Справа № 22ц-343/2010 Головуючий у першій інстанції Гордійко Ю.Г.
Категорія – цивільна Доповідач – Іваненко Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ІВАНЕНКО Л.В.
суддів: СМАГЛЮК Р.І., ЗІНЧЕНКО С.П.
при секретарі: БИВАЛЬКЕВИЧ Т.В.
за участю: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09 грудня 2009 року справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_11, ОСОБА_9, Чернігівської міської ради про визнання незаконним рішення в частині та визнання недійсними державних актів в частині, -
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 09 грудня 2009 року, яким відмовлено у задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_11, ОСОБА_9, Чернігівської міської ради про визнання незаконним рішення Чернігівської міської ради від 18.06.2001 року в частині та визнання недійсними Державних актів про право власності на земельну ділянку в частині.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, що полягало в незастосуванні положень ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, якими визначено зміст поняття права власності та встановлена непорушність права власності.
ОСОБА_6 вказує на те, що суд першої інстанції, пославшись в рішенні на ненадання позивачем доказів непідписання акту погодження меж земельних ділянок, допустив неповноту судового розгляду та не дослідив фактичні межі суміжних земельних ділянок.
Крім того, апелянт вказував на надання судом невірної правової оцінки доказам у справі, оскільки пославшись на те, що висновок спеціаліста № ЧК 235 від 16.06.2009 року має менше доказове значення ніж висновок № С-81261 від 29.12.2008 р, проведеної спеціалістами експертної фірми „Еталон”, суд порушив ст. 212 ЦПК України та не взяв до уваги той факт, що зазначені дослідження доводили одні й ті ж обставини.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції – залишенню без зміни, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 та іншими користувачами суміжних земельних ділянок були погоджені межі та площа земельної ділянки по АДРЕСА_1, про що свідчить акт встановлення та погодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_6 від 12.02.2000 року (а.с. 9).
30 березня 2000 року на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 21.02.2000 року № 31, позивачу був виданий Державний акт про право власності на зазначену земельну ділянку площею 0,0629 га.(а.с. 8).
В подальшому, за заявою ОСОБА_9 25.05.2001 року був складений акт погодження меж її земельної АДРЕСА_1 землевласниками та землекористувачами суміжних земельних ділянок (а.с. 39). Указаний акт підписаний поряд з іншими зокрема і позивачем.
Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18.06.2001 року № 136 ОСОБА_9 була передана безоплатно у приватну власність земельна ділянка за зазначеною адресою для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,0653 га., а в подальшому ОСОБА_9 передала ОСОБА_11 вказану земельну ділянку за договором дарування від 24.10.2005 року, на підставі чого, останній 31.10.2005 року був виданий Державний акт про право власності на земельну ділянку (а.с. 76-79).
Оскільки рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.02.2009 року ОСОБА_6 був зобов’язаний усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_11, шляхом перенесення паркану та повернення останній земельної ділянки площею 11,5 м2, позивач звернувся з даним позовом, посилаючись на безпідставне включення указаної частини його земельної ділянки у Державні акти, що видані ОСОБА_9, ОСОБА_11, а також просив визнати незаконним рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 136 від 18.06.2008 року в частині безоплатного передання у приватну власність спірної частини земельної ділянки площею 11,5 м2.
З матеріалів справи судом було встановлено, що станом на червень 2009 року (згідно до висновку № ЧК-235 Експертного будівельно-технічного дослідження спеціаліста від 16.06.2009 року – а.с.12-13) фактична площа земельної ділянки позивача становить 629 м2, що відповідає даним, які містяться в Державному акті на право приватної власності на землю, виданому ОСОБА_6 30.03.2000 року (а.с. 8). Жодних доказів про порушення відповідачкою його права власника землі позивачем представлено суду не було.
Виходячи з наведеного та враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 09 грудня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: