Справа № 22-4084/2008 рік     Головуючий в 1-й інстанції  Горбенко H.B.

Категорія 46     Доповідач -  Осіян О.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«30» липня 2008 року.     м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області   в складі:

головуючого   судді - Осіяна О.М.,

суддів     - Котушенко С.П., Сіромашенко Н.В.,

при секретарі          - Горобець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2008 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дитини, -

встановила:

У грудні 2005 року позивач звернувся до суду із позовом про звільнення від сплати аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дитини. В обґрунтування позову посилався на те, що рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2007 року він разом із колишньою дружиною ОСОБА_3 позбавлений батьківських прав у відношенні неповнолітнього ОСОБА_4, 1992 року народження, із нього стягуються аліменти на користь опікуна ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку на утримання неповнолітнього ОСОБА_4, 1992 року народження.

На момент звернення до суду його середньомісячний заробіток складає 1267, 57 гривень, інших видів доходів він не має. Його доходів недостатньо на утримання сім'ї. Він має ще одного неповнолітнього сина, 1993 року народження, який знаходиться на його утриманні та часто хворіє, перебуває на диспансерному обліку. Сам позивач також хворіє і перебуває на диспансерному обліку. На його утриманні також знаходяться батьки, які є пенсіонерами, а його батько є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС і також хворіє та перебуває на диспансерному обліку. Оскільки, заробітної плати недостатньо для утримання сім'ї, тому він просив звільнити від сплати аліментів.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати аліментів, які стягуються на утримання неповнолітньої дитини відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування скарги посилається на те, що при розірванні шлюбу із колишньою дружиною у 2003 році було визначено місце проживання дітей, при цьому ОСОБА_4, 1992 року народження залишився проживати із дружиною, а другий син ОСОБА_5,  1993 року

залишився проживати із ним. Розмір його доходів після всіх відрахувань складає 550 гривень на нього та сина, чого недостатньо для утримання сім'ї, надання допомоги батькам із врахуванням захворювань всіх членів сім'ї. Дохід сім'ї відповідачки значно вищий, а матеріальне становище її значно краще, що ставить їх в нерівні умови.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду необхідно залишити без змін із наступних підстав.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2003 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Неповнолітнього сина ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено проживати із матір'ю, а неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 залишено проживати із батьком.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2007 року він разом із колишньою дружиною ОСОБА_3 позбавлений батьківських прав у відношенні неповнолітнього ОСОБА_4, 1992 року народження, із нього стягуються аліменти на користь опікуна ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку на утримання неповнолітнього ОСОБА_4, але не менше 30% прожиткового мінімуму громадян щомісячно, до повноліття дитини.

За таких обставин, відмовляючи у задоволенні позову суд посилався на те, що звільнення від сплати аліментів позивача позбавить права відповідачки на отримання державної допомоги або пенсії на користь дитини, а тому із врахуванням інтересів дитини суд відмовив позивачу у задоволенні позову.

Як вбачається із матеріалів справи позивач проживає у АДРЕСА_1 разом із неповнолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4. Хоча позивач та його син знаходяться на диспансерному обліку та потребують постійного прийому медикаментів, і середній заробіток позивача за місяць складає 1 267, 57 гривень. Але ці обставини не є підставою для звільнення позивача від сплати аліментів, оскільки норми СК України не передбачають можливості звільнення батьків від обов'язку сплачувати аліменти на утримання дітей.

Сам же позивач посилався на ст.273 СК України , яка регулює можливість звільнення від сплати аліментів інших членів сім'ї та родичів, але не батьків.

В зв'язку із чим апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців із моменту проголошення.