ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

      03.06.2019р.                                                                    Справа №  917/747/16

за заявою  Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"  від 23.05.2019р. № 23-05 (вх. № 5381 від 23.05.2019р.) про надання відстрочки виконання рішення суду по справі №917/747/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" (вул. Остроградського, 8, смт. Козельщина, Козельщинський район, Полтавська область, 39100)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, 47)

про стягнення  3 303 001,10 грн.

Суддя господарського суду Полтавської області Ореховська О.О.

Секретар судового засідання Кобець Н.С.

За участю представників:

від боржника (заявника): Борсук В.В., довіреність від 01.11.2018р.,  свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № ПТ 2309 від 02.10.2018р.

від стягувача: Марченко В.В., довіреніст № ВН-12 від 19.02.2019р.,  свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № ПТ 1968 від 09.01.2018р.

В судовому засіданні 03.06.2019р. судом  оголошено вступну та резолютивну частини ухвали згідно з ч. 6 ст. 233 Господасркого процесуального кодексу  України та повідомлено, що  повний текст ухвали  буде  виготовлено  протягом  5 днів  з дня проголошення вступної і резолютивної частин  рішення.                                       

                                                       ВСТАНОВИВ:

23.05.2019р.  до господарського суду Полтавської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" (далі - ТОВ  "Гадячсир") від 23.05.2019р. № 23-05 (вх. № 5381 від 23.05.2019р.) про надання відстрочки виконання рішення суду по справі №917/747/16 на 12 місяців .

В обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду боржник, зокрема,  посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства.

Згідно розпоряджень про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ від 23.05.2019р. №169 та № 170 ,   справа № 917/747/16 та заява від 23.05.2019р. № 23-05 (вх. № 5381 від 23.05.2019р.) про надання відстрочки виконання рішення суду по справі №917/747/16 у зв`язку зі звільненням судді Геті ОСОБА_1 . передана на розгляд судді Ореховській О.О.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.05.2019р. заява  ТОВ "Гадячсир" від 23.05.2019р. № 23-05 (вх. № 5381 від 23.05.2019р.) про надання відстрочки виконання рішення суду по справі №917/747/16 судом прийнята до розгляду. Зазначену  заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.06.2019р.

Стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" (далі - ТОВ Агрофірма "Добробут") у відзиві  (вх. № 5667 від 31.05.2019р.) заперечує проти відстрочки виконання рішення суду. В обґрунтування своїх заперечень стягувач вказує на наступне:

-  невиконання відповідачем  рішення суду майже 3 роки, а відстрочка його виконання ще на 12 місяців є непосильним фінансовим тягарем для ТОВ Агрофірма "Добробут";

- наявність інфляційних процесів в економіці держави та подальше невиконання відповідачем рішення суду призведе до ще більших збитків позивача;

-  ТОВ "Гадячсир" не доведено, що обставини, на які він посилається обґрунтовуючи необхідність надання відстрочки виконання рішення суду, мають особливий характер та впливають на можливість виконання рішення суду,;

-  до заяви  ТОВ "Гадячсир" не додано жодних доказів щодо відсутності у нього коштів та майна на виконання рішення суду.

Представник боржника в судовому засіданні 03.06.2019р. заяву про надання відстрочки виконання рішення суду підтримав, на її задоволенні наполягав.

Представник стягувача в судовому засіданні 03.06.2019р. заперечує проти відстрочки виконання рішення суду з підстав, викладених у відзиві на заяву  (вх. № 5667 від 31.05.2019р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника боржника та стягувача, дослідивши всі наявні у справі докази та письмові пояснення, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.07.2016р. (суддя Гетя Н.Г.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від  21.09.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2016, задоволено позов; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" 4153028,10 грн. основного боргу, 282961,07 грн. процентів за користування грошовими коштами, 32020,96 грн. 3% річних, 152678,15 грн. інфляційних втрат, 426439,99 грн. пені та 75709,87 грн. витрат по сплаті судового збору ( а.с. 146-149, 190-196 т.7,  а.с. 49-52 т. 8 ).

На виконання рішення господарського суду Полтавської області від 12.07.2016 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від  21.09.2016, господарським судом Полтавської області видано наказ про примусове виконання від 10.10.2016 у справі № 917/747/16 (т.7, а.с. 198).

На даний час рішення суду боржником не виконано.

Боржник -  ТОВ  "Гадячсир" звернувся до суду з заявою про відстрочку виконання рішення суду на 12 місяців. В обґрунтування зазначеної заяви  боржник, з посиланням   на приписи ст. 331 Господарського процесуального кодексу України вказує на те, що відстрочка виконання рішення суду є для боржника єдиним способом уникнути банкрутства товариства та накопичення коштів для розрахунку з ТОВ "Агрофірма "Добробут" та зазначає про такі обставини:

- об`єктивні причини погіршення фінансового стану ТОВ Гадячир через незалежні від заявника причини (торгове ембарго Російської Федерації та заборона транзиту, що призвело до втрати основного ринку збуту товарів товариства, збільшення порушень платіжної дисципліни боржниками товариства);

- об`єктивну неможливість ТОВ Гадячсир забезпечити одномоментне, без оголошення банкрутства, виконання рішення суду через фактичне блокування господарської діяльності товариства накладеними арештами на кошти та майно;

- ТОВ  "Гадячсир"  перебуває у дуже скрутному економічному становищі, що підтверджується Звітами про сукупний дохід, Звітами про фінансовий стан (баланс) ТОВ "Гадячсир" та Звітом з праці;

-   ТОВ  "Гадячсир" постійно шукає нові ринки збуту товарів, однак організація та пошук є процесом вкрай довготривалим та проблематичним, потребує вливання значних фінансових коштів та ресурсів;

- вчинення ТОВ Гадячсир заходів зі стабілізації роботи підприємства, покращення власного фінансового стану та відновлення господарської діяльності;

- наявність договорів, укладених ТОВ "Гадячсир" з контрагентами, доходи від виконання яких дозволить повністю покрити заборгованість за Рішенням суду в 2019 році, що підтверджується Техніко-економічним обгрунтуванням операційної діяльності ТОВ "Гадячсир";

- неможливість відновлення господарської діяльності ТОВ "Гадячсир" без відстрочки виконання Рішення суду та зняття арешту з коштів на рахунках товариства;

-  відсутність вини боржника у виникненні заборгованості.

Наведені підстави, на думку боржника, є винятковими, особливими та непереборними, ускладнюють виконання рішення суду. Відстрочка виконання рішення суду це не спосіб уникнути відповідальності, а створення умов для виконання цього рішення. ( а.с. 5-154 т.11).

При розгляді заяви судом прийнято до уваги  наступне.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29.06.2004р. у справі "Півень проти України" вказано, що право на судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (параграф 35).

Відповідно до   ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини   Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі   статтею 326 цього кодексу, встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то відстрочення виконання судового рішення може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному   Господарським процесуальним кодексом України   та   Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.ч. 3-4 ст. 331 ГПК України).

Частиною 1   ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Конституційний Суд України в мотивувальній частині рішення від 26.06.2013р. у справі       № 1-7/2013 зазначив, що до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи   боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до пункту 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання судового рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси і фінансовий стан обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Оскільки положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконавче провадження" не встановлений вичерпний перелік обставин, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, то суд у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази, що підтверджують зазначені обставини, та вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення процесуальних дій, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення. При цьому, обов`язковою умовою надання розстрочки чи відстрочки є, зокрема, не тільки обставини, підтверджені належними доказами щодо об`єктивної неможливості виконати рішення суду у строк, які, до того ж, мають бути винятковими, але й реальна можливість виконання такого рішення в подальшому.

Обґрунтовуючи неможливість виконання рішення суду у даній справі, заявник у заяві посилається на неможливість виконання рішення суду та сплату суми, що підлягає до стягнення за наказом в даній справі, у найближчий час, оскільки це може значно погіршити і так тяжкий фінансовий стан, призвести до значних негативних наслідків для підприємства, невчасної виплати заробітної плати працівникам, сплати податків, до повної неплатоспроможності підприємства перед іншими контрагентами; негайне та примусове виконання рішення суду заблокує господарську діяльність товариства-боржника та унеможливить виконання підприємством своїх зобов`язань як перед стягувачем у даній справі, так і перед іншими контрагентами.

Також, боржник вказує на те, що він є провідним виробником  та експортером молочної продукції, зокрема, твердого сиру  та молоковмісних сирних продуктів.  Основним ринком збуту виготовленої продукції був ринок Російської Федерації, однак починаючи з 2014 року Російська Федерація ввела продуктове ембарго для продукції українського виробництва та ввела обмеження та заборони на транзит української продукції митною територією Російської Федерації до Республіки Казахстан та Киргизької Республіки.  Втрата основних ринків збуту, збільшення вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення та інше призвели до значного зниження обсягів виробництва та реалізації продукції підприємством-заявником. Вказані чинники призвели до скрутного фінансового стану  боржника, що мало наслідком несвоєчасне здійснення розрахунків із постачальниками за отриману молочну сировину, іншими контрагентами, виникнення заборгованості по виплаті заробітної плати перед працівниками.

На підтвердження факту скрутного економічного становища відповідач посилається, зокрема, на Звіт про фінансовий стан (баланс) ТОВ "Гадячсир" станом на 31.12.2015, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2015 рік, Звіт про фінансовий стан (баланс) ТОВ "Гадячсир" станом на 31.12.2016р.,  Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2016 рік, Звіт про фінансовий стан (баланс) ТОВ "Гадячсир" станом на 31.12.2017р., Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2017 рік, Звіт про фінансовий стан (баланс) ТОВ "Гадячсир" станом на 31.12.2018р., Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2018 рік, Податкові декларації з податку на прибуток підприємства за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, Звіт з праці за січень - березень  2019 року, а також Економічний аналіз основних  аналітичних  показників, ліквідності (платоспроможності) та фінансової стійкості ТОВ "Гадячсир" від 25.05.2018р. , проведеного ТОВ "Аудиторська фірма "Центр розвитку бізнесу" станом на 31.12.2017р. та на 31.03.2018р.

Оцінюючи надані відповідачем докази, ступінь вини відповідача у виникненні спору, а також враховуючи принципи розумності та справедливості, з дотриманням справедливого балансу інтересів обох сторін, суд ї зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що предметом спору у  справі № 917/747/16 було стягнення заборгованості за договором постачання молока коров`ячого незбираного №16/0115/2 від 17.01.2015р.. Під час розгляду спору господарським судом було встановлено належне виконання зобов`язань саме позивачем як постачальником, в частині здійснення поставки товару. Проте, відповідач в порушення положень чинного законодавства та умов договору свій обов`язок щодо повної та своєчасної оплати прийнятого товару не виконав.

Таким чином, даний спір виник з вини відповідача за неналежне виконання ним  зобов`язання за договором постачання молока коров`ячого незбираного №16/0115/2 від 17.01.2015р. та угоди  від 22.10.2015р.

Посилання боржника на його тяжкий фінансовий стан, що спричинено відсутністю ринку збуту продукції через введення Російською Федерацією в 2014 році продуктового ембарго, суд вважає  безпідставними, оскільки на момент укладання договору постачання молока коров`ячого незбираного №16/0115/2 від 17.01.2015р. боржник був обізнаний про ускладнення економічної ситуації та втрату ринку збуту Російської Федерації, проте, уклав договір на  отримання  товару від позивача (стягувача).

Отже, не має характеру виняткових випадків факт наявності труднощів зі збутом продукції. Втрата основних ринків збуту не має впливати на зобов`язання останнього перед стягувачем та не є безумовною підставою для розстрочки виконання рішення.

Наведені заявником обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача (боржника), його власного комерційного розрахунку та ризику, тобто не виникли в силу якихось об`єктивних, незалежних від боржника обставин.

Посилання боржника на скрутне фінансове становище також не може прийматись до уваги, оскільки за змістом ст. 331 Господарського процесуального кодексу України тяжкий фінансовий стан відповідача не є підставою для відстрочки виконання рішення суду, оскільки не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер. Відсутність станом на даний час грошових коштів, достатніх для виконання рішення господарського суду, тяжке фінансове становище не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення у даній справі.

Боржник є самостійним господарюючим суб`єктом, який вільний у виборі контрагентів, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, тому грошові зобов`язання виникли внаслідок його власної господарської діяльності.

Суду зазначає, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (п.4   ст. 44 Господарського кодексу України).

Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб`єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв`язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Отже, відповідач як юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, враховуючи принципи, закріплені в  ст. 6 Цивільного кодексу України, взяв на себе відповідні зобов`язання (приймати поставлену продукцію та здійснювати своєчасний/повний розрахунок з постачальником) і об`єктивно усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов`язань за договором.

Таким чином, незадовільний фінансовий стан не є безумовною підставою для розстрочки або відстрочки виконання рішення.

Припущення Боржника про можливість виконати судове рішення через 12 місяців не підтверджено належними та допустимими доказами.

Боржником не подано доказів того, що фінансування останнього покращиться та буде здійснюватися без затримки, а результати господарської діяльності будуть позитивними, та що відстрочення наявної у нього заборгованості забезпечить виконання рішення суду і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення.

Заявником надані договори: контракт №1501 від 15.01.2018р., укладений між ТОВ "Гадячсир" та Товариществом з ограниченной ответственностью "KAZ IMPORT" (республіка Казахстан), договір поставки №16 від 16.01.2018р., укладений між ТОВ "Гадячсир" та ПП "Транзитекспо" (а.с. 49-65 т. 11), проте доказів їх фактичного виконання суду не надано.

Також не надано доказів фактичного виконання договору № б/н про надання безвідсоткової допомоги від 05.01.2018р.( а.с. 60-61 т. 11).

Відповідно до Економічного аналізу основних аналітичних показників ліквідності (платоспроможності) та фінансовій стійкості ТОВ "Гадячсир"  всі показники фінансового стану Товариства станом на 31.03.2018р.  мають незадовільне значення, тобто менше нормативного значення, а саме: незадовільна структура балансу з точки зору платоспроможності Товариства (всі коефіцієнти ліквідності (платоспроможності) та фінансової стійкості нижче нормативного значення; велика залежність Товариства від залученого капіталу (частка власного капіталу має від`ємне значення). Баланс ТОВ "Гадячсир" станом на 31.03.2018р. можна вважати неліквідним тому, що сума короткострокових зобов`язань перевищу суму оборотних активів, Товариство не має чистого оборотного капіталу, про що свідчить від`ємне значення коефіцієнтів фінансової стійкості, які б могли забезпечити погашення поточних зобов`язань та розширення діяльності. За результатами проведеного аналізу показників фінансового стану Товариства можна зробити висновок, що ТОВ "Гадячсир" не має власних коштів, якими могло б розпоряджатися вільно. Товариство повністю втратило платоспроможність та розширення своєї діяльності. ТОВ "Гадячсир" знаходиться в залежності від позикового капіталу і не має достатньо ресурсів, які можна використати на погашення поточних зобов`язань, короткострокової заборгованості та розширення своєї діяльності. Товариство не забезпечене власними оборотними коштами. Для фінансування поточної діяльності власного капіталу недостатньо. Структура оборотних засобів є незадовільною у зв`язку з відсутністю ліквідних активів. Товариство неплатоспроможне, залежне від залучених коштів. Фінансовий стан Товариства не стійкий у зв`язку з відсутністю джерел власних коштів та залученням для фінансування діяльності значних коштів джерел зовнішнього фінансування - кредитів банку.  У зв`язку з відсутністю у Товариства   джерел власних ресурсів та враховуючи значний обсяг кредиторської заборгованості, Товариство не має можливості одномоментно задовольнити вимоги кредиторів - банківських установ та інших  (а.с. 66 - 76 т. 11).

Отже, твердження боржника про можливість виконання рішення суду спростовується доданим до заяви вказаним Економічним аналізом.

Товариство посилається на велику дебіторську заборгованість контрагентів, проте доказів щодо її стягнення не надано.

Натомість за договором №0201 про відступлення права вимоги від 02.01.2018р. (а.с. 102-103 т. 11) боржник відступив належне йому право вимоги про стягнення 50 000 000,00грн. боргу іншій юридичній особі, доказів надходження коштів за цим договором і направлення цих коштів на погашення боргу перед позивачем по даній справі боржником суду не надано.

Ризик несприятливих наслідків ведення господарської діяльності боржника, не може бути перекладений на позивача (стягувача), яким було фактично передана відповідачу власна продукція (товар).

Суд також, враховує подані заперечення стягувача проти надання відстрочки та його твердження про погіршення його фінансового стану стягувача, а також те, що зазначена заява боржника про надання  відстрочки  виконання рішення суду по справі № 917/747/16 є фактично п"ятою такою заявою у даній справі.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість боржника перед стягувачем виникла за поставлений товар, одержаний ним у 2015 році, тобто боржник не проводить оплату товару   4 роки.

Заявлений боржником термін відстрочки ще на 12 місяців є надмірно значним, не враховує інфляційних процесів, призведе до порушення матеріальних інтересів стягувача і може вплинути на платоспроможність останнього. Отже, слід врахувати не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення, а й ризики для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати негативних наслідків.

Внаслідок інфляційних процесів відстрочення сплати наявного боргу може носити негативний характер по відношенню до стягувача, який поставляв боржнику продукцію ще в 2015 році, та до теперішнього часу не одержав оплату за передану продукцію.

Суд, зазначає, що надання відстрочки  на 12 місяців матиме наслідком зупинення виконавчого провадження з виконання рішення суду у даній справі, і, як наслідок, ненадходження позивачу присуджених за рішенням коштів. Зазначене може призвести до ущемлення інтересів стягувача.

Отже, підстави для відстрочки виконання рішення суду у даній справі, наведені заявником, не є тими виключними обставинами у розумінні ст 331 Господарського процесуального кодексу України, які свідчать про необхідність відстрочки виконання судового рішення.

У рішенні, ухваленому 20 липня 2004 р. у справі Шмалько проти України, Європейський суд з прав людини (далі Суд) суд відзначив, що право на судовий розгляд, закріплене у ч. 1 ст. 6 Конвенції, було б лише ілюзією, якби держави допускали невиконання остаточних рішень національних судів. Незабезпечення особі можливості отримати повне виконання судового рішення на її користь є втручанням у право цієї особи на мирне володіння майном, яке передбачене ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

У справі "Войтенко проти України" (заява N 18966/02) від 29 червня 2004 року суд нагадав свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1.

З огляду на викладене, відсутні підстави для надання відстрочки виконання судового рішення у даній справі. У задоволені заяви про відстрочку виконання рішення по справі слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 331, 234, 235 Господарського процесуального кодексу, суд-

                                                             УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні  заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"  від 23.05.2019р. № 23-05 (вх. № 5381 від 23.05.2019р.) про надання відстрочки виконання рішення суду по справі №917/747/16.

2.  Копію ухвали направити учасника провадження.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення (у разі неявки всіх учасників справи – з моменту її підписання суддею (суддями) та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту оголошення (підписання) (ч.5 ст.231, ст.ст.235,255  ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами  за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали складено 10.06.2019р.          

Суддя                                                                                                     О.О. Ореховська