УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.06.2019                               м. Ужгород                              Справа  № 907/671/18

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Петрова Ю.А.

розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛ-ЛЕОБУД”, м.Львів до товариства з обмеженою відповідальністю “РГСН”, м.Ужгород про стягнення суми 152.500,00грн.

За участю представників:

Від позивача – Мерза Р.І., адвокат (ордер ЗР № 45456 від 02.01.19р. )

Від відповідача – Бондарєва О.С., адвокат (договір б/н від 31.05.19)

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ГАЛ-ЛЕОБУД”, м.Львів звернулося до відповідача-  товариства з обмеженою відповідальністю “РГСН”, м.Ужгород з позовом до відповідача про стягнення  суми 152.500,00грн. заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди обладнання №15-01/16-1 від 15.01.2016, посилаючись на порушення вимог ст.ст. 11, 16, 526, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230-231 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.02.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 14.03.2019.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2019, справу №907/671/18 передано на розгляд судді Ремецькі О.Ф.

          Ухвалою суду від 18.03.2019 справу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.04.2019 року

Ухвалою суду від 15.04.2019 відкладено розгляд справи  по суті на 07.05.2019.

Проте, судове засідання 07.05.2019 не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Ремецькі О.Ф. у відпустці.

Ухвалою суду від 15.05.2019 судовий розгляд справи було призначено на 03.06.2019.

Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, вказує на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині забезпечення оплати орендної плати за користування наданим в оренду обладнанням у сумі 152500,00 грн.

          Відповідач у наданому 03.12.2018 господарському суду році відзиві позовні вимоги в частині вимог щодо сплати заборгованості з орендної плати у сумі102500,00 грн. визнає. Решту позовних вимог відповідач  вважає безпідставною, зазначаючи про наявність підстав для звільнення відповідача від сплати орендної плати у період з 01.10.2017 року по 31.07.2018 року, у відповідності до ч.6 ст.762 ЦК України. В обґрунтовування наведеного, відповідач зазначає, що внаслідок проведення примусового виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2015 року, а так само, внаслідок процедури примусового стягнення з ТОВ «РГСН» суми виконавчого збору відповідач, фактично, починаючи з жовтня 2017 року, через незалежні від нього обставини, не міг використовувати за призначенням обладнання, передане йому в оренду ТОВ «ГАЛ-ЛЕОБУД», позаяк був позбавлений можливості, як проводити господарську діяльність, як таку, так і, власне, можливості фізичного доступу на територію Товариства в с.Нижні Ворота Воловецького району, де знаходилось орендоване обладнання. Дані обставини, за необхідності, в судовому засіданні можуть підтвердити свідки з числа співробітників Товариства. Вказує, що у  зв`язку із збитковістю виробництва і незначними обсягами продукції, що реалізовувалась, ТОВ «РГСН» належним чином своєчасно не сплачувалась позивачу орендна плата, внаслідок чого утворилась заборгованість. Разом з цим, відповідач заперечує достовірність наданих позивачем актів надання в оренду обладнання: від 31.03.2016 року, 31.05.2016 року, 29.06.2016 року, 25.07.2016 року, 29.06.2016 року, 26.09.2016 року, 31.10.2016 року, в також  акту звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2016 року по 31.08.2018 року та акту передачі-приймання обладнання від 31.07.2018 року.

На думку Відповідача, дані докази є недостовірними, неналежними та недопустимими, а вимоги Позивача недоведеними, враховуючи те, що Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2016 року по 31.08.2018 року, так і Акт передачі-приймання обладнання від 31.07.2018 року були направлені позивачем відповідачу електронною поштою і підписані директором ТОВ «РГСН» в м.Ужгороді, без фактичної передачі обладнання за місцем його знаходження (с.Нижні Ворота Воловецького району), на прохання позивача.

Крім того, відповідач посилається на те, що підтвердженням того, що підписання Відповідачем Акту звірки взаєморозрахунків та Акту приймання-передачі обладнання носило суто формальний характер і було здійснено виключно на прохання Позивача (при цьому жодним чином не засвідчувало беззаперечне визнання суми заборгованості ТОВ «РГСН»), є також те, що всупереч умов Договору оренди обладнання від 15.01.2016 року, Сторонами по сьогодні належним чином не оформлено Договору про дострокове розірвання Договору оренди обладнання від 15.01.2016 року, який, згідно п.п.8.3 Договору, мав би бути його невід`ємною частиною і належним чином засвідчувати припинення даних конкретних правовідносин між Сторонами. Зауважує, що позивачем не надано інших доказів, зокрема належним чином засвідчених податкових накладних за період з 15.01.2016 по 31.07.2018 року на підтвердження фіксації факту здійснення господарських операцій з надання оренди.

Позивач, у поданій відповіді на відзив  від 24.01.2019 вважає доводи відповідача щодо звільнення від  сплати орендної плати у порядку ч.ч.4,6 ст.762  Цивільного кодексу України, мотивуючи недоведеністю та недоведеністю відповідачем обставин та підстав такого звільнення, а також тим, що відповідачем не повідомлено  про неможливість користування обладнанням, не було звернення з вимогою про зменшення орендної плати або про розірвання Договору, та вжито будь-яких інших заходів і метою запобіганню невиконання зобов`язання.. Заперечуючи  доводи відповідача щодо формальності підписання акту приймання-передачі обладнання від 31.07.2018 року вказує, що при підписанні договору оренди відповідачу було відомо про правову природу акту приймання-передачі (повернення) і обставини підписання відповідачу були зрозумілі, оскільки дані положення узгоджувався сторонами при підписанні Договору оренди обладнання. Також, на спростування доводів відповідача, викладених у відзиві позивач зазначає, що будь-яких порушень чи зауважень контролюючим податковим органом при здійсненні позивачем господарської діяльності не було, підтвердженням, зокрема є належно виписані податкові накладні, які додатково підтверджують факт господарської операції і розмір заборгованості, який в подальшому був узгоджений сторонами у акті звірки.

У відзиві Відповідач наголошує на тому, що припинення правовідносин між сторонами відбулось на прохання ТОВ «Гал-Леобуд» і дане твердження не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки від ТОВ «РГСН» було направлено Повідомлення                  № 13 від 10 липня 2018 року з проханням розірвати Договір оренди обладнання № 15-01/13 -1 від 15 січня 2016 року, у зв`язку з припиненням діяльності ТОВ «РГСН». На підставі цього повідомлення і у зв`язку ) невиконанням ТОВ «РГСН» своїх договірних зобов`язань по сплаті орендних платежів (а згідно ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить тату за користування річчю протягом трьох місяці підряд) ТОВ «Гал-Леобуд» було надіслано Акт передачі приймання обладнання від 31 липня 2018 року. При цьому зазначає, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, ч.1 статті 202 Господарського кодексу України такою умовою є виконання, проведене належним чином.

Відповідач, у поданих 01.02.2019 року суду запереченнях вважає необґрунтованими твердження позивача, викладені у відповіді на відзив від 23.01.2019 року про відсутність сплати ТОВ «РГСН» орендних платежів за період з 06.10.2019 року по 31.07.2018 року підстав для звільнення від з 06.10.2017 по 31.07.2018 року (ч.6 ст.762 ЦК України) та їх недоведеність.

Відповідачем визнано наявність заборгованості у період з 15.01.2016 року по 05.10.2017 року, та водночас, вказано, що у зв`язку з діями органу ДВС на примусове виконання рішення суду у відповідача відсутня була можливість використовувати орендоване приміщення через те, що предмет оренди безпосередньо знаходився у приміщенні, на яке державним виконавцем накладено арешт і його експлуатація поза межами цієї будівлі без попереднього демонтування є неможливим. Також, у вказаних запереченнях відповідач підтверджує,  що актом приймання-передачі від 31.07.2018 року було зафіксовано дійсне волевиявлення сторін на вчинення ними дій, спрямованих на фіксацію припинення відносин за договором оренди від 15.01.2016 року.  Вважає, що додатковим свідченням того, що Акт від 31.07.2018 року не можна розцінювати як належний допустимий та достовірний доказ наявності саме такого розміру заборгованості зі сплати орендної плати про який заявляє Позивач, є відсутність в цьому Акті посилання на Договір оренди від 15.01.2016 року.

Крім того, відповідачем. у порядку  ч.1 ст.90 ГПК України у вказаних запереченнях поставлено позивачу запитання, на які позивачем 21.02.2019 року надано відповіді у формі нотаріально посвідченої заяви свідка.

У поданих 25.02.2019 року поясненнях відповідачем додатково зазначає, що висновок позивача про те, що заяви свідків ОСОБА_1 та Коневича ОСОБА_2 є доказом використання обладнання після накладення арешту держвиконавцем, не ґрунтується на матеріалах справи та її дійсних фактичних обставинах, позаяк, як вже зазначалось в інших заявах по суті справи, державною виконавчою службою проводився комплекс примусових заходів з виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області, серед яких опис і арешт майна Товариства (земельна ділянка і приміщення, де було змонтоване обладнання в тому числі), арешт рухомого майна Товариства, без якого неможлива була експлуатація орендованого у ТОВ «ГАЛ-ЛЕОБУД» обладнання і всіх банківських рахунків товариства, що в свою чергу унеможливлювало закупівлю сировини та інших складових, необхідних для виготовлення кінцевого продукту, в даному випадку - паливних гранул. Заяви свідків про те, що з жовтня 2017 року вони були переведені на неповний робочий день ще не є свідченням того, що в цей період на території ТОВ «РГСН» могла проводитись якась виробнича діяльність, зокрема і з використанням орендованого обладнання. Також, вважає посилання позивача про те, що підписанням Акту взаємозвірки розрахунків між Сторонами за період з 01.01.2016 року по 31.08.2018 року Відповідачем фактично визнано суму боргу Відповідачем в розмірі 152500 гривень, посилаючись при цьому на Постанову Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 року № 10 та Постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду некоректним, адже системний аналіз змісту як положень Постанови Пленуму ВГСУ, так і вказаних Позивачем Постанов КГС ВС дає підстави для висновку, що підписання Акту взаємозвірки контрагентом дійсно є дією, яка свідчить про визнання ним боргу, в контексті доведення обставин, які переривають перебіг позовної давності, а підписання даного документу не доводить  розмір боргу.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих прокурором.

У судовому засіданні 03.06.2019, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між  ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ГАЛ-ЛЕОБУД», м.Львів (позивач) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РГСН », м.Ужгород (відповідач) 15.01.2016 року укладено Договір оренди обладнання № 15-01/16-1 (далі - договір), згідно умов п.1.1 якого,  Орендодавець передає а Орендар приймає у строкове платне користування обладнання для виготовлення паливних гранул. Перелік, модель, кількісні і технічні характеристики, відновна вартість, місце передачі та інша інформація про обладнання для виготовлення паливних гранул (далі - Обладнання) зазначено в Акті приймання - передачі Обладнання від 15 січня 2016 року до Договору.

На виконання умов договору позивачем було передано, а відповідачем отримано у користування  відповідне орендоване майно – обладнання за актом приймання-передачі від 15.01.2016 року. Вказаним актом підтверджено, що обладнання відповідає умовам Договору, перебуває в належному технічному стані та є придатним для використання Обладнання відповідно до його призначення. Обладнання, яке є об`єктом Договору, призначене для виробництва паливних гранул, продуктивністю до 1.1 т/год. (комплект) в складі: прес-гранулятор ОГМ-І.5А, з матрицею TW-78, 6x78/37 мм. з дозатором і змішувачем, з системою підведення води, з автоматичним мастилом ролерів,  шнековий транспортер, охолоджувач-сортування (сито 5мм), бункер з опорами, драбинами і огорожами, циклон стандартний з еко фільтром і гофро шлангом. Норії - 2 компл., електро шафа-пульт управління (General Electric), бункер для готових гранул, комплектуючі №1 (дерев`яний ящик): використовуються при монтажі обладнання,  Комплектуючі №2 (палети), швидко зношуються частини: TW-матриця 78. 8x78 / 48 мм. роллера в зборі - 4шт. шківи - 2шт.

Згідно з пунктом 5.1 договору, Орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати плату за користування Обладнанням.

Розмір орендної плати, відповідно до пункту 5.2. договору, становить 15000,00 грн. (включаючи ПДВ) за один календарний квартал користування Обладнанням. Орендна плата повинна була сплачуватись Орендарем протягом перших 5 робочих днів після закінчення календарного кварталу (3 місяці).

Умовами п.п 6.1.3 договору визначений обов`язок орендодавця своєчасно та у повному обсязі отримувати орендну плату.

Як вбачається з матеріалів справи 31.07.2018 року сторонами складено акт передачі-приймання обладнання, згідно якого орендар повернув, орендодавець прийняв предмет договору оренди  у комплекті,  в належному технічному стані, яке придатне до його подальшого використання.

Також, п.3 вказаного акту  орендар підтвердив свою заборгованість перед орендодавцем із оплати орендної плати за користування обладнання у розмірі 152500,00 грн.

Відповідач зобов`язання щодо  сплати орендної плати у відповідності до умов договору не виконав та суму  орендної плати за користування обладнання у розмірі 152500,00 грн.  не оплатив, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України (далі ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

          Відповідно до    частини 1  статті 509 ЦК України,    зобов`язанням     є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

          Статтею 759 Цивільного кодексу України  визначено, що за    договором    найму    (оренди)    наймодавець    передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Вказана стаття кореспондується зі   ст.283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ч. 1  ст. 530 ЦК України  вказує, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору становить умови, визначені на розсуд сторін і взаємно погоджені, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1  ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно  ст. 629 ЦКУ  договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

          Частиною 5  статті 762 Цивільного кодексу України  визначено, що орендар плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором..

          При цьому, умовами укладеного сторонами договору (п.5.1) передбачено обов`язок орендаря в повному обсязі вносити орендну плату за користування обладнання.

Як вбачається зі матеріалів справи відповідачем в порушення умов договору у період з 15.01.2016 року по 31.07.2018 року  своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати протягом строку дії Договору не виконано, що призвело до виникнення заборгованості  у сумі  152500,00 грн..

Відповідачем наявну заборгованість визнано частково на суму 102500,00 грн. щодо сплати орендної плати у період з 15.01.2016 року по 05.10.2017 року.

Щодо решти суми заборгованості у період з 05.10.2017 по 31.07.2018 року відповідач заперечив з підстав недоведеності наявності вказаної заборгованості позивачем, неналежність доказів у підтвердження наявності заборгованості у вказаний період, а саме актів приймання-передачі, акту звірки взаєморозрахунків, а також з підстав наявності обставин, які звільняють відповідача від відповідальності у вигляді сплати орендної плати, у відповідності до ч.6 ст.762 ЦК України.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи встановлені обставини справи в ході розгляду справи судом вищенаведені доводи відхиляються з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи 15.01.2016 року предмет договору оренди передано у користування відповідача.

Пунктом 8.1 сторонами визначено, що цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє до 31.12.2016 року.

У період з 31.03.2016 року по 31.10.16 року сторонами були акти надання в оренду обладнання, а саме 31.03.16. 31.05.16,29.06.16,25.07.16,129.08.16,26.09.16,31.10.16.

Сторонами підтверджено факт пролонгації договору, у відповідності до п.8.2 договору.

Також, сторонами не заперечується  факт припинення договірних правовідносин станом на момент розгляду даної справи.

Матеріалами справи підтверджується, що 31.07.2018 року сторонами складено акт передачі-приймання обладнання, згідно якого орендар повернув, орендодавець прийняв предмет договору оренди  у комплекті,  в належному технічному стані, яке придатне до його подальшого використання. У вказаному акті відповідачем підтверджено факт наявної заборгованості у сумі 152500,00 грн. Вказаний акт підписаний  директором Коневич Є.Є.

Разом з цим, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем у період з 01.01.16 та 31.08.18, який скріплений підписами та печатками головних бухгалтерів позивача та відповідача, яким підтверджується розмір наявної заборгованості відповідача – 152500,00грн.

При цьому, чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. однак, підписання відповідачем акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, свідчить про визнання такого боргу. Вказана позиція також висловлена в постанові Касаційного господарського суду Верховного суду у справі №910/16725/17 від 08.05.2018 року.

Згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За нормами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських Операцій є первинні документи. Первинний документ — це документ, який містить відомості про господарську операцію. А відповідно, первинний документ якраз і використовується для фіксації факту господарської операції. Відповідно до п. 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні)), бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на принципі превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Щодо доводів відповідача в заперечення неналежності акту звірки взаєморозрахунків у період з 01.01.16 та 31.08.18 суд зазначає, що вказаний акт хоч і не є первинним документом, який засвідчує факт господарської операції, однак, в матеріалах справи наявні податкові накладні  за період з 31.03.2016 по 31.07.2018 року, які були сформовані та відображені у фінансовій звітності позивача в електронні формі, відповідно до п.201.1 Податкового кодексу України та підтверджують факт надання послуг з оренди майна згідно договору оренди. стягнення заборгованості за яким є предметом спору у даній справі.

Щодо доводів відповідач про наявність підстав, передбачених ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України суд констатує, що такі відповідачем не доведені у відповідності до ст.73-77,76-77 ГПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду  від 03.04.2019 року  у справі №  905/1472/17.

В ході судового розгляду справи судом не встановлено обставин, з якими пов`язується застосування ч.6 ст.762 ЦК України та не встановлено підстав для звільнення відповідача від відповідальності згідно наданих відповідачем доводів, оскільки укладаючи договір оренди відповідач взяв на себе зобов`язання на власний ризик виконувати узгоджені сторонами фінансові зобов`язання щодо сплати орендної плати за користування обладнанням з моменту підписання акта приймання-передачі до моменту підписання акта приймання-передачі, а також з огляду на встановлений факт порушення відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати, що належним чином підтверджено матеріалами справи та доведено позивачем належними засобами доказування (акт звірки взаєморозрахунків, податкові накладні). В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач порушував питання перед позивачем про повне чи часткове звільнення від сплати орендної плати, як і не  подано відповідачем доказів, що з незалежних від нього обставин протягом певного часу він був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном.

Разом з цим, з огляду на положення ст.77 Господарського процесуального кодексу України подані відповідачем заяви свідків не підтверджують та не спростовують встановлені в ході розгляду справи обставини, оскільки, враховуючи предмет спору,  не є засобами доказування щодо спірних правовідносин.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

В ході судового розгляд у справи судом встановлений факт порушеного права позивача щодо повного та своєчасного розрахунку з надані послуги з оренди обладнання, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті орендних платежів та сервісних послуг згідно умов договору.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

З огляду на викладене, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо    задоволення позову повністю, оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати.

Отже, позовні вимог про стягнення з відповідача суми 152.500,00 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди обладнання №15-01/16-1 від 15.01.2016 року  підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума  2287,50 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195,             ч. 1 ст. 202, ст.ст.231, 232, 233, 237, 238, 239, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “РГСН”, (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Собранецька, буд. 163А, код ЄДРПОУ 31072232) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ГАЛ-ЛЕОБУД”, (79000, м.Львів,                           вул. Дорошенка, буд. 19, код ЄДРПОУ 22336350) суму 152.500,00 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за договором оренди обладнання №15-01/16-1 від 15.01.2016 року, а  також суму 2287,50 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 12.06.2019.

                         Суддя                                                                О.Ф. Ремецькі