ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
Іменем України
19.02.2010 року м. Чернівці Справа № 2а-973/10/2470
10 год. 55 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ковалюка Ярослава Юрійовича ,
секретар судового засідання Василик Григорій Васильович , за участю представників: позивача – ОСОБА_1, відповідача – ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
розглянувши в м. Чернівці у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у м. Чернівці
до ОСОБА_4 < Текст > < Текст >
про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів платника податків
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з адміністративним позовом до приватного підприємця ОСОБА_4 про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів платника податків.
Позов обґрунтовується тим, що відповідно до направлення ДПІ у м. Чернівці № 000064 від 27.01.2010 р. про проведення планової перевірки з питань РРО відповідача, яка здійснює підприємницьку діяльність за адресою АДРЕСА_1. Проте приватний підприємець ОСОБА_4 не допустила працівників податкового органу до проведення перевірки. У відповідності до підпункту «г»п. 9.1.2 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181, начальником ДПІ у м. Чернівці прийнято рішення про застосування до відповідача умовного адміністративного арешту активів приватного підприємця ОСОБА_4
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.
Сторона відповідача не визнала позовних вимог й просила відмовити у їх задоволенні.
Суд, вислухавши доводи кожної з сторін, проаналізувавши матеріали справи й законодавство, що регулює вказані правовідносини, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до направлення ДПІ у м. Чернівці № 000064 від 27.01.2010 р. про проведення планової перевірки з питань РРО відповідача, яка здійснює підприємницьку діяльність за адресою АДРЕСА_1. Проте приватний підприємець ОСОБА_4 не допустила працівників податкового органу до проведення перевірки. Свою відмову обґрунтувала тим, що проведення перевірки податковими органами є порушенням п.2 Прикінцевих положень закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні», яким до 1 січня 2011 року встановлено мораторій на здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами щодо суб’єктів малого підприємництва.
Начальником ДПІ у м. Чернівці, на підставі підпункту «г»п. п. 9.1.2 ст. 9 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями об 17 год. 40 хв. винесено рішення № 9/26-014 про застосування умовного арешту активів платника податків ОСОБА_4, що перебувають (розміщені, зберігаються) у власності приватного підприємця.
Преамбулою Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі –Закон № 2181-ІІІ) визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п. 9.1. ст. 9 Закону № 2181-ІІІ адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.
Згідно п. п. 9.1.2. п. 9.1 ст. 9 Закону № 2181-ІІІ арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:
а) платник податків порушує правила відчуження активів, визначені пунктом 8.6 статті 8 цього Закону;
б) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
в) платника податків, який отримав податкове повідомлення або має податковий борг, визнано неплатоспроможним за зобов'язаннями, іншими ніж податкові, крім випадків, коли стосовно такого платника податків запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням щодо нього провадження у справі про банкрутство;
г) платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування;
д) відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальні дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем;
е) відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до закону, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, здійснює дії з переведення активів за межі України, їх приховування або передачі іншим особам.
Виходячи із системного аналізу вказаних норм ст. 9 Закону № 2181-ІІІ суд приходить до висновку про те, що адміністративний арешт є виключним способом забезпечення можливості погашення податкового боргу, який може бути застосований виключно за наявності хоча б однієї обставини наведеної у п. 9.1.2 ст. 9 цього Закону.
Виключний перелік податків та зборів, що справляються на території України встановлено Законом України “Про систему оподаткування”. Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.
Як вбачається з направлення на перевірку № 000064 від 27.01.2010 р. вбачається, що працівникам ДПІ у м. Чернівці доручено провести планову перевірку за додержанням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів та ліцензій.
Перелічений в направленні Закони України, не є такими, що регулюють питання нарахування, обчислення та справляння податків, зборів (обов’язкових платежів), а тому не належать до Законів про оподаткування.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що перевірка приватного підприємця ОСОБА_4 не стосується сплати податків і зборів, а тому застосування в даному випадку органом державної податкової служби приписів Закону № 2181-ІІІ, в т.ч. його положень щодо застосування адміністративного арешту активів платника податків є безпідставним.
В судовому засіданні представник позивача не довів та не надав доказів наявності у приватного підприємця ОСОБА_4 заборгованості із сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), або ж вжиття заходів щодо стягнення такої заборгованості у встановленому законом порядку, зокрема винесення повідомлень-рішень, звернення із позовними заявами до суду, тощо.
Враховуючи наведене, суд вважає, що застосування адміністративного арешту активів платника податків за відсутності податкового боргу виходить за межі завдань цього Закону.
Крім того, суд вважає за необхідне відзначити, що відповідно до п. п. 9.3.3. п. 9.3. ст. 9 Закону № 2181 арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку.
Судом встановлено, що в рішенні начальника ДПІ у м. Чернівці від 15.02.2010 р. № 9/26-014 про застосування адміністративного арешту активів платника податків відсутні дані про час, на який застосовано адміністративний арешт.
Компетенцією суду є продовження строку адміністративного арешту, а не його встановлення чи поновлення, тобто судом може бути прийнято рішення за результатами розгляду подання ДПІ у м. Чернівці до закінчення строку адміністративного арешту.
Згідно абзацу 2 п. п. 9.3.3. п. 9.3. ст. 9 Закону України № 2181-ІІІ суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання звернення податкового органу (без врахування годин, що припадають на неробочі дні).
Таким чином, відсутність в рішенні ДПІ у м. Чернівці терміну застосування адміністративного арешту унеможливлює встановлення своєчасності звернення податкового органу в суд до закінчення строку адміністративного арешту.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 9.3.3 п.9.3 ст. 9 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” суд може застосувати адміністративний арешт лише за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням.
Акцент законодавця на виключності адміністративного арешту слід розуміти як дозвіл на його застосування лише у випадках, коли інші заходи впливу на платника податків з метою погашення ним податкового боргу не будуть мати необхідної ефективності.
Позивач не довів належними доказами необхідності застосування (продовження) умовного адміністративного арешту активів відповідача терміном на 1440 годин (60 діб), а також достатність підстав вважати, що звільнення активів з-під арешту може загрожувати їх знищенню чи зникненню.
Крім того, суд вважає за необхідне відзначити, що відповідно до п.п. 9.3.3. п. 9.3. ст. 9 Закону № 2181-ІІІ арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу (його заступником). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку.
Судом встановлено, що в рішенні начальника ДПІ у м. Чернівці від 15.02.2010 р. № 9-26-014 про застосування адміністративного арешту активів платника податків відсутні дані про строк, на який застосовано адміністративний арешт.
Компетенцією суду є продовження строку адміністративного арешту, а не його встановлення чи поновлення, тобто судом може бути прийнято рішення за результатами розгляду подання керівника податкового органу до закінчення строку адміністративного арешту.
Згідно абзацу 2 п.п. 9.3.3. п. 9.3. ст. 9 Закону України № 2181 суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання звернення податкового органу (без врахування годин, що припадають на неробочі дні).
Таким чином, відсутність в рішенні ДПІ у м. Чернівці строку застосування адміністративного арешту унеможливлює встановлення своєчасності звернення податкового органу в суд до закінчення строку адміністративного арешту. Крім того, як зазначалось вище, компетенцію суду в даному випадку є продовження строку арешту, однак відсутність в рішенні ДПІ від 15.02.2010 р. № 9/26-014 строку на який було накладено арешт на активи приватного підприємця ОСОБА_4, унеможливлює його продовження судом.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що подання ДПІ у м. Чернівці про продовження строку умовного адміністративного арешту активів приватного підприємця ОСОБА_4 терміном на 1440 годин задоволенню не підлягає.
У відповідності до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Враховуючи вищезазначене, повно всебічно дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку –у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична особа чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 11, 14, 50, 70, 71, 79, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апе ляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає закон ної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.
Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.
Суддя Я.Ю. Ковалюк