Справа №11а-1952 2006 р.

Головуючий у 1 інстанції Кононихіна Н.Ю.

Доповідач Самойленко А.І.

УХВАЛА

Іменем України

20 червня 2006 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Самойленко А.І. суддів Яременка А.Ф., Свіягіної І.М.

з участю прокурора Красної К.О. засудженого ОСОБА_1 розглянув   у  відкритому   судовому  засіданні  в  місті  Донецьку  справу  за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції і засудженого ОСОБА_1на вирок Червоногвардійського районного суду м.Макіївки Донецької області від 7 квітня 2006 року, яким ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Воркута РФ, мешканця    м.Макіївки    Донецької    області, раніше судимого 3.06.2003 року за ст. 185 ч.З КК   України   на   3   роки   позбавлення   волі, звільненого     від     подальшого     відбування покарання 30.07.2005 р. на підставі ст.З п."б" Закону України "Про амністію" від 31.05.2005 року засуджено за ст. 185 ч.З КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст. 185 ч.2 КК України - на 2 роки позбавлення волі, за ст.296 ч.З КК України - на 3 роки позбавлення волі, за ст.263 ч.2 КК України - на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні таких злочинів. 16  жовтня  2005   року  ОСОБА_1,   перебуваючи  у  стані   алкогольного сп'яніння, з метою крадіжки чужого майна проник у кімнату АДРЕСА_1, звідки таємно викрав ДВД - програвач вартістю 500 гривень, який належав потерпілому Аніскіну.

30 жовтня 2005 року приблизно о 15-й годині він же зайшов у будинок ОСОБА_2, розташований на АДРЕСА_2, де став пред'являти претензії ОСОБА_2 з приводу того, що його знайомий отруївся спиртним, що ОСОБА_2 заперечував. Після цього ОСОБА_1, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, виявляючи особливу зухвалість, став ображати ОСОБА_2 нецензурною лайкою, вдарив останнього кулаком у обличчя. Коли ОСОБА_2 виштовхав ОСОБА_1 з приміщення свого будинку, останній, продовжуючи свої дії, знову двічі ударив ОСОБА_2 рукою в обличчя, а потім дістав з кишені ніж, який є холодною зброєю і який ОСОБА_1 без відповідного дозволу незаконно носив при собі, і став погрожувати ОСОБА_2 його застосуванням. Під час вчинення цих дій до них підійшов ОСОБА_3, який розняв їх, ОСОБА_1 кинув ніж і зник з місця вчинення злочину. Вказаними діями ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

31 жовтня 2005 року ОСОБА_1, перебуваючи в квартирі свого батька, розташованій на АДРЕСА_3, використовуючи тимчасову відсутність батьків, таємно викрав майно батька - ОСОБА_1  на загальну суму 5090 гривень. В апеляціях:

прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції і постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.З, 296 ч.4, 263 ч.2 КК України і за сукупністю злочинів призначити засудженому покарання у виді 5 років позбавлення волі. В обгрунтування доводів апеляції посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно перекваліфікував дії засудженого зі ст.296 ч.4 на ст.296 ч.З КК України і за сукупністю злочинів призначив ОСОБА_1 надмірно м'яке покарання; засуджений ОСОБА_1 посилається на неправильну кваліфікацію його дій, оскільки суд не допитав усіх потерпілих і свідків, на показання яких суд послався у вироку, безпідставно і безмотивно відхилив його клопотання про допит свідків не дав належної оцінки показанням потерпілих і свідків, які були допитані в судовому засіданні, через що вирок щодо нього постановлено незаконно. У доповненні до апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на вищевказані обставини, а також на безпідставність засудження його за ст. 185 ч.З КК України, оскільки цей злочин він не вчиняв.

Заслухавши доповідача, прокурора і засудженого, які підтримали свої апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, апеляційний суд вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню, а вирок суду - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, виходячи з наступного.

Визнавши винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.З КК України, суд навів у вироку твердження засудженого в судовому засіданні про те, що він не вчиняв цього злочину, що викрадено у потерпілого ОСОБА_4 майно йому передав ОСОБА_5, однак будь-якої оцінки цим доводам засудженого у вироку не дав, доказів на спростування цих доводів засудженого не навів, чим порушив вимоги ст.334 КПК України.

Клопотання підсудного ОСОБА_1 про допит свідка ОСОБА_5, який на його думку міг би підтвердити його доводи про непричетність до вчинення цього злочину суд безмотивно відхилив (а.с.209 зв.), чим порушив право підсудного передбачене ст.263 КПК України, захищатись від пред'явленого обвинувачення передбаченими законом засобами, положення п."d"  ч.З ст.6 Європейської Конвенції з прав людини від 4.11.1950 року, згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має щонайменше право вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.

Не дивлячись на те, що суд не допитав в судовому засіданні свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і не оголосив показання цих свідків, які вони давали під час досудового слідства, суд послався на показання цих свідків як на докази вини засудженого, чим порушив вимоги ст.323 ч.2 КПК України, згідно якої суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, про що обгрунтовано вказано в апеляції засудженого.

Крім цього, в мотивувальній частині вироку суд вказав про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст.294 ч.4 КК України, а в резолютивній частині вироку зазначив про засудження його за ст.296 ч.З КК України, чим допустив істотні суперечності у вироку щодо кваліфікації дій засудженого, про що обгрунтовано вказано в апеляції прокурора.

Таким чином, суд першої інстанції допустив істотні порушення вимог КПК України, які виключали можливість постановлення вироку, що згідно вимог ст.374 ч.2 КПК України є підставою для його скасування з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно дослідити наявні у справі докази, перевірити доводи ОСОБА_1 про його непричетність до вчинення крадіжки майна потерпілого ОСОБА_4, дати доказам відповідну оцінку і вирішити питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляції прокурора і засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Червоногвардійського районного суду м.Макіївки Донецької області від 7 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 залишити без зміни - взяття під варту у СІЗО №НОМЕР_1 м.Донецька.