Справа № 22-Ц-4408/2008 р. Головуючий в суді І інстанції Бугіль В.В.
Категорія 01, 37 Доповідач в суді II інстанції Сліпченко О.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Лащенка В. Д.,
суддів Корзаченко І.Ф., Сліпченка О.І.,
при секретарі Терех Т. В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 19 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, -
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2008 року позивач ОСОБА_3 звернувся з даним позовом, який обґрунтовував тим, що 29.07.1998 р. помер його дід - ОСОБА_9. Після його смерті відкрилася спадщина в вигляді 1/2 частини АДРЕСА_1. Він є спадкоємцем за заповітом, Вважає, що прийняв спадщину, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, але з заявою до нотаріальної контори він не звертався, оскільки на момент смерті діда він був малолітнім.
Просив встановити факт прийняття ним спадщини після смерті діда та визнати за ним право власності на 1/2 частину вказаного будинку та на земельну, що належала померлому ОСОБА_9
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 19 вересня 2008 року в задоволені позову відмовлено.
У своїй апеляційних скаргах апелянти просять вказане судове рішення скасувати у зв'язку з неповнотою з'ясування судом обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права і по суті вимог ухвалити нове рішення, яким задоволити вимоги позивача.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглядаючи позовні вимоги, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, які склались між ними і дійшов до обгрунтованого висновку про те, що:
- позивач дізнався про заповіт малолітнім, коли його інтереси представляла мати, -
ОСОБА_7, яка після смерті батька. - ОСОБА_9 , звернулася до нотаріальної контори з
заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом та зазначила в ній, що
інших спадкоємців не має, хоча знала про існування заповіту;
- суд першої інстанції також правильно вважав, що права порушено з моменту набуття
дієздатності, коли йому виповнилось 18 років - 23 жовтня 2003 року;
- доводів про зупинення чи перерив строків позовної давності позивачем не надано.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦК України в редакції 1963 року, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
ст. ст. 261 та 267 ЦК України в редакції 2003 року зазначають, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого право або про особу, яка його порушила.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, в відповідач заявив клопотання про застосування судом позовної давності.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно діяв в цій частині, відповідно до вимог вищенаведених норм та до вимог п. 6 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України 2003 р.
Доводи апелянтів про те, що вирішуючи справу, суд першої інстанції помилково не застосував норми ЦК України 2003 p., що набрав чинності з 01.01.2004 р, а саме, -1268 ЦК України, відповідно до якої, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважається такими, що прийняли спадщину, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до вимог п. 4 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України 2003 р. - Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини щодо прийняття спадщини виникли у 1998 році, а повну дієздатність позивач має з 23 жовтня 2003 року, тобто до набрання 01.01.2004 р. чинності ЦК України 2003 p., а тому ці правовідносини регулюються нормами ЦК УРСР 1963 р. та відповідно вищенаведена норма закону не може бути застосовано.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Враховуючи викладене та те, що рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права та обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 19-вересня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.