ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ К-30656/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Бутенка В.І., Гашицького О.В. (головуючий суддя, суддя-доповідач),
Лиски Т.О., Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,
здійснивши за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійськ Донецької області (далі –УПФ) на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16 квітня 2009 року та ухвалу
Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2009 року у
порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_6 до УПФ про нарахування і виплату підвищення до пенсії як дитині війни,
установила:
Звернувшись у березні 2009 року до суду з цим позовом, ОСОБА_6 зазначала, що відповідно до Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни»(далі –Закон № 2195-ІV) є дитиною війни і
має право на одержання передбаченого цим Законом підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (30 % мінімального розміру пенсії за віком). Посилаючись на невиконання відповідачем вимог вищезазначеного Закону, просила визнати неправомірними дії відповідача та стягнути на її користь із УПФ доплату до пенсії за віком за період із 1 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року.
Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від
16 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2009 року, позов задоволено частково: зобов’язано УПФ здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_6 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни
з 22 травня по 31 грудня 2008 року в сумі 715,23 гривні за рахунок коштів Державного бюджету України. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при розв’язанні спору в частині задоволення позову, просить скасувати зазначені судові рішення та направити
справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для
ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія дійшла висновку, що підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.
ОСОБА_6, яка народилася у 1941 році, згідно зі статтею 1 Закону
№ 2195-ІV у визначеному цим Законом порядку встановлено статус дитини війни.
На неї у повному обсязі поширюються встановлені цим Законом мінімальний
розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної
підтримки дітям війни (державна соціальна гарантія).
Відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Обґрунтовуючи рішення в частині задоволення вимог позивача, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні відносини з 1 січня по 22 травня
2008 року регулюються відповідно статті 6 Закону № 2195-ІV (у редакції Закону № 107-VI), та з 22 травня по 31 грудня у 2008 році –статті 6 Закону № 2195-ІV
(у редакції від 18 листопада 2004 року), і дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком із 22 травня
по 31 грудня у 2008 році.
Не можуть бути взяті до уваги доводи УПФ щодо неврегульованості механізму реалізації положень статті 6 Закону № 2195-ІV.
Станом на 9 липня 2007 року розмір мінімальної пенсії за віком визначено тільки статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(далі –Закон № 1058-ІV) і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 15 липня 1999 року № 966-Х ІV «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який
установлено статтею 28 Закону № 1058-ІV.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійськ Донецької області відхилити.
Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від
16 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду
від 23 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, її може бути оскаржено до Верховного Суду України у порядку провадження за винятковими обставинами відповідно до положень статей 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
Суддя О.В. Гашицький