Судове рішення #7961646

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-7533    

Головуючий в 1 інстанції - Шостак О.О.

Доповідач - Білич І.М.

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2008року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м.  Києва в складі:

головуючого:     Білич І.М.

суддів:     Євтушенко О.І.,  Котули Л.Г.

при секретарі:     Тороп Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 що діє у інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.  Києва від 06 травня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3,  КП УЖГ Шевченківського районної у м.  Києві ради  Шевченківської районної у м.  Києві державної адміністрації про зміну договору найму жилого приміщення.

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 ,  ОСОБА_2 до ОСОБА_4 ,  Шевченківського РУГУ МВС України в м.  Києві ,  третя особа : КП УЖГ Шевченківської районної в м.  Києві ради про визнання таким ,  що втратив право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації.

встановила:

У грудні 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом.  Мотивуючи свою вимогу тим ,  що у січні 1998 року було розірвано шлюб з відповідачем по справі. Після розірвання шлюбу дружина зі своїм сином проживають у кімнаті 14.80 кв.м. ,  а він зі своїми синами займає кімнату 15,  30 кв.м.  Виходячи з того , що фактично між сторонами склався відповідний порядок користування ,  просив задовольнити його вимоги.

У ході судового розгляду відповідачі по справі звернулися до суду з зустрічним позовом ,  посилаючись на те ,  що відповідач по справі без поважних на те причин не проживає у спірній квартирі з січня 1997 року,  особистих речей не має ,  витрати по утриманню житла не несе ,  місце його фактичного знаходження їм не відоме.

Рішенням Шевченківського районного суду м.  Києва від 06 травня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні заявлених вимог про визнання ОСОБА_4 таким що втратив право користування жилим приміщенням.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено . Змінено договір найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 ум.  Києві та виділено у користування ОСОБА_4 з неповнолітніми дітьми ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 - кімнату розміром 15, 3 кв.м

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виділено кімнату розміром 14, 8 кв.м.

Всі інші підсобні приміщення цієї квартири залишено у загальному користуванні.

Не погодившись з даним рішенням суду представник відповідачів подав апеляційну скаргу. Де ставив питання про скасування рішення районного суду та постановления нового ,  задоволення заявлених вимог про визнання позивача по справі таким що втратив право користування   спірним жилим приміщенням та зняття його з реєстрації. Мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Апелянти у судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу ,  просили її задовольнити.

ОСОБА_4 . та його представник у судовому засіданні не визнав подану апеляційну скаргу ,  заперечує проти його задоволення.

КП УЖГ Шевченківського районної у м.  Києві ради ,  Шевченківська районна у м.  Києві державна адміністрація повідомлялися належним чином про день і час розгляду справи ,  поважність причин неявки до суду не повідомили.

Заслухавши доповідь судді,  пояснення учасників що з'явилися у судове засідання,  перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг ,  колегія суддів вважає ,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено ,  що 22 квітня 1992 року ОСОБА_4 було видано ордер на право зайняття в порядку обміну жилого приміщення кімнату 14, 8 кв.м в комунальній квартирі за адресою АДРЕСА_2.

02.02.1994 року Розпорядженням представника Президента України № 66 ОСОБА_4 Було приєднано вільну кімнату площею 15, 3 кв.м.  в зазначеній вище комунальній квартирі.

22 січня 1998 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було розірвано.

Відмовляючи ОСОБА_3 та ОСОБА_2В у задоволенні заявлених позовних вимог про визнання ОСОБА_4 таким що втратив право користування спірним житловим приміщенням ,  районний суд виходив з того ,  що не було надано доказів того ,  що відповідач без поважних на те причин не проживає у спірній квартирі з 1997 року .

Судом встановлено ,  підтверджено матеріалами справи ,  що ОСОБА_4 із-за склавшихся відносин між відповідачами по справі залишив спірне житлове приміщення. При цьому протягом 1997 -1999 років він звертався до відповідної житлової контори з заявами у яких повідомляв поважність причин свого не проживання. У подальшому ,  починаючи з травня 2000 року за родом своєї діяльності він тимчасово був направлений на пасторське служіння до м.  Кривий Ріг. При цьому періодично сплачуючи кошти за надані комунальні послуги. Здійснив також реєстрацію двох неповнолітніх дітей. Отже ,  виконував обов'язки ,  що випливають з договору найму жилого приміщення. Відповідачі по справі змінили у 2001 році вхідні двері не надавши при цьому ключів відповідачу. Таким чином позбавили його можливості користуватися спірним житловим приміщенням.

За таких обставин ,  розглядаючи спір у частині відмови у задоволенні зустрічного позову ,  судова колегія вважає ,  що районний суд повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі ,  надані сторонами докази ,  правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

У той же час ,  задовольняючи вимоги ОСОБА_4 про зміну договору найму житлового приміщення та закріплюючи за сторонами по справі кімнати ,  районний суд виходив з того ,  що між сторонами склався порядок користування спірним приміщенням за варіантом запропонованим позивачем.  Саме за цим варіантом не порушуються права сторін та враховуються інтереси неповнолітніх дітей.

Однак ,  погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

У відповідності до вимог  ст. . 104 ЖК України суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ житлового приміщення ,  якщо жилу площу ,  що припадає на нього ( або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням ) ,  може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення ,  яке складається з однієї або кількох кімнат. Розмір якого не менше встановленого для надання одній особі.

При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване приміщення розміром меншим за жилу площу ,  що припадає на нього. Однак поділ не може бути допущений ,  коли це призведе до штучного погіршення житлових умов позивача і викличе необхідність постановки його на квартирний облік як такого ,  що потребує поліпшення житлових умов.

Судом було встановлено ,  що у спірній квартирі зареєстровано 5 осіб ,  частка кожного із них складає - 6, 02 кв.м (30, 1 х 5 = 6, 02 кв.м ) ,  що є меншою ніж встановлений розмір забезпечення для надання одній особі.

Між тим ,  районний суд при виділі зазначених вище кімнат позивачу та відповідачам по справі ,  дані обставини не врахував. Та не взяв до уваги той факт ,  що закріплена судовим рішенням зміна договору найму спірного житлового приміщення призвела до штучного погіршення житлових умов сторін по справі та тягне за собою постановки на квартирний облік осіб як таких що потребують поліпшення житлових умов.

Слід також зазначити ,  що при визначеному судом порядку встановленому рішенням районного суду в одній кімнаті змушені будуть проживати матір з сином якому більше ніж 20 років.

Не знайшли свого підтвердження також обставини зазначені у судовому рішення ,  а саме ,  що між сторонами склався певний порядок користування кімнатами ,  що дало підстави суду його закріпити. Так як ,  суд відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ,  прийшов до висновку ,  що позивач з поважних причин не міг користуватися квартирою починаючи з 1997 року.

З урахуванням вищевикладеного ,  судова колегія вважає ,  що вирішуючи спір у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3  районний суд неправильно застосував норми матеріального права. У зв'язку з чим постановлене судове рішення і цій частині підлягає скасуванню.

Враховуючи те,  що судом першої інстанції та апеляційним судбм з'ясовані і витребувані всі необхідні матеріали по справі і з урахуванням діючих норм права,  апеляційний суд вважає можливим постановити нове рішення. Враховуючи обставини по справі апеляційний суд приходить до висновку,  що вимоги позивача не грунтуються на законі,  а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись  ст.  ст.  303,  304,  305,  307,  309,  313 -315, 317 ЦПК України ,  колегія суддів , -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м.  Києва від 06 травня 2008 року скасувати в частині задоволення вимог ОСОБА_4 про зміну договору найму жилого приміщення,  та постановити нове наступного змісту.

Відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про зміну договору найму жилого приміщення.

У іншій частині рішення Шевченківського районного суду м.  Києва від 06 травня 2008 року залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення. Може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація