АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22 -2813/2008 р. Категорія:45 Головуючий в першій інстанції: Федчишен С. А.
Доповідач: Якута О.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 грудня 2008 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої: Якути О.І.
Суддів: Міхасішина І.В., Щолокової О.В.
При секретарі: Яблонській І.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та розподіл майна подружжя, -
встановила:
В вересні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та розподіл майна подружжя. В позові вказувала, що 14 вересня 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 137. Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка перебуває на утриманні позивачки та проживає разом з нею. З 24 лютого 2008 року шлюбні відносини між сторонами фактично припинено. Під час спільного проживання сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу. Зважаючи на те, що відповідач не бере участі в утриманні дитини і донька проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні, ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності на 3/4 квартири АДРЕСА_1 та задоволити решту позовних вимог в повному обсязі.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 листопада 2008 року позов задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, зареєстрований 14 вересня 2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 137.
Стягнуто з ОСОБА_2 17 гривень державного мита в дохід місцевого бюджету, ОСОБА_3 від сплати державного мита звільнено.
Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Немирів, Вінницької області, проживаючого в квартирі АДРЕСА_1на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 всіх видів заробітку відповідача, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.08.2008 року і до повноліття дитини.
Розподілено майно подружжя та виділено ОСОБА_3 на праві власності 3/4 частини квартириАДРЕСА_1, стінку меблеву - 2100 гривень, телевізор - 900 гривень, ноутбук - 3500 гривень, кухонний куточок - 1400 гривень, прихожу
• - 1950 гривень, мікрохвильову піч - 450 гривень та кухонний комбайн - 750 гривень, ОСОБА_5 виділено 1/4 частину квартириАДРЕСА_1, крісло 2 шт. - 1000 гривень, диван
• - 950 гривень, телевізор - 2300 гривень, цифровий фотоапарат - 1500 гривень, домашній кінотеатр - 1000 гривень, відеомагнітофон - 550 гривень, музичний центр - 900 гривень, пральну машину - 1350 гривень, авто магнітолу - 700 гривень, авто сигналізацію - 600 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 559 гривень у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 30 гривень по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині поділу квартири АДРЕСА_1 та ухвалення нового рішення в цій частині про розподіл між сторонами спірної квартири в рівних частках, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення.
Колегія суддів перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, вирішуючи спір між сторонами з приводу поділу квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з положень ч. 2 ст. 70 Сімейного Кодексу України та дійшов висновку про необхідність збільшення частки майна дружини. Проте такий висновок суду колегія суддів вважає неправильним та необгрунтованим з наступних мотивів.
Згідно із ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 вересня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 137 (а. с. 34).
В період перебування в шлюбі сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 10 червня 2004 року, укладеного між сторонами та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу (а. с. 13).
Згідно п. 1 вказаного Договору продавець - ОСОБА_6 передає, а покупці - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 приймають у власність в рівних частинах кожний квартиру АДРЕСА_1.
Таким чином, спірна квартира подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_2 набута під час шлюбу і є спільною сумісною власністю.
Оскільки виник спір з приводу розподілу спірного майна, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 70 СК України частки майна сторін є рівними.
Таким чином, місцевий суд безпідставно відступив від засад рівності часток подружжя та необгрунтовано визнав за позивачкою ОСОБА_3 право власності на 3/4 частки квартири АДРЕСА_1, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 307, 309, 316 , 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 05 листопада 2008 року в частині поділу квартири АДРЕСА_1 скасувати.
Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову в частині визнання за нею права власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення - залишити без змін.
Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення до Верховного Суду України.