Справа № 2-н-4172/09

Провадження № 6/522/391/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

07 червня 2019 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді   Чернявської Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Пейкова О.О., 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м. Одесі клопотання ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся 04 лютого 2019 року до суду із заявою в якій просить скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, накладене ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 13.10.2009 року у цивільній справі № 2-н-4172/09.

Мотивує вимоги тим, що судовим наказом від 13.05.2009 року по справі № 2-н-4172/09 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ КБ «СоцКом Банк» 69694,01 грн. боргу по договору карткового рахунку.

13 жовтня 2009 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси по даній справі обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання вказаного судового наказу.

Заявник посилається на те, що наразі такого стягувача як ТОВ КБ «СоцКом Банк» не існує, тобто відсутність юридичної особи яка зазначена стягувачем в судовому наказі, унеможливлює виконання такого судового наказу. При цьому правонаступники ТОВ «СоцКом Банк» відсутні. Виконавче провадження, яке відкрито на виконання вказаного судового наказу, наразі закрито.

Ухвалою суду від 04 квітня 2019 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 .

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, викликані.

Суд розглядає заяву за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судовим наказом Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2009 року по справі № 2н-4172/09, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «СоцКом Банк» 69694,01 грн. боргу за договором карткового рахунку та стягнуто судові витрати.

Судовий наказ звернуто до виконання в Іллічівському ВДВС Маріупольського МУЮ, про що державним виконавцем 24.07.2009 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

13 жовтня 2009 року Приморським районним судом м. Одеси на підставі подання державного виконавця Іллічівськомо ВДВС Маріупольського МУЮ, винесено ухвалу, якою обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання вказаного судового наказу, в зв?язку з тим, що судом встановлено наявність у ОСОБА_1 невиконаних зобов?язань, покладених на нього вказаним судовим наказом та іншими рішеннями суду.

Ухвалою суду від 14 травня 2010 року, ОСОБА_1 було відмовлено у поновленні строку на скасування вказаного судового наказу, а його заяву про скасування судового наказу залишено без розгляду.

Крім того, постановою апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2018 року, ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 13.10.2009 року залишена без змін, з тих підстав, що ОСОБА_1 не надав доказів виконання судового наказу, а тому висновок суду про ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду, є обґрунтованим.

В своєму клопотанні ОСОБА_1 посилається на те, що такого стягувача як ТОВ КБ «СоцКом Банк» наразі не існує, а відсутність юридичної особи яка зазначена стягувачем в судовому наказі, унеможливлює виконання такого судового наказу. При цьому правонаступники ТОВ «СоцКом Банк» відсутні. Виконавче провадження, яке відкрито на виконання вказаного судового наказу, наразі закрито.

Відповідно до Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII Цивільний процесуальний Кодекс викладено у новій редакції, який набрав чинності з 15.12.2017 року. Згідно п. 9 ч.1 Перехідних Положень (розділ ХІІІ) справи, провадження яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу (Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII), розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Наразі, питання тимчасового обмеження громадян у праві виїзду за межі України регламентуються ст. 441 ЦПК України.

Відповідно до ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Нормами вказаної статті не передбачено вирішення судом питання про скасування тимчасового обмеження, яке встановлено до фізичної особи щодо її обмеження у праві виїзду за межі України у якості заходу забезпечення виконання судового рішення.

Однак, виходячи з того, що нормами Розділу VI ЦПК України, на суд покладено обов?язок вирішувати процесуальні питання, пов?язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, суд, враховуючи те, що питання тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, пов?язане з виконанням судового рішення, вважає, що і питання скасування такого тимчасового обмеження підлягає вирішенню судом, який ухвалював це рішення.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом які є необхідними для охорони державної безпеки, громадянського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.

       Порядок здійснення права громадян України на виїзд в Україну, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзд в Україну громадян України».

Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконанні зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або заперечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, або він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка у відповідності до ст.9 Конституції України, Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод громадян», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» є частиною національного законодавства, передбачає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Тобто, обмеження у свободі пересування фізичної особи у вигляді невиконаного рішення суду є тією підставою, яка на законних підставах обмежує особу у праві виїзду за межі країни.

При цьому, відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Також, відповідно до пункт 34 рішення Європейського суду з прав людини, ухваленому 07 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії» рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, може застосовуватись судами як джерело права: «суд знову наголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним, на шкоду будь якій стороні. Важко уявити собі ситуацію, якби пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надано сторонам у спорі, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень».

Тобто, пріоритетність обов?язковості виконання судового рішення є як конституційною нормою так і захищена практикою Європейського суду з прав людини, що суд має враховувати, здійснюючи контроль за виконанням судового рішення.

На переконання суду, виконання судового рішення є комплексним поняттям, яке включає в себе як його добровільне виконання зобов?язаною особою так і примусове виконання на підставі відповідних норм Закону.

Процес примусового виконання рішень суду по цивільним справам регламентовано Законом України «Про виконавче провадження».

З наданих суду доказів, не вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 2н-4172/09, виданого Приморським районним судом м. Одеси 13.05.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 стягнуто на користь ТОВ КБ «СоцКом Банк» 69694,01 грн. боргу по договору карткового рахунку, завершено належним виконанням боржником вказаного судового наказу.

При цьому, ОСОБА_3 не надає суду докази добровільного виконання ним сказаного судового наказу.

Також, заявником інформація про відсутність стягувача ТОВ КБ «СоцКом Банк», як юридичної особи і відсутність відповідних правонаступників банку, суду не надана.

       Таким чином, зважаючи на те, що боргові зобов`язання ОСОБА_3 перед ТОВ КБ «СоцКом Банк» за судовим наказом Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2009 року по справі № 2н-4172/09 не врегульовані у встановлений законодавством спосіб, а докази його виконання боржником відсутні, суд доходить висновку, що заходи забезпечення виконання цього судового наказу у вигляді тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України є актуальними, а підстави для їх скасування відсутні.

       Керуючись ст.441 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, накладеного ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 13.10.2009 року у цивільній справі № 2-н-4172/09.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Суддя                                                         Л. М. Чернявська