ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/18041/18 Головуючий суддя І інстанції Довготько Т.М.

Провадження № 22-ц/818/1959/19 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Заява про забезпечення позову або доказів

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Кіся П.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря : Колесник О.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп» адвоката Баценюк Наталії Миколаївни на ухвалу Московського районного суду м.Харкова від 13 грудня 2018 року, постановлену у складі головуючого судді Довготько Т.М., по справі №643/18041/18, провадження №2-з/643/172/18, за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, поданої до подання позовної заяви,

встановив:

11 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, поданою до його пред`явлення.

Свою заяву обґрунтувала тим, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . У жовтні 2018року вона отримала повідомлення вих. № 6780/10 від колекторської компанії ТОВ «Фінанс проперті групп» у якому йшлося про відступлення ПАТ «Дельта-Банк» на користь ТОВ «Фінанс проперті групп» прав вимоги до ОСОБА_2 за певним кредитним договором. 05.12.2018 року у її відсутність в квартиру зайшли невідомі люди та замінили замки на двірник дверях. З державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, вона дізналася, що 23.11.2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чижовою Н.А. було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі Договору відступлення права вимоги за іпотечним договором. На підставі чого власником її квартири стали ТОВ «Фінанс проперті групп». Крім того, в мережі Інтернет вона знайшла об`яву щодо продажу належної їй квартири. На підставі викладених обставин просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та шляхом накладення заборони на відчуження вказаної квартири.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року частково забезпечено заяву ОСОБА_1 Заборонено здійснювати будь-які дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 43,7 кв.м., загальною площею 70,1 кв.м.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Фінанс Проперті Груп» адвокат Баценюк Н.М. просить ухвалу про забезпечення позову скасувати.

Послалася на те, що ухвала незаконна, необґрунтована, судом першої інстанції не дотримано вимог норм процесуального законодавства та правових висновків Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Вказала, що ОСОБА_2 на підставі укладеного 03 липня 2007 року з ТОВ «Український промисловий банк» договору № 446/ФКВ-07 ОСОБА_2 отримав в кредит 52000 дол. США на 180 місяців з процентною ставкою за користування грошовими коштами у розмірі 14,6 % річних. У забезпечення виконання договору кредиту ОСОБА_2 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

05 жовтня 2018 року ТОФ «Фінанс проперті групп» на підставі нотаріально посвідченого договору № 887/К придбало у ТОВ «Український промисловий банк» право вимоги за вказаним договором кредиту та іпотечним договором.

Відповідно до ст.ст. 516-518 ЦК України ТОФ «Фінанс проперті групп» письмово повідомило позивача про вищевказану заміну кредитора. При цьому на вимогу ст. 35 Закону України «Про іпотеку» позивач в той же день повідомлявся новим кредитором іпотекодержателем - ТОВ «Фінанс Проперті Групп» про усунення порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору у 30-денний строк, а у випадку невиконання зобов`язань у зазначений термін, Іпотекодержатель має право на звернення стягнення на предмет іпотеки - зазначену квартиру, яка належить на праві власності боржнику - ОСОБА_2 , у відповідності до ст.ст. 37 та/або 39 Закону України «Про Іпотеку», що підтверджується копіями описів поштових вкладень у цінні листі від 10.10.2018, фіскальними чеками та накладною в матеріалах цивільної справи № 643/18041/18.

Після спливу зазначеного строку, 23 листопада 2018 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чижова Н.А. згідно зі ст.ст. 18-11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зареєстрував право власності за кредитором - ТОВ «Фінанс проперті групп».

Внаслідок заборони відчуження ТОВ «Фінанс проперті групп» позбавлений законного права щодо володіння, користування та розпорядження майном, - вищевказаною квартирою на підставі сумнівних обґрунтувань ОСОБА_2 , якому відомо про наявність у нього заборгованості за кредитним договором і попереджено новим кредитором про звернення стягнення на іпотечне майно у разі її невиплати.

Крім того, ОСОБА_2 не заявив вимоги до ТОВ «Фінанс проперті групп» і його дії не оскаржує.

Суд не з`ясував обсяг позовних вимог, а також відповідність застосованого виду забезпечення позову заявленим вимогам, що порушує принцип співмірності застосованого заходу забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

При цьому ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції надсилалися судові повістки на зазначену нею адресу, однак за отриманням судової повістки вона на пошту не з`являлася після отримання про це повідомлення 15.03.2019 (а.с. 61), 03.04.2019 (а.с. 79), 24.04.2019 (а.с. 204), внаслідок чого судові повістки повернулися до суду апеляційної інстанції без вручення.

Згідно наданої представником ТОВ «Фінанс проперті групп» копії уточненого позову від 1.01.2019 року ОСОБА_1 , вона звернулася до Московського районного суду з заявою до ТОВ «Фінанс проперті групп» та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чижової Н.А. про визнання рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінанс проперті групп», скасування реєстраційного запису приватного нотаріуса Чижової Н.А. про право власності на вказану квартиру за ТОВ «Фінанс проперті групп», поновлення відомостей в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про вказану квартиру, що передували скасованим записам. З посиланням на те, що ОСОБА_1 не має доступу до власної квартири, вона просила усі виклики та повідомлення дублювати на адресу її представника - адвоката Невольниченка О.О. (а.с. 68-74).

Відповідно до копії ухвали Московського районного суду м. Харкова від 15.01.2019 було відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Фінанс проперті групп», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чижової Н.А. про визнання рішення про реєстрацію права власності незаконним та зобов`язання вчинити дії (справа № 643/18820/18, провадження № 2/643/2112/19) (а.с. 67).

Судом апеляційної інстанції був викликаний судовою повісткою у судове засідання 06.06.2019 представник ОСОБА_1 - адвокат Невольниченко О.О., який у судове засідання не з`явився і заявив суду апеляційної інстанції, що він мав повноваження на представництво інтересів ОСОБА_1 по цій справі лише у суді першої інстанції, на підтвердження чого надав до суду апеляційної інстанції копію відповідного договору про надання правової допомоги адвокатом № 10/12-18 від 10.12.2018 (а.с. 107-109).

Представник ТОВ «Фінанс проперті групп» заперечив проти відсутності у адвоката Невольниченко О.О. повноважень представляти інтереси ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, на підтвердження своїх доводів надала до суду апеляційної інстанції копію відповідної довіреності від 07.12.2018 року (а.с. 110).

Таку поведінку ОСОБА_1 та її представника адвоката Невольниченка О.О. суд апеляційної інстанції розцінює як зловживання процесуальними правами, спрямовану на затягування розгляду апеляційної скарги поза межами розумного строку, внаслідок чого відповідно до ч. 4 ст. 44 ЦПК України, яка зобов`язує суд вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, колегія суддів в контексті положень ст. 2 ЦПК України щодо забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, відповідно до принципу пропорційності, - вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності ОСОБА_1 та її представника - адвоката Невольниченка О.О.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ «Фінанс проперті групп», суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованість судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржена ухвала не відповідає.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно вимог ст. ст. 149,150,151,152, 153 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами дійсно виник спір та невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Як вбачається із відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19.01.1996 року. На підставі іпотечного договору від 03.07.2007року, іпотекодержателем вказаної квартири зазначено ПАТ «Дельта банк».

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що наразі, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс проперті груп» на підставі рішення приватного нотаріуса ХМНО Чижової Н.А. від 27.11.2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу). Підставою виникнення права власності є договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 03.07.2007 року.

Таким чином ТОВ «Фінанс проперті групп» розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом передачі іпотекодержателю прав власності на предмет іпотеки.

Заявником було зазначено, що предметом позову буде визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Однак суд першої інстанції при розгляді заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до його подання до суду, не з`ясував підстави позову та зміст позовних вимог ОСОБА_1 , з якими вона буде звертатися до суду, переліку наявних у неї доказів, що відповідно до наведених норм цивільного процесуального права та правових позицій Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» є необхідним для з`ясування змісту спірних правовідносин, оцінки наявності ризику невиконання вирогідного рішення суду та відповідності застосованих заходів забезпечення позову змісту спірних правовідносин, та можливих збитків від забезпечення позову.

Так, відповідно до ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Згідно ч.ч.1,2 ст.319 ЦК України власник володіє користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Частиною 1 ст.317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Як вбачається з копії уточненого позову ОСОБА_1 та копії ухвали Московського районного суду м. Харкова від 15.01.2019 - вона не оспорює право власності ТОВ «Фінанс проперті групп», а лише не погоджується з діями приватного нотаріуса, який це право зареєстрував відповідно до умов договору іпотеки. Вимог про визнання за нею права власності вона не до суду не заявляла і договір іпотеки не оспорювала. Про те, що між ОСОБА_1 та ТОФ «Фінанс проперті групп» існує спір щодо кредитної заборгованості у позові також не зазначено.

При цьому суд першої інстанції, встановивши, що у даному випадку відбулося звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок повернення безспірного боргу при наявності передбачених у ст. 154 ЦПК України підстав не навів в оскарженій ухвалі належного обґрунтовання, чому він вважає за можливе не вимагати від ОСОБА_1 , яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи предметом майбутнього спору між сторонами було лише вирішення питання щодо законності реєстрації права власності, підстави для такої реєстрації права власності, які викладені у договорі іпотеки, та наявність боргу за договором кредиту чи право вимоги нового кредитора - ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову не намагалася оспорювати і з цього приводу спір в суді першої інстанції не розглядається.

Тому застосований судом вид забезпечення, за відсутності відповідного зустрічного забезпечення відшкодування збитків ТОВ «Фінанс проперті груп», які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення) внаслідок припинення господарської діяльності, слід визнати непропорційним процесуальним тягарем.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином заборона відчуження квартири боржника, як захід забезпечення позову був судом першої інстанції застосований безпідставно, без з`ясування дійсного спору, який виник між сторонами забезпечення позову, без обговорення і тому є неспівмірний застосованим обмеженням кредитору у стягненні безспірного боргу.

За таких обставин клопотання про забезпечення позову не можна було вважати обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в частині заборони будь-яких дій щодо відчуження спірного майна, оскільки зазначений спосіб забезпечення позову не є таким, що відповідає позовним вимогам, не враховує права і інтереси учасників справи. Наведені з цього приводу висновки суду першої інстанції належним чином не обґрунтовані, не у повній мірі відповідають матеріалам справи та визначеному у ст. 11 ЦПК України принципу пропорційності.

Оскільки суд першої інстанції не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права, то відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує оскаржене судове рішення повністю та задовольняє апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 268, 367,368, п. 2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс Проперті Групп» адвоката Баценюк Наталії Миколаївни - задовольнити.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2018 року -скасувати.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 10 червня 2019 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді П.В.Кісь.

О.М.Хорошевський.