи та висновку лікарсько-експертної комісії, який вказує на супутні хвороби, що виникають завдяки основній хворобі - пневмоконіозу. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю „Баранівський фарфоровий завод" просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає, що воно постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зокрема в матеріалах справи відсутній акт розслідування професійного захворювання і він підприємством не складався. Судом безпідставно взято до уваги акт розслідування хронічного професійного захворювання, складений комісією Баранівської державної санітарно-епідеміологічної служби, оскільки вона не мала права на його складання. Крім того суд в порушення ст. 9 Закону України „Про охорону праці", яка покладає обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров'я у процесі трудової діяльності на Фонд соціального страхування від нещасних випадків, стягнув моральну шкоду з підприємства.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 працювала формувальником у капсульному цеху ТОВ „Баранівський фарфоровий завод"(а.с. 7) із шкідливими умовами праці внаслідок чого отримала хронічне захворювання.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1112 від 25 серпня 2004 року, затверджено Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. Згідно п. 75 цього порядку передбачено, що спеціалізованими лікувально-профілактичними закладами стосовно кожного хворого складається повідомлення за формою П-3. Протягом трьох діб після встановлення діагнозу таке повідомлення надсилається роботодавцю та керівнику підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання, установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує це підприємство, робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.
Таке повідомлення Інститутом медицини праці АМН України від 1 жовтня 2007 року направлено відповідачу (а.с. 9). З його змісту вбачається, що ОСОБА_3. хворіє на пневмоконіоз ускладнений хронічним бронхітом. Це захворювання є професійне.
Висновком санітарно-гігієнічних умов праці позивача, який затверджений головним державним санітарним лікарем Баранівського району 27 липня 2007 року, встановлено, що умови та характер праці ОСОБА_3 відносяться до 3 класу З ступеня, робоче місце слід рахувати зі шкідливими і важкими умовами праці(а.с. 15-18).
4 вересня 2007 року складений акт розслідування хронічного професійного захворювання, який затверджений також головним державним санітарним лікарем Баранівського району(а.с. 12-14). З його змісту вбачається, що професійне захворювання у позивача виникло внаслідок неефективної системи вентиляції. Причиною професійного захворювання є довготривала дія пилу фіброгенної дії-13.2 мг/мЗ при нормативному значенні (ГДК) 2.0 мг/мЗ.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Баранівський фарфоровий завод" направив позивачку на МСЕК для визначення відсотка втрати працездатності, заподіяної їй ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання(а.с. 8).
Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 29 листопада 2007 року стверджується, що ОСОБА_3 встановлено 25% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності загального захворювання(а.с. 4).
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав, що ОСОБА_3 отримала професійне захворювання з вини ТОВ „Баранівський фарфоровий завод".
Відповідно до ст. 153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні нешкідливі умови праці.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України визначено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. ст. 21.28, 31, 32, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" постановою №269 відділення ВД ФСНВ у Баранівському районі від 20 грудня 2007 року ОСОБА_3 призначено одноразову допомогу у розмірі 34080.00 грн. та 489.95 грн. щомісячну грошову суму, яка компенсує відповідну частину втраченого заробітку.
Згідно з розділом 11 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 28 грудня 2007 року ) відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди має бути покладений на ТОВ „Баранівський фарфоровий завод", оскільки саме з вини підприємства не були створені належні, безпечні та нешкідливі умови праці позивачу. Визначений судом розмір моральної шкоди відповідає обсягу, характеру та тривалості страждань ОСОБА_3
Суд повно з'ясував обставини справи, перевірив доводи сторін та виніс законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 209, 304, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_3 і Товариства з обмеженою відповідальністю „Баранівський фарфоровий завод" - відхилити.
Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.