АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2540/08 р.     Судця 1-ої інстанції: Бойко В.М.

Категорія 24     Доповідач:   Сопрун В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 листопада 2008 року     м.  Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої: Матківської М. В.,

суддів: Медяного В.М. ,  Сопруна В.В.,

при секретарі Торбасюк О.І.,

за участю сторін по справі,  ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 жовтня 2008 року по цивільні справі за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_4,  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, -

встановила:

У травні 2008 року комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4,  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 жовтня 2008 року позов задоволено,  стягнуто солідарно на користь позивача з відповідачів борг за спожиту теплову енергію в сумі 3168 гривень 70 копійок,  втрати від інфляції за весь час прострочення оплати в сумі 550 гривень 01 копійки,  3% річних в сумі 93 гривень 22 копійок,  витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в сумі ЗО гривень та 51 гривню судового збору.

Не погодившись з ухвалою суду,  ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 жовтня 2008 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції на новий судовий розгляд в іншому складі суду,  оскільки вважає,  що дане рішення постановлене з порушенням норм процесуального права,  а також вказав,  що оскільки він на протязі шести років,  починаючи 2001 року по 2006 рік   в квартирі АДРЕСА_1,  що в м.  Вінниця не проживав,  то він не зобов'язаний сплачувати послуги за спожиту теплову енергію.

Колегія суддів,  заслухавши доповідача,  проаналізувавши доводи апелянта пояснення учасників розгляду,  дослідивши матеріали справи,  вважає,  що апеляційна скарга на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 жовтня 2008 року підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив,  що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживають в АДРЕСА_1  вони є споживачами централізованого опалення,  за яке зобов'язані вносити відповідну плату,  проте цього зобов'язання не виконують в результаті чого виник борг в сумі 3168, 70 гривень за період з вересня 2005 року по квітень 2008 року.

ОСОБА_1 оскаржив рішення суду в частині розміру стягненого боргу,  оскільки як пояснив в судовому засіданні,  він почав проживати за вищевказаною адресою з вересня 2007 року і вважає,  що саме з цього періоду йому слід сплачувати комунальні послуги.

Відповідно до ч. 1  ст. 303 ЦПК  України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до  ст. . 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення,  яким суд,  виконавши всі вимоги цивільного судочинства,  вирішив справу згідно із законом.  Обґрунтованим є рішення,  ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин,  на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,  підтверджених тими доказами,  які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п.1, п.5, п.10,   ст. 20,  ч.1 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки. Про це зобов'язує  ст. 24 Закону України «Про теплопостачання»,   ст. 29 п.3 Правил надання послуг з централізованого опалення,  постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

По справі встановлено,  такими споживачами є відповідачі по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_1,  які зобов'язані оплачувати надані послуги з централізованого опалення.

Рішенням суду з них солідарно стягнуто борг за спожиту теплову енергію в сумі 3168 гривень 70 копійок,  втрати від інфляції за весь час прострочення оплати в сумі 550 гривень 01 копійки,  3% річних в сумі 93 гривень 22 копійок,  витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень та 51 гривню судового збору.

Однак колегія суддів,  вважає,  що таке рішення суду підлягає зміні,  оскільки,  суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_5,  хоча він «Хілінський»,  заборгованість за період з вересня 2005 року по квітень 2008 року,  хоча останній почав проживати в АДРЕСА_1,  вересня 2007 року,  що підтверджується оборотною відомістю (а.с.  8).

Таким чином,  колегія суддів рахує,  що в період з вересня 2005 року по вересень 2007 року   витрати по сплаті комунальних послуг повинна нести тільки ОСОБА_4,  а починаючи вересня 2007 року по квітень 2008 року,  відповідачі обоє - солідарно.

Відповідно до частини 2  ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

На підставі наведеного та керуючись  ст.   ст.  303,  304,  307,  313-315,  317,  319 ЦПК України,  колегія суддів , -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 жовтня 2008 року по цивільні справі за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_4,  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію - змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»,  (п/р260371034,  ВФ ВАТ «Кредитпромбанк»,  МФО 302623,  ЄДРПОУ 33126849),  борг за спожиту теплову енергію в сумі 2074, 26 гривень,  3% річних в сумі 56.51 гривень,  втрат від інфляції за весь час прострочення оплати в сумі 250, 81 гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»,  (п/р260371034,  ВФ ВАТ «Кредитпромбанк»,  МФО 302623,  ЄДРПОУ 33126849),  борг за спожиту теплову енергію в сумі 1094, 44 гривень,  3% річних в сумі 36, 71 гривень,  втрат від інфляції за весь час прострочення оплати в сумі 299, 20 гривень,  витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень,  та 51 гривню судового збору на користь держави.

Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку на протязі двох місяців до Верховного Суду України.