Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11 - 704 / 2008
Головуючий у суді 1-ої інстанції Покатілов О.Б.
Категорія ст. ст. 191 ч.5, 209 ч3, 212 ч.3, 364 ч.2 та 366 ч.2 КК України
Доповідач у суді 2-ої інстанції Яковлєв С. В.
УХВАЛА
Іменем України
25 листопада 2008 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Яковлева С. В.,
суддів Гузовського О.Г. і Слісарчука Я.А.,
з участю
прокурора Глазунова С. В.,
захисників - адвокатів ОСОБА_4 і ОСОБА_5
та підсудного ОСОБА_6,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією прокурора Глазунова СВ., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Любарського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2008 року.
Цією постановою суду кримінальну справу про обвинувачення :
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Коростеня Житомирської області, громадянина України, з вищою освітою, працювавшого директором ПП „Тотус", а на теперішній час працюючий менеджером „Полісся-продторг", одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрованого в АДРЕСА_1, фактично проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого, за ст. ст. 191 ч.5, 209 ч.3, 212 ч.3, 364 ч.2 та 366 ч.2 КК України,
та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця села Старочуднівська Гута Дзержинського району Житомирської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, працюючого директором Дитячої спортивної школи, одруженого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_3, раніше не судимого, за ст. ст. 364 ч.2, 366 ч.2 КК України повернуто прокурору Житомирської області на додаткове розслідування.
Відповідно до постанови суду першої інстанції ОСОБА_6 досудовим слідством обвинувачується в тому, що він відповідно до наказу № 1 засновника приватного підприємства „Тотус" (далі ПП „Тотус") від 01 липня 2000 року, працюючи на посаді директора ПП „Тотус", яке розташоване за юридичною адресою - м. Коростень Житомирської обл. вул. Жовтнева, 141, що зареєстроване рішенням виконавчого комітету Коростенської міської ради від 19 травня 2000 року за № 064 та 01 червня 2000 року як платник податку на додану вартість в Коростенській ОДПІ, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 09332509, присвоєно індивідуальний податковий номер юридичної особи № 309128806093, у зв'язку з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій за займаною посадою, здійснюючи керівництво діяльністю працівників ПП „Тотус" та розпоряджаючись майном вказаного підприємства, а також, відповідно до ст. 6 Статуту ПП „Тотус" являвся службовою особою підприємства, на яку згідно чинного законодавства України покладено відповідальність за організацію та здійснення контролю за правильністю обчислення та своєчасністю сплати податків, зборів інших обов'язкових платежів до бюджетів та ведення господарської діяльності від імені підприємства протягом 2003 року скоїв ряд службових злочинів при наступних обставинах.
Так, на початку 2003 року директору ПП „Тотус" ОСОБА_6 стало відомо про те, що дочірнім підприємством „Романівське скло" відкритого акціонерного товариства „Романівський склозавод", (далі ДП „Романівське скло") планується встановлення та введення в експлуатацію нової лінії по виробництву простого безбарвного скла, яка може бути поставлена Українською державною інноваційною компанією м. Київ (далі - УДІК) для ДП „Романівське скло" на умовах фінансового лізингу, за наявності продавця такої лінії. Не маючи у власності самої лінії та коштів на її придбання, ОСОБА_6, переслідуючи мету заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем, вирішив вийти з пропозицією до УДІК щодо забезпечення поставки лінії по виробництву простого безбарвного скла від ПП „Тотус".
Реалізовуючи свій злочинний намір на заволодіння грошовими коштами УДІК, 23 травня 2003 року ОСОБА_6 уклав договір купівлі-продажу № 4і з УДІК в особі голови правління ОСОБА_8, зобов'язавшись поставити в смт. Дзержинськ (на даний час - смт. Романів) Житомирської обл. та передати у власність УДІК лінію по виробництву простого безбарвного скла, яка складається з :
• - лінії автоматизованого приготування та внесення шихти з системою контролю основних показників сировини - 1 шт. вартістю 101.554, 00 грн.;
• - комплексу по виробництву склопосуду з системою контролю технологічних параметрів скломаси та якості згорання газу - 1 шт. вартістю 1.482.626, 00 грн.;
• - лінії по виробництву кисню - 1 шт. вартістю 156.430, 00 грн.;
• - лінії по виробництву коробок з гофрокартону - 1 шт. вартістю 126.390, 00 грн..
Загальна вартість товару за даним договором становила 1.867.000, 00 грн..
На виконання предмету договору 02 червня 2003 року УДІК було перераховано кошти в сумі 1.867.000, 00 грн. згідно платіжного доручення № 4109 на рахунок ПП „Тотус" № 260043141901 в ЖФ АБ „Енергобанк" м. Житомира.
Отримавши кошти відУДІК, ОСОБА_6, не маючи у власному
розпорядженні готової лінії по виробництву простого безбарвного скла, переслідуючи мету на привласнення державних коштів, частину отриманих грошових коштів в сумі 1.294.022, 00 грн. витратив на проектування, будівництво та монтаж окремих складових частин лінії по виробництву простого безбарвного скла, а частину - 572.978, 00грн., привласнив шляхом зловживання службовим становищем за наступних обставин.
Так, ОСОБА_6, достовірно знаючи, що лінія до виробництву кисню вартістю 156.430, 00 грн. та лінія по виробництву коробок з гофрокартону вартістю 126.390, 00 грн. є в наявності на території ДП „Романівське скло" і в разі необхідності їх можна представити для огляду членам комісії від УДІК, як такі, що являються його власністю і можуть бути продані відповідно до договору № 4і від 23 травня 2003 року, не маючи наміру їх купувати та витрачати у зв'язку з цим кошти, незаконно заволодів грошовими коштами в сумі 282.820, 00 грн., що включають в себе вартість лінії по виробництву кисню та вартість лінії по виробництву коробок з гофрокартону.
При цьому, з метою маскування своїх злочинних дій по заволодінню коштами УДІК і надання своїм діям законного вигляду в частині понесених витрат на придбання лінії по виробництву коробок з гофрокартону, ОСОБА_6, використовуючи своє службове становище, умисно вніс до бухгалтерських документів ПП „Тотус" завідомо неправдиві дані щодо оприбуткування на баланс підприємства обладнання, а саме : картонорізальної машини „КГ 400000", проволокошвейної машини „ЗТПШ-70С" та проволокошвейної машини „ТШК-1" нібито отриманих від приватного підприємця ОСОБА_9, а також оприбуткування стрічкового пресу „ЛП 2000В", нібито отриманого від приватного підприємця ОСОБА_10.
Для того щоб оприбуткувати зазначене обладнання в ПП „Тотус" ОСОБА_6 використав підроблені видаткові накладні, а саме :
- накладну № 21 від 24 березня 2003 року, згідно якої приватний підприємець
ОСОБА_9 відпустив ПП „Тотус" картонорізальну машину „КГ 400000", проволокошвейну машину , , ЗТПШ-70С", проволокошвейну машину, , ТШК-1" на суму 80.000, 00 грн., тоді як вказану накладну склав знайомий ОСОБА_6 - ОСОБА_11, а сам ОСОБА_9 взагалі не проводив підприємницької діяльності і приватному підприємству „Тотус" він нічого не продавав;
- накладну № 11 від 23 березня 2003 року, згідно якої приватний підприємець
ОСОБА_10 відпустила ПП „Тотус" стрічковий прес „ЛП 2000В" на суму 47.200, 00 грн., та яку за вказівкою ОСОБА_6 склала секретар ПП „Тотус" ОСОБА_12. ОСОБА_10 стрічковий прес не відпускала, накладну не виписувала і 23 березня 2003 року не могла виписати, оскільки її печатка як приватного підприємця була виготовлена тільки 27 червня 2003 року і про існування ГШ „Тотус" їй також нічого не було відомо.
Рештою привласнених державних грошових коштів в сумі 290.158, 00 грн. ОСОБА_6 заволодів шляхом завищення вартості недобудованих та недоукомплектованих ліній, а саме : лінії автоматизованого приготування та внесення шихти з системою контролю основних показників сировини та комплексу по виробництву склопосуду з системою контролю технологічних параметрів скломаси та якості згорання газу.
Крім того, з метою маскування своїх злочинних дій по заволодінню коштами УДІК і надання своїм діям законного вигляду в частині продажу нібито готової лінії по виробництву простого безбарвного скла 24 червня 2003 року ОСОБА_6, як директор ПП „Тотус", з одного боку та голова правління УДІК ОСОБА_8 з іншого боку склали акт приймання-передачі обладнання відповідно до якого ПП „Тотус" передає, а УДІК приймає обладнання - лінію по виробництву простого безбарвного скла, в якому вказано, що якість обладнання повністю задовольняє покупця і він не має ніяких претензій до продавця.
Отримавши відповідно до акту приймання дану лінію по виробництву простого безбарвного скла від ГШ „Тотус", ОСОБА_8 в силу неналежного виконання своїх службових обов'язків, рахуючи, що дана лінія є в наявності, в цей же день - 24 червня 2003 року, уклав договір фінансового лізингу № 15-14/24/06/03 з ДП, , Романівське скло", відповідно до умов якого УДІК передає в платне користування на умовах фінансового лізингу вищевказану лінію.
На виконання умов договору фінансового лізингу № 15-14/24/06/03, ОСОБА_8, як керівник УДІК, з одного боку та ОСОБА_7, як виконуючий обов'язки (далі - в.о.) директора ДП „Романівське скло", з другого боку склали акт приймання-передачі обладнання, в якому зазначено, що : „стан обладнання - нове, в користуванні до цього не було, укомплектоване повністю і готове до промислового використання. Якість обладнання повністю задовольняє лізингоодержувача і він не має ніяких претензій до лізингодавця".
В той час, як ОСОБА_8 вважав, що лінія по виробництву простого безбарвного скла дійсно переходить у володіння ДП „Романівське скло" в укомплектованому та готовому до експлуатації стані, то ОСОБА_6 і ОСОБА_7 достовірно знали про те, що лінія не укомплектована, не змонтована, відсутня проектна документація на будівництво лінії і зазначені в актах дані не відповідають дійсності.
Таким чином ОСОБА_6 і ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби склали завідомо неправдиві документи, що в подальшому спричинило тяжкі наслідки державним інтересам та інтересам юридичних осіб, оскільки отриману ДП „Романівське скло" лінію по виробництву простого безбарвного скла споруджено так і не було, в експлуатацію її не введено, а також вказані обставини сприяли незаконному заволодінню ОСОБА_6 коштами УДІК та їх подальшій легалізації.
Крім того, ОСОБА_6, отримавши 02 червня 2003 року від УДІК грошові кошти в сумі 1.867.000, 00 грн., не маючи наміру використати всі отримані кошти на спорудження лінії по виробництву простого безбарвного скла, достовірно знаючи, що частина коштів в сумі 572.978, 00 грн. ним привласнена шляхом зловживання службовим становищем, тобто отримана внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, вчинив з ними фінансові операції по рахунку ГШ „Тотус" № 260043141901 в ЖФ АБ „Енергобанк" м. Житомира шляхом їх перерахування різним суб'єктам підприємницької діяльності України.
Так, в період з 02 по 28 червня 2003 року ОСОБА_6 з розрахункового рахунку ГШ „Тотус" були направлені кошти на розрахункові рахунки : ТОВ „Домінанта", ВАТ „Житомирголовпостач", ТОВ ТД „Романів", філії АБ „Енергобанк", ЖРВ УСПП, СП УМЗ м. Київ, ЗАТ „Укртара-Інвест", ТОВ „Романів", ТОВ СУЛП „Агромакс", Житомирської облспоживспілки, ТОВ „Металспецпостач", ПП „Валком-монтаж", МП „Агро", ТОВ „Розквіт", місцевого бюджету, ТОВ „Пелог", ПП „Азурит", ПП ОСОБА_13, ТОВ „Україна-Інагро", СПД ОСОБА_14 , ТОВ „Правнича фірма „ЦПЗПП", ТОВ „Імпульс", ВАТ „Житомирнафтопродукт", АТЗТ, приватного нотаріуса ОСОБА_15, ПП ОСОБА_17.
Таким чином в процесі фінансово-господарської діяльності ПП „Тотус" ОСОБА_6, як директор даного підприємства, здійснював фінансово-господарські операції з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, в сумі 572.978, 00 грн., що були привласнені шляхом зловживання службовим становищем, тобто він легалізував кошти одержані злочинним шляхом в особливо великому розмірі.
Крім того, ОСОБА_6 умисно ухилився від сплати податку на прибуток за 2-й квартал 2003 року в розмірі 91.415, 15 грн. за наступних обставин.
Так, в порушення норм податкового законодавства ОСОБА_6 відніс за 2-й квартал 2003 року до валових витрат підприємства вартість товарно-матеріальних цінностей та проектної документації використаних на спорудження лінії по виробництву простого безбарвного скла, яка була реалізована недобудованою та не введеною в експлуатацію, без фактичної наявності по бухгалтерському обліку деяких товарно-матеріальних цінностей та відповідних виробничих приміщень або земельної ділянки для їх розміщення на загальну суму 1.433.854, 85 грн..
Підприємством проведено по бухгалтерському обліку реалізацію обладнання (лінії автоматизованого приготування та внесення шихти з системою контролю основних показників сировини, комплексу по виробництву склопосуду з системою контролю технологічних параметрів скломаси та якості згорання газу, лінії по виробництву кисню, лінії по виробництву коробок з гофрокартону) згідно акту приймання-передачі від 24 червня 2003 року, який був підроблений ОСОБА_6, оскільки відсутнє фактичне надходження товарів (робіт, послуг) по первинних бухгалтерських документах до 24 червня 2003 року, і які ПП „Тотус" не мав право списувати без наявності виробничих приміщень, або земельної ділянки. Тим самим ОСОБА_6 було умисно порушено пункти 3, 6, 7 ст. 8, пункти 1, 2, 3, 4, 5 ст. 9 III розділу Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року № 96-XIV та п.п.2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.13, 2.15 Положення „Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року.
Досудовим слідством ОСОБА_7 також обвинувачується в тому, що він згідно наказу від 01 лютого 2002 року, виконуючи обов'язки директора ДП „Романівське скло", яке зареєстроване рішенням Дзержинської районної державної адміністрації № 1-31013 від 24 травня 1999 року та 15 травня 2000 року як платник податку на додану вартість в Дзержинському відділенні Баранівської МДПІ, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартідть № 09278882, присвоєно індивідуальний податковий номер юридичної особи № 30077290664, і розташоване за адресою - Житомирська обл. смт. Дзержинськ вул. Жовтнева, 97, у зв'язку з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій за займаною посадою, здійснюючи керівництво діяльністю працівників ДП „Романівське скло" та розпоряджаючись майном вказаного підприємства, будучи службовою особою, на яку відповідно чинного законодавства України покладено відповідальність за організацію та здійснення контролю за правильністю обчислення та своєчасністю сплати податків, зборів інших обов'язкових платежів до бюджетів та ведення господарської діяльності від імені підприємства, а саме відповідно :
- ст. 67 Конституції України - обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і
розмірах, встановлених законом;
- ст. П Закону України „Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 року
№ 77/97-ВР - відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та додержання законів про оподаткування;
- Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
від 16 липня 1999 року № 996-XIV - відповідальність за організацію бухгалтерського обліку підприємства;
- ст. 10 Закону України „Про підприємництво" від 07 лютого 1991 року № 698-
XII - не порушувати прав та інтересів держави, що охороняються законом, протягом 2003 року скоїв ряд службових злочинів при наступних обставинах.
Так, на початку 2003 року в.о. директора ДП „Романівське скло" ОСОБА_7 стало відомо про можливість встановлення та введення в експлуатацію нової лінії по виробництву простого безбарвного скла, яка може бути поставлена УДІК для ДП „Романівське скло" на умовах фінансового лізингу за наявності продавця такої лінії.
Не маючи у власності самої лінії та коштів на її придбання, директор „Тотус" ОСОБА_6 вирішив вийти з пропозицією до УДІК щодо забезпечення поставки лінії по виробництву безбарвного скла від ПП „Тотус". Як ОСОБА_6, так і ОСОБА_7 розуміли, що придбання на баланс ДП „Романівське скло" нової лінії можливе при :
1. 1) укладанні ряду послідовних договорів, де УДІК є фактичним посередником між їх підприємствами;
2. 2) отриманні вільних грошових коштів від УДІК з подальшим придбанням ОСОБА_6, як директором ПП „Тотус", за ці кошти комплектуючих вузлів
та виконання комплексу проектних, будівельних і монтажних робіт на
території ДП „Романівське скло".
23 травня 2003 року ОСОБА_6 уклав договір купівлі-продажу № 4і з УДІК в особі голови правління ОСОБА_8 і зобов'язався поставити в смт. Дзержинськ та передати у власність УДІК лінію по виробництву безбарвного скла. Вказана лінія складається з :
- лінії автоматизованого приготування та внесення шихти з системою контролю
основних показників сировини - 1 шт. вартістю 101.554, 00 грн.;
• - комплексу по виробництву склопосуду з системою контролю технологічних параметрів скломаси та якості згорання газу - 1 шт. вартістю 1.482.626, 00 грн.;
• - лінії по виробництву кисню - 1 шт. вартістю 156.430, 00 грн.;
• - лінії по виробництву коробок з гофрокартону - 1 шт. вартістю 126.390, 00 грн..
Загальна вартість товару за даним договором становила 1.867.000, 00 грн..
На виконання предмету договору 02 червня 2003 року УДІК було перераховано кошти в сумі 1.867.000, 00 грн. згідно платіжного доручення № 4109 на рахунок ПП „Тотус" № 260043141901 в ЖФ АБ „Енергобанк" м. Житомира.
Для забезпечення поставки вищевказаної лінії 24 червня 2003 року УДІК в особі голови правління ОСОБА_8 та ДП „Романівське скло" в особі в.о. директора ОСОБА_7 уклали договір фінансового лізингу № 15-14/24/06/03, згідно якого УДІК передає, а ДП „Романівське скло" приймає в платне користування на умовах фінансового лізингу (з подальшим викупом) лінію по виробництву простого безбарвного скла.
Того ж дня було складено акт приймання-передачі обладнання, згідно якого УДІК передала, а ДП „Романівське скло" прийняло вищевказане обладнання на суму 1.867.000, 00 грн.. В акті вказано, що стан обладнання -нове, у використанні до цього не було, обладнання укомплектоване повністю, готове до промислового використання, якість обладнання повністю задовольняє лізингоодержувача і він не має ніяких претензій до лізингодавця. З боку УДІК акт був затверджений головою правління ОСОБА_8, а з боку ДП „Романівське скло" - в.о. директора ОСОБА_7.
Якщо ОСОБА_8 вважав, що лінія по виробництву простого безбарвного скла дійсно переходить у володіння ДП „Романівське скло" в укомплектованому та готовому до експлуатації стані, то ОСОБА_7 достовірно знав про те, що лінія не укомплектована, не змонтована, відсутня проектна документація на будівництво лінії і зазначені в акті дані не відповідають дійсності. Разом з цим, ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби склав завідомо неправдивий документ, що в подальшому спричинило тяжкі наслідки, оскільки ДП „Романівське скло" лінію по виробництву простого безбарвного скла споруджено так і не було, в експлуатацію її не введено, а також вказані обставини сприяли незаконному заволодінню ОСОБА_6 коштами УДІК.
Суд, дослідивши матеріали справи та розглянувши клопотання захисника, прийшов до висновку про його задоволення і необхідність повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, умотивувавши своє рішення.
При цьому суд виходив того, що досудовим слідством було пред'явлено не конкретне обвинувачення, не були виконані вказівки суду при попередньому направленні справи на додаткове розслідування та допущенні суттєві порушення норм кримінально-процесуального закону, які не можуть бути усунені під час судового слідства, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості прийняти відповідне процесуальне рішення.
В апеляції, прокурор Глазунов СВ., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважає постанову суду незаконною та підлягаючою скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням судом вимог КПК України, а тому просить справу спрямувати новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Посилається на виключне право прокурора підтримувати чи змінити пред'явлене обвинувачення відповідно до вимог ст. 277 ч.3 КПК України. Вважає також, що надані досудовим слідством докази давали суду можливість прийняття рішення. У разі наявності сумнівів суд повинен був керуватись положеннями ст. 315-1 КПК України.
Крім того, автор апеляції вважає, що суд вдався до оцінки доказів, що є неприпустимим при прийнятті даного рішення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Яковлева С. В., пояснення підсудного ОСОБА_6 та захисників - адвокатів ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які заперечили проти задоволення апеляції, думку прокурора, ОСОБА_16, який підтримав подану апеляцію з мотивів, наведених у ній, перевіривши постанову суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 365 КПК України, обговоривши доводи апеляції і заперечень, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що дана справа була порушена заступником прокурора Житомирської області 16 травня 2005 року за фактами зловживання службовим становищем, службового підроблення заволодіння чужим майном у великих розмірах, легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, умисного ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів в особливо великих розмірах службовими особами УДІК, ПП „Тотус" та ДП „Романівський склозавод" за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 191 ч.4, 209 ч.2, 364 ч.2, 366 ч.2 та 212 ч.3 КК України (т.1 а.с. 1-2).
Дана справа про обвинувачення ОСОБА_6 за ст. ст. 191 ч.4, 366 ч.2, 364 ч.2, 209 ч.2 та 212 ч.3 КК України і ОСОБА_7 за ст. ст. 212 ч.3, 366 4.2 та 364 ч.2 КК України вперше надійшла до суду 06 грудня 2005 року (т.7а.с. 161).
Постановою Романівського районного суду від 29 березня 2007 року справа була повернута на додаткове розслідування (т.8 а.с. 332-334).
18 жовтня 2007 року постановою Любарського районного суду дана кримінальна справа вдруге була повернута на додаткове розслідування з мотивів невиконання попередньої постанови суду та необхідності встановлення фактичних обставин справи (т.10 а.с. 98-99). При цьому додатковому розслідуванні 19 листопада 2007 року начальником відділення досудового слідства СВ ПМ ДПА у Житомирській області було прийнято рішення про надання правової оцінки обставинам, які стали підставою до направлення кримінальної справи для провадження додаткового розслідування, яким було постановлено вважати обставини, які стали підставою для направлення кримінальної справи для провадження додаткового розслідування такими, які повністю з'ясовані в ході провадження досудового слідства (т.10 а.с. 128-130), хоча 13 листопада 2007 року ним же направлявся лист директору Київського науково-дослідницького інституту судових екрпертиз, МЮ України з питань та з метою повного, всебічного і об'єктивного провадження досудового слідства та встановлення істини по справі (т.10 а.с. 107).
В обох випадках рішення суду про направлення справи на додаткове розслідування не оскаржувалось.
Постановою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, від 01 серпня 2008 року було змінено обвинувачення підсудному ОСОБА_7 і він став обвинувачуватись за ст. ст. 364 ч.2 та 366 ч.2 КК України (т. 11 а.с. 318-320).
Аналіз наведених процесуальних рішень, постанови суду та матеріалів кримінальної справи дає колегії суддів всі підстави для висновку про обгрунтованість рішення суду та дотримання вимог закону при його прийнятті.
Із зазначеними в постанові суду мотивами прийнятого рішення погоджується й колегія суддів, так як вони грунтуються на конкретних обставинах справи та положеннях закону.
Слід також погодитись з висновком суду про неможливість прийняття будь-якого рішення по справі - постановления обвинувального чи виправдувального вироку, так як такі рішення у разі їх оскарження підлягали б скасуванню.
Посилання прокурора про незаконність постанови суду є безпідставним, так як рішення прийнято у відповідності з законом, а наведені ним доводи ніяким чином не спростовують рішення суду як в цілому, так і по наведених конкретних обставинах.
Зокрема, прокурором не наведено будь-яких доводів на спростування рішення суду в частині висновків про невиконання досудовим слідством вказівок, наведених у попередніх
Постановах про повернення даної справи на додаткове розслідування.
Не є об'єктивним й твердження прокурора про те, що суд у своєму рішенні дав оцінку доказам по справі, так як судом було лише, проведено аналіз фактичних обставин справи, які дали йому підстави для зазначених у постанові висновків.
Посилання прокурора на рішення суду про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ст. 367 ч.2 КК України на підставі ст. 1 п."г" Закону України „Про амністію" від 31 травня 2005 року, як на доказ вини підсудних не грунтується на вимогах закону, оскільки суд при прийнятті даного рішення не досліджував докази у справі, не встановлював його вини та не постановлював обвинувальний вирок. Це посилання прокурора також суперечить вимогам ст. 62 ч. 1 Конституції України.
Крім того, прокурор, звертаючи увагу на положення ст. 277 КПК України, висловлюючи свою думку з приводу наявності в діях підсудних складу злочину і доведеності їх вини та можливості суду усунути наявні недоліки в порядку ст. 315-1 КПК України, знехтував положеннями ст. 129 Конституції України та вимогами ст. 16 КПК України.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду, -
ухвалила:
апеляцію прокурора Глазунова С. В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а постанову Любарського районного суду Житомирської області від 26 вересня 2008 року про повернення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_6 за ст. ст. 191 ч.5, 366 ч.2, 364 ч.2, 209 ч.3 та 212 ч.3 КК України і ОСОБА_7 за ст. ст. 366 ч.2, 364 ч.2 КК України прокурору Житомирської області на додаткове розслідування - без зміни.